Кіріяк О.Ю. Обгрунтування методів оцінки й прогнозування якості насіння в системі державного та внутрішньогосподарського насіннєвого контролю

Короткий зміст

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

1. Стандартизація методів випробування насіння

При проведенні державного насіннєвого контролю дуже важливим є засвоєння та використання стандартизованих методик оцінки посівного матеріалу. Насамперед це стосується методів добору проб насіння для аналізу. Адже допущені неточності або помилки при їх взятті позбавляють будь-якого сенсу подальші аналізи, навіть якщо вони проведені з надзвичайною точністю [56].

У правилах добору проб насіння для аналізу є досить суттєві відміни. Якщо за ГОСТ 12036-85 для більшості зернових i зернобобових культур максимальний розмір партії  насіння складає 60 т, то за міжнародними правилами ISTA - лише 25 т. Привертають увагу також різні норми добору робочих проб насіння. За міжнародними правилами вони більш, ніж за ГОСТ 12037-81, а саме; у соняшнику та еспарцету - вдвічі, зернових колосових культур - у 2,4; вики - у 2,8; квасолі - у 3,5; гороху, кукурудзи i сорго - у 4,5; сої й бобів - у 5 разів.

Суттєві розходження виявлені в обох методиках i щодо кількості відібраних проб, особливо з насипу (бурту) насіння. За міжнародними правилами проби добирають довільно, а за ГОСТ 12036-85 - у шаховому порядку: в п'яти точках, коли маса партії не перевищує 25 т, i в 11 точках - понад 25 т. Тобто при масі партії насіння до 25 т за ГОСТом беруть 15 точкових проб, а за міжнародними правилами - 50 проб.

Наведені розбіжності у правилах добору проб не можуть не впливати  на репрезентативність останніх. Цілком закономірно, що репрезентативність проб, відібраних від партій насіння за ГОСТом, нижча, аніж за міжнародними правилами, i це є однією з причин недовіри закордонних фахівців до "союзних" стандартів.

Проте найбільшим недоліком ГОСТів є те, що у доборі проб беруть участь представники господарств, які значною мірою зацікавлені в отриманні позитивних результатів, тим часом як за міжнародними правилами ця робота покладається виключно на незалежних інспекторів. Додамо, що Законом України "Про насіння" [30] теж передбачено інститут інспекторів з насінництва, в обов'язки яких входить добір проб насіння для аналізу.

Серйозні розбіжності існують i в методах визначення чистоти та відходу, насіння. Вони зумовлені неоднаковим трактуванням самої суті насіння. Згідно з міжнародними правилами ISTA до насіння відносять yci його структури - навіть незріле, недорозвинуте, дрібне, зморщене, хворе й проросле зерно за умовою, що їх можна чітко ідентифікувати. За ГОСТом багато з цих структур відносять до відходу, який просіюється крізь отвори підсівного (контрольного) решета.

Наші досліди показали, що на добре очищеному й відсортованому насінні обидві методики показують однаковий результат. Так, з 14 проаналізованих зразків озимої пшениці, відібраних незалежно один від одного від однієї й тієї ж самої партії насіння, різниця в чистоті, визначеній за ГОСТтами та міжнародними правилами, не перевищувала 0,4%, тобто знаходилася у межах допустимих розходжень.

Зовсім інший результат отримано в досліді з насінням ярого ячменю,   зразки якого відрізнялися за ступенем підготовленості (табл. 1). У погано очищеного насіння різниця в чистоті, визначеній за обома методиками, коливалася у межах від 3,3 (сорт Прерія) до 15,4% (сорт Дружба) і значно перевищувала  допустимі розходження. I, навпаки, по мірі очищення насіння ця різниця зменшувалася, наближаючись до несуттєвого значення. Аналогічні дані були отримані й при визначенні чистоти насіння гороху.

3 чистотою насіння тісно пов'язані й інші аналізи, зокрема визначення маси 1000 насінин, оскільки вони проводяться на насінні основної культури, виділеному при аналізі чистоти.

У наших дослідах маса 1000 насінин також залежала від ступеня підготовленості насіння: на погано очищеному різниця в показниках, визначених за методикою ГОСТ 12041-80 і міжнародними правилами, досить помітна (0,8-5,2 г в ярому ячмені; 6,1-9,5 г - у гороху), а на добре очищеному вона несуттєва (менша за 0,6 г). Як і при аналізі чистоти, ця різниця зумовлюється неоднаковим підходом методик до поняття суті насіння, віднесенням до нього різних за характером формування складових ботанічних структур.

Чіткі розходження зафіксовано між ГОСТами і міжнародними правилами в методах визначення схожості і енергії проростання та життєздатності насіння. Це стосується технічних умов проведення аналізів (характеристика ложа для пророщування насіння, крупність і вологість піску), кількості повторень в аналізах, техніки препарування зародків тощо. Незважаючи на це, результати лабораторних  досліджень, проведених нами на зразках насіння озимої пшениці, ярого ячменю і гороху, виявилися ідентичними. Це підтверджується кореляційним аналізом (табл. 2).