Абдурат Н.К. Мінливість господарсько цінних ознак гібридів пшениці озимої та можливість її використання в селекції

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ Зміст роботи

Проблемні питання селекції пшениці озимої та шляхи їхнього вирішення. Аналіз літературних джерел свідчить про значну роль сорту і, зокрема, його адаптивності у підвищенні врожайності та якості зерна. Згідно з результатами досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, розглянуто питання селекції на продуктивність, посухостійкість, зимостійкість, стійкість до хвороб і шкідників, якість зерна. Наведено досягнення селекції пшениці озимої, означено проблеми, перспективи і напрями подальшої селекційної роботи. В науковій літературі за результатами селекції пшениці озимої зустрічається чимало протиріч і недостатньо досліджених аспектів. Зокрема, встановлення характеру мінливості господарсько цінних ознак, ступеня їхнього успадкування при гібридизації, особливостей кореляційних взаємозв’язків між ними тощо. Потребують глибшого вивчення й питання ефективності застосування селекційних індексів при створенні нових сортів пшениці озимої.

Умови, матеріал та методика досліджень. Польові досліди проводили на Веселоподільській дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків УААН протягом 2004 – 2008 років. Територіально станція знаходиться в Семенівському районі Полтавської області (західна частина Лівобережного Лісостепу України). Ґрунт – чорнозем типовий слабосолонцюватий на карбонатному лесі з вмістом ґумусу 4,0 – 4,5%. Клімат зони – помірно континентальний.

За період досліджень метеорологічні умови по роках контрастно відрізнялися, що дало можливість на основі отриманих даних зробити об’єктивні висновки.

Взагалі погодно-кліматичні умови дослідної станції є сприятливими для вирощування пшениці озимої при дотриманні всіх агротехнологічних вимог.

Вихідним матеріалом для досліджень стали сорти української селекції, російської, болгарської, югославської, німецької та інших країн – усього у кількості 112 сортозразків. За ботанічним складом їх можна віднести переважно до різновидностей Erithrospermum i Lutescens. Польові досліди закладалися без повторностей однорядковими метровими ділянками. Стандартний сорт – Перлина Лісостепу – висівали через кожні 9 зразків. Відповідно до завдань досліджень відмічали фенологічні фази і проводили біометричні аналізи. Об’єм вибірки становив 25 – 30 рослин. Гібридні комбінації формували за проявом господарсько цінних ознак та за еколого-географічною віддаленістю батьківських компонентів.

Аналіз технологічної якості зерна проводили в лабораторії технології зерна Полтавської державної аграрної академії за методиками державних стандартів. Статистичний обробіток результатів досліджень здійснювався методами кореляційного, реґресійного, дисперсійного аналізів за Б. О. Доспе­ховым, Г. Ф. Лакиным, К. Мазером і Дж. Джинксом, А. В. Смиряевым, М. В. Гохманом. У ході обчислень використовували програму STATISTICA.

Особливості кореляцій, мінливості та успадкування ознак архітектоніки рослин і продуктивності пшениці озимої м’якої. До кількісних ознак, які суттєво впливають на ефективність селекційної роботи, були віднесені: площа підпрапорцевого та прапорцевого листків, кількість продуктивних стебел на рослині, висота рослини, довжина колоса, кількість колосків і зерен у колосі, маса зерна з колоса і з рослини, маса 1000 зерен.

Мінливість та успадкування площі підпрапорцевого та прапорцевого листків, їх роль у формуванні продуктивності. За одержаними нами даними, площа підпрапорцевого листка суттєво корелювала з кількістю колосків у колосі (r = 0,40 – 0,81) та довжиною колоса (r = 0,41 – 0,75). Кореляція площі підпрапорцевого листка з кількістю зерен у колосі була значно суттєвішою – r = 0,70 – 0,91. Більше, ніж у половини сортозразків спостерігалася негативна взаємозалежність між площами підпрапорцевого і прапорцевого листків
(r =  -0,64 – -0,4). Відмічено також достовірний зв’язок з умістом клейковини та білка.

Коефіцієнти варіації площі підпрапорцевого листка складали від 10,5 до 25,2%, а площі прапорцевого листка – 2,8 – 4,6%, тобто характеристика мінливості цих двох показників виявилася різною (табл. 1).

Успадковуваність (h²) площі підпрапорцевого листка була досить високою; коефіцієнт наслідування кореляції обох батьківських форм знаходився в межах від 0,60 до 0,88. Ознака успадковувалася за проміжним типом, домінуванням або наддомінуванням форми, яка мала більше значення ознаки (h_p = 0,13 – 1,96). У деяких сортів спостерігалася суттєва позитивна залежність між площею підпрапорцевого листка і вмістом клейковини та білка в зерні. Так, у сортів Северодонская і Альбатрос одеський коефіцієнт кореляції складав 0,30 і 0,40 відповідно. До батьківських форм, які характеризувалися аналогічними показниками взаємозв’язків, можна віднести сорти: Альтера, Запорука, Василина, Астет, Зміна, Гаразівка, Зразкова, Юсма. У 69 сортозразків коефіцієнт позитивної кореляції між площею підпрапорцевого листка і кількістю сирої клейковини становив r = 0,26, а з вмістом білка – r = 0,40. Отримані дані свідчить, швидше всього, про сортову особливість. У сортів Богатирська, Зразкова, Естет, Астет, Ласуня, Білосніжка, Спалах, Миколаївська безоста та інших відмічено негативний кореляційний зв’язок з якістю клейковини і числом седиментації, а у сортів Тарасовская остистая, Гаразівка – такий зв’язок і з масою 1000 зерен.

Площа прапорцевого листка позитивно корелювала з масою зерна з колоса (r = 0,42 – 0,71), і, як наслідок цього, – з масою зерна з рослини, тобто, її продуктивністю (r = 0,41 – 0,55). Аналіз успадковуваності свідчить, що площа прапорцевого листка мала високу ступінь успадкування (від 0,71 до 0,89). Отримані експериментальні дані дають підстави стверджувати, що ознаку площі підпрапорцевого і прапорцевого листків доцільно використовувати для селекції на продуктивність пшениці озимої з обов’язковим урахуванням їхніх взаємозв’язків з іншими ознаками, а також показників фенотипової варіації ознак.