Василенко А.О. Закономірності формування стійкості до вилягання різних за морфотипом сортів гороху

Короткий зміст

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СЕЛЕКЦІЇ

ГОРОХУ В УКРАЇНІ

Аналіз і узагальнення сучасної літератури про етапи розвитку селекції гороху на підвищену технологічність (стійкість до вилягання), свідчить про обмеженість інформації про зв’язок між морфотипом рослин, стійкістю до вилягання, особливостями формування продуктивності та стабільністю відтворення цінних господарських ознак.

УМОВИ, ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Матеріалом для оцінки динаміки вилягання були 12 сортів гороху зернового і зерноукісного використання, які занесені до Реєстру сортів рослин України і добре адаптовані до умов зони східної частини Лісостепу України: листочкові – напівкарликовий Інтенсивний 92, середньорослі – Харківський 85, Харківський 317, Харківський 320, Харківський 302, Харківський 29, Харківський янтарний, Резонатор, Зерноукісний 92, Харківський зерноукісний; безлисточкові (вусаті) – напівкарликовий Харківський еталонний і середньорослий Вусатий 90.

Для визначення мінливості, взаємозв’язків та стабільності відтворення за роками ознак продуктивності і її складових у листочкових, вусатих і овочевих сортозразків було використано робочу колекцію відділу селекції гороху, яку сформовано з національної колекції Національного центру генетичних ресурсів рослин України.

Досліди проводили згідно методики польового досліду (Б.А. Доспехов, 1985) з застосуванням загальноприйнятої технології вирощування гороху.

Товщину стебла вимірювали штангенциркулем з точністю до 0,01 мм, вимірювання проводили на п’ятому міжвузлі у фазі повної стиглості (А.Н. Самарин, 1975).

Механічну щільність стебла (МЩС) вимірювали за допомогою приладу, розробленого М.В. Проскурніним (1978) на кафедрі генетики, селекції і насінництва Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва.

Визначення лінійної щільності стебла проводили за методикою, запропонованою А.В. Амеліним (1990). Вміст калію в стеблах гороху визначали методом полум’яної фотометрії. Вміст білка в зерні визначався за К’єльдалем.

Експериментальні дані обробляли методами дисперсійного, варіаційного і кореляційного аналізів. Статистичну обробку дослідних даних виконували з використанням пакету прикладних програм “ОСГЭ”, розробленого в Інституті рослинництва ім В.Я. Юр’єва УААН, а також штатних можливостей програм Microsoft Word та Excel (№ ліцензії MQ4CR-8BX37-JKPYM-R9CVD-C387M).

МОРФОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТІЙКОСТІ ДО ВИЛЯГАННЯ РІЗНИХ ЗА МОРФОТИПОМ СОРТІВ ГОРОХУ

Для встановлення коефіцієнту стійкості до вилягання, дослідження динаміки лінійної і механічної щільності стебла протягом 1997–1999 років було проведено вивчення цих показників на 12 районованих в Лісостепу України сортах гороху, які належать до різних морфотипів з різним рівнем стійкості до вилягання.

За роки досліджень серед листочкових сортів гороху напівкарликовий сорт Інтенсивний 92 є порівняно стійким до вилягання (коефіцієнт стійкості до вилягання – КС дорівнює 0,66) і придатний для збирання прямим комбайнуванням. Вусатий напівкарликовий сорт Харківський еталонний характеризується високою стійкістю до вилягання – коефіцієнт становить 0,72. Середньорослі листочкові сорти відрізняються невисокою стійкістю до вилягання – коєфіцієнт стійкості становить від 0,42 у сорту Харківський 85 до 0,31 у сорту Харківський янтарний, у вусатого сорту Вусатий 90 – 0,41. Коєфіцієнт стійкості до вилягання у зерноукісних сортів за роки досліджень дорівнює у сорту Харківський зерноукісний – 0,22, Резонатор – 0,39, Зерноукісний 92 – 0,42.

В 1997 році проведено досліди по спрощенню методики визначення лінійної щільності стебла (ЛЩС). Виявлено, що показник ЛЩС, який визначається без сушіння стебла в сушильній шафі і значення ЛЩС після сушіння, мають високу істотну позитивну кореляцію по всіх сортах від r = 0,71 до r = 0,98, що дає змогу визначати його без додаткового сушіння.

При аналізі ЛЩС за фазами у досліджуваних сортозразків достовірної різниці в коливанні показника не спостерігалося (рис. 1). Лише середні показники ЛЩС сорту Інтенсивний 92 (І) у всі фази розвитку (окрім фази “повна стиглість”) були достовірно більші за інші. Це пояснюється фізіологічними і морфологічними особливостями, притаманними напівкарликовим сортам гороху.

Одержані результати свідчать, що в середньому по фазах розвитку механічна щільність стебла (МЩС) була найбільшою у листочкового сорту Інтенсивний 92 (І) (рис. 2), а найнижчі показники – у сорту Вусатий 90 (V). Сорти ІІ, Ш та ІV типів за динамікою МЩС займали проміжне положення між сортами І та V типів.

Позитивні достовірні кореляції між показниками ЛЩС та МЩС (r = 0,41–0,70) дають змогу при оцінці великого обсягу селекційного матеріалу використовувати показник лінійної щільності стебла, який є простішим в застосуванні і полегшує проведення добору на стійкість до вилягання.