Бурденюк-Тарасевич Л.А. Методи селекції сортів озимої м\'якої пшениці з підвищеною адаптивністю до умов Лісостепу і Полісся України

Короткий зміст

Розділ 1. Cучасний стан селекції інтенсивних

сортів озимої м'якої пшениці на підвищену

адаптивність до несприятливих біотичних

і абіотичних факторів

(Огляд літератури)

У розділі зроблено аналіз досліджень в селекції озимої пшениці на підвищену адаптивність створюваних сортів до несприятливих умов зимівлі, до ґрунтової і повітряної посухи, резистентності сортів до грибкових хвороб кореневої системи і фузаріозу колоса; проведено вивчення генетичних аспектів тривалості післязбирального дозрівання та ролі мутагенезу в розширенні спадкової мінливості і гетерогенності вихідного матеріалу для селекції.

З підвищенням генетичного потенціалу продуктивності нових сортів озимої пшениці, знизився рівень їх адаптації до місцевих умов (Нефедов А.В., Мусич В.Н., 1989; ОрлюкА.П. Корчинський А.А.,1992; Орлюк А.П., Базалий В.В., 1998), звузилася гетерогенність сортів, що залучаються у схрещування. Тому розробка методів, які б подолали негативну кореляцію між урожайністю та їхнім адаптивним потенціалом і створення в цьому напрямку сортів озимої пшениці, є нагальною необхідністю (Кириченко Ф.Г., Литвиненко Н.А. та інші., 1983).

Розділ 2. УМОВИ, МЕТОДИКА , схема селекційного

процесу та ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ. ОСНОВНІ ЕТАПИ

І НАПРЯМКИ СЕЛЕКЦІЇ ОЗИМОЇ М'ЯКОЇ ПШЕНИЦІ

Грунтово-кліматичні умови. Дослідження із селекції озимої пшениці проводилися протягом 1966-2001 рр. на Білоцерківській дослідно-селекційній станції (БЦДСС), яка знаходиться в центрі північної частини правобережного Лісостепу України. Грунти – глибокий малогумусний середньосуглинковий чорнозем із вмістом гумусу 3,8 – 4,1%, з гідролітичною кислотністю (рН) в межах 6,0 – 6,5. Клімат – помірно континентальний. Середньорічна температура повітря складає 6,9оС зі значними коливаннями по місяцях. Це зона нестійкого зволоження із середньорічною кількістю опадів 538 мм, які протягом вегетаційного періоду розподіляються нерівномірно: улітку їх буває значно більше, ніж навесні і восени. Вірогідність років з кількістю опадів менше 265 мм складає близько 40%.

Загалом кліматичні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, але в окремі роки трапляються значні відхилення від середніх багаторічних показників. Це, перш за все, стосується динаміки температури, загальної суми опадів і їхнього розподілу в часі, що значно впливає на ріст, розвиток пшениці, ступінь ураження її хворобами, а отже і на врожай та якість продукції.

Методика проведення досліджень та схема селекційного процесу. Польові досліди розміщували в 2-х полях 10-пільної наукової сівозміни з типовим для зони Лісостепу чергуванням культур та загальноприйнятою агротехнікою. Конкурсне сортовипробування щорічно висівалося паралельно по двох попередниках – кукурудзі, зібраній у стадії воскової стиглості, та по гороху, а з 1999 року горох замінено на чорний пар. Методи та схема селекційного процесу наведені в таблиці 1.

Фенологічні спостереження, випробування і оцінку селекційного матеріалу за основними господарсько цінними ознаками проводили у відповідності з методикою, прийнятою в державному сортовипробуванні, стійкість до бурої іржі – за шкалою Т.Д. Страхова (1952). Визначення цукрів у вузлах кущіння проводилося за методикою Х.Н. Починка (1958). Розвиток кореневої системи вивчали за методикою Ф.Г. Кириченка (1965). При оцінці сортів на зимостійкість, посухостійкість, тривалість післязбирального дозрівання, ураження кореневими гнилями користувалися методами, розробленими і удосконаленими на основі власних досліджень (Л.А.Бурденюк, 1976, 1988, 1992,1996,2000), зміст яких викладено у відповідних розділах дисертаційної роботи..

Статистичну обробку результатів досліджень виконували методом дисперсійного та кореляційного аналізу (Доспехов Б.А.,1985) з використанням ЕОМ. Ступінь відповідності фактично одержаних результатів теоретично очікуваним при аналізі розщеплення гібридів F2, визначали за критерієм хі-квадрат (Ракицкий П.Ф, 1974; Меркурьева Е.К., Шангин-Березовский Г.Н, 1983). Ступінь фенотипового домінування hp гібридів F1 визначали за формулою Бейла Г.М. і Аткінса Р.І. (1965).

Таблиця 1

Методи та схема селекційного процесу

Етапи роботи            Об'єм і зміст 

1          Вивчення вихідних форм для схрещування в колекції, яка щорічно налічує 100-150 зразків та висівається за напрямками селекції. Площа ділянки 10 м2 у дворазовій повторності.        

2          Розсадник гібридизації. Щорічно проводиться до 70-80 схрещувань із розрахунком одержати не менш 150-200 зерен на кожну комбінацію. Використовується як метод парних схрещувань під ізолятором, так і вітрозапилення кастрованих материнських форм у масиві не менше 1га чоловічого компоненту.          

3          У F1 проводиться добір рослин, стійких до листових хвороб та з високими фізичними якостями зерна. Вибраковуються цілі комбінації, що уражені бурою іржею, високорослі та з малопродуктивним колосом.       

4          У F2 сівба здійснюється потомствами рослин F1 однорядковими ділянками широкорядним способом з розрахунку по 2-4 тисячі рослин на комбінацію. Проводяться добори рослин із кращих потомств. Продовжується вибракування комбінацій за тими ж ознаками, що і в F1.    

5          У F3-F4 проводиться добір рослин у гетерозиготних потомствах методом педігрі, які продовжують вивчатися в селекційному розсаднику, що налічує 12-15тисяч номерів щорічно. Кращі гомозиготні потомства за морфологічними і біологічними ознаками відбираються для сівби в контрольних розсадниках.            

6          У контрольному розсаднику вивчається щорічно від 800 до 2000 номерів, площа ділянки 10 м2, у одно- або дворазовій повторності, залежно від наявності насіння, кожний десятий номер – стандартний сорт. Відбирається для попереднього випробування 10-20% номерів залежно від погодних умов року. У сприятливі роки об'єм відбору збільшується. Проводиться оцінка хлібопекарських якостей за кількістю і якістю клейковини.

7          У попередньому сортовипробуванні вивчаються 100-250 кращих номерів контрольного розсадника, площа ділянки - 10 м2 у триразовій повторності.          

8          Практикуються повторні добори із найбільш продуктивних, але не вирівняних за морфологічними ознаками номерів контрольного розсадника, попереднього та станційного сортовипробувань. Потомства індивідуально відібраних рослин повертаються в селекційний розсадник. Таким методом із сорту БЦ 39 одержані сорти БЦ 47 і БЦ 18, Новоукраїнка білоцерківська.

9          У станційному (конкурсному) сортовипробуванні вивчаються 50-150 номерів, площа ділянки - 15 м2 у шестиразовій повторності, по двох попередниках. Вибраковуються в перший же рік усі номери, що поступилися за продуктивністю стандартам, а також ті, що не відповідають за якістю цінним пшеницям. Після дво-, трирічної оцінки кращі сорти розмножуються і передаються в державне сортовипробування.           

10        Первинне насінництво всіх білоцерківських сортів, що занесені до Реєстру сортів рослин або до перспективних, ведеться за загальноприйнятою методикою. 

Як вихідний матеріал у селекційній роботі використовувалися районовані перспективні сорти і селекційні номери БЦДСС, чорнобильські радіомутанти, сорти Миронівського інституту пшениці ім. В.М.Ремесла, Селекційно-гене-тичного інституту, Інституту рослинництва ім. В.Я.Юр'єва, Краснодарського НДІСГ ім. П.П.Лук'яненка, Донського селекцентру, Кінельської дослідної станції, сорти Чехії, США, а також колекційні зразки ВІР і Національного центру генетичних ресурсів рослин України.