Олешко О.Г. Ідентифікація самозапилених ліній кукурудзи, створених на базі різних генетичних плазм

Короткий зміст

Стан проблеми і обґрунтування вибраного напрямку досліджень

У розділі наводиться огляд літератури з питань отримання нового вихідного матеріалу на базі генетичних плазм різних груп стиглості при гетерозисній селекції скоростиглої кукурудзи. Розглянуті основні методи покращання інбредних ліній за ознаками скоростиглості. Наведені основні вимоги сучасного виробництва при впровадженні ранньостиглих і середньоранніх гібридів. Підтверджена необхідність виведення ранньостиглих і середньоранніх  ліній з залученням пізньостиглих і середньостиглих форм, стійких до стресових умов, і на їх базі скоростиглих гібридів з широкою екологічною пластичністю та стабільністю. Обґрунтована актуальність та необхідність проведення досліджень за темою дисертаційної роботи.

Грунтово-кліматичні умови та методика проведення досліджень, вихідний матеріал

 Експериментальну частину досліджень проводили в 2001-2005 рр. у дослідному господарстві “Дніпро” Інституту зернового господарства УААН. Господарство розташовано на правому березі Дніпра, у південно-східній частині Придніпровської височини (130-140 м над рівнем моря). Територія його належить до північної підзони Степу України. Клімат цієї зони помірно континентальний з недостатнім, нестійким зволоженням. За роки досліджень  більш сприятливі погодні умови склалися в 2003, 2004 і 2005 рр., а 2001 і 2002 рр. характеризувалися жорсткими умовами для кукурудзи.

Агротехнічні заходи виконувались відповідно рекомендаціям “Методики польових дослідів ” (1979). 

Кукурудзу вирощували у спеціальних сівозмінах в селекційному і контрольному розсадниках. Розмір ділянок складав 4,9 м², при триразовій повторності. Густоту стояння рослин у контрольному розсаднику формували в фазі 4-5 листків. Для ліній і гібридів, що вивчалися, вона становила 50 тис. рослин на 1 га.

Фенологічні спостереження проводили в селекційному і контрольному розсадниках: визначали дату появи сходів, цвітіння чоловічих і жіночих суцвіть. Біометричні виміри і спостереження проводились на 10 рослинах з ділянки і складалися з визначення висоти рослин, висоти прикріплення качанів, підрахунку числа вузлів на головному стеблі. Розподіл ліній і гібридів за групами скоростиглості проводили з використанням такого побічного показника, як тривалість періоду “сходи – цвітіння 50% качанів”.

Гібриди кукурудзи збирали селекційним комбайном “HEGE-140”, з наступним зважуванням зерна і визначенням його вологості вологоміром “Burrows”.

Вивчення самозапилених потомств гібридних популяцій, на яких базувався другий цикл добору, здійснювалось в селекційному розсаднику. Аналізували 150-200 генотипів в кожній популяції за показниками “тривалість періоду сходи – цвітіння 50% качанів” і “вологість зерна при збиранні”.

Статистичну достовірність експериментальних даних визначали за допомогою дисперсійного аналізу. Параметри варіювання і коефіцієнти варіації розраховувалися за методикою Г.Ф. Лакіна (1990). Оцінку параметрів комбінаційної здатності в системі неповних тесткросів здійснювали за методикою Г.К. Дремлюка, В.Ф. Герасименко (1991). Параметри екологічної стабільності та пластичності генотипів розраховували за методиками J. Eberhart, W. Rassell (1996) і А.В. Кильчевского, Л.В. Хотылевой (1985).

Вихідний матеріал, що вивчався, створений в Інституті зернового господарства УААН самозапиленням гібридів, отриманих на базі  ранньостиглих (F2, ДК 201, ДК 261, ДК 266) і середньопізніх ліній (ДК 427, ДК 633, ДК 710, ДК 507, ДК 73). Лінії були поділені на три умовні групи залежно від їх середньопізніх батьківських компонентів:

-    споріднені з генетичною плазмою Ланкастер (ДК 427/F2, ДК 427/ДК201, ДК 427/ДК261, ДК 427/ДК266 – група ДК 427 (ОН43); ДК 633/F2, ДК 633/ДК201, ДК 633/ДК261, ДК 633/ДК266 – група ДК 633 (Мо17));

-    споріднені з генетичною плазмою Айодент (ДК 710/F2, ДК 710/ДК201, ДК 710/ДК261, ДК 710/ДК266);

-    споріднені з генетичною плазмою Рейд (BSSS) (ДК 73/F2, ДК 73/ДК201,   ДК 73/ДК266 – група ДК 73, ДК 507/F2, ДК 507/ДК201, ДК 507/ДК266 – група ДК 507 ).

За стандарти при доборі на скоростиглість були взяті лінії –  ранньостигла F2 і середньорання П 346.  

Для оцінки комбінаційної здатності групи ліній схрещувались з тестерами – простими міжлінійними і сестринськими гібридами. Підбір тестерів здійснювався в залежності від генетичного походження ліній. Для ліній Ланкастер  – гібриди П 502М х ДК 277-10, Кр 714М х ДК 277-9, ДК 277-10 х ДК 201, ДК 277-10 х ДК 279. Для ліній Айодент  - гібриди П 346М х ДК 421, ДК 366М х 346зС, ДК 366М х ДК 108-5, ДК 247 х ДК 2/17-3. Для ліній Рейд (BSSS) – гібриди ДК 366С х ДК 277-10, ДК 427М х ДК 277-10, ДК 277-10 х ДК 279, ДК 710 х ДК 277-10, Кр 714М х ДК 411-12.

Тесткроси порівнювали за основними ознаками з стандартами – районованими гібридами: Кадр 195 МВ, Кадр 267 МВ. Окрема частина тесткросів одночасно пройшла екологічне випробування на Жеребківській дослідній станції.