Федько М.М. Селекційна цінність самозапилених ліній кукурудзи різних зародкових плазм при створенні гібридів адаптованих до умов Степу України

Короткий зміст

Вихідний матеріал для синтезу гібридів кукурудзи, адаптованих до умов Степу та його селекційна цінність

У розділі наведено огляд літератури з питань оцінки селекційної цінності вихідного матеріалу кукурудзи, її параметрів та методів визначення. Розглянуто генофонд вихідного матеріалу гібридної кукурудзи, етапи його розвитку, основні джерела зародкової плазми, сучасні тенденції використання та синтезу нових рекомбінацій гетерозисних груп. Приділено увагу методам адаптивної селекції, направленим на підвищення стійкості кукурудзи до посушливих умов вирощування та толерантності до підвищених густот стояння рослин. Обґрунтована актуальність та необхідність проведення досліджень за темою дисертаційної роботи.

Грунтово-кліматичні та погодні умови, методика проведення досліджень, вихідний матеріал

Дослідження за програмою дисертаційної роботи проводили протягом 2004-2006 рр. у дослідному господарстві (ДГ) „Дніпро” Інституту зернового господарства (ІЗГ) УААН та Розівській дослідній станції (ДС) ІЗГ УААН. Дослідне господарство „Дніпро” розташоване на правому березі річки Дніпро в центральній частині Дніпропетровської області. Дана територія належить до північної підзони Степу України. Клімат зони помірно-континентальний з недостатнім та нестійким зволоженням. За роки досліджень погодні умови були неоднорідними. Вегетаційний період 2004 р. характеризувався пониженою сумою ефективних температур та істотно більшою за середню багаторічну кількістю опадів. Погодні умови 2005 р. були в цілому сприятливі для кукурудзи і відзначалися помірною температурою повітря та нерівномірним розподілом опадів протягом вегетації кукурудзи. Проте, період інтенсивного водоспоживання рослинами характеризувався підвищеною кількістю опадів. Більш стресовим був 2006 р., з посушливими умовами в період наливу зерна. З середини липня бездощовий період тривав майже 50 діб. В цей період випало лише 1,3 % середньобагаторічної кількості опадів.

Агротехнічні прийоми виконувались у відповідності з “Методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (2001), “Методичними рекомендаціями по проведенню польових дослідів з кукурудзою” (1980).

Кукурудзу вирощували у спеціальних селекційних сівозмінах у селекційному та контрольному розсадниках. В умовах ДГ „Дніпро” розмір ділянок складав 4,9 м², повторність триразова з рендомізацією за повтореннями. Густота стояння рослин у розсаднику формувалась у фазі 4-5 листків і становила 40 та 60 тисяч на гектар. На Розівській ДС розмір ділянок складав 10 м², повторність триразова, густота стояння рослин 40 тис./га.

Фенологічні та біометричні спостереження виконувалися у контрольному розсаднику. Біометричні виміри висоти рослин і висоти прикріплення качанів проводились на 10 рослинах кожної ділянки. Всі спостереження проводилися по кожному гібриду та лінії у двох густотах, у дворазовій повторності у несуміжних повтореннях.

Врожайність зерна отриманих гібридів визначали при збиранні ділянок прямим комбайнуванням селекційним комбайном “Wintershtaiger” з одночасним зважуванням зерна і визначенням його вологості.

У лабораторних умовах досліджувалися елементи структури врожаю простих гібридів та батьківських інбредних ліній. Визначались наступні показники: маса качана, довжина качана, діаметр качана, діаметр стрижня, маса стрижня, кількість рядів зерен,  кількість зерен в ряду, вихід зерна з качана, маса 1000 зерен та натура зерна. Всі показники визначалися у качанів, отриманих з густот 40 та 60 тис./га, у дворазовій повторності.

Отримані результати досліджень оброблялися на сучасному персональному комп’ютері з використанням спеціальних прикладних програм. Статистичну достовірність експериментальних даних визначали згідно А. В. Доспехова (1985); параметри варіювання і коефіцієнти кореляції розраховувалися за методикою Г. Ф. Лакина (1990). Оцінка параметрів комбінаційної здатності у системі неповних тесткросних схрещувань здійснювали за методикою Г. К. Дремлюк, В. Ф. Герасименко (1991). Параметри стабільності та пластичності визначали за допомогою методів S. A. Eberhart, W. A. Russell (1966) та А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылева (1985).

У програмі досліджень були використані 12 елітних самозапилених ліній кукурудзи, створених в Інституті зернового господарства УААН, що належать до чотирьох найбільш розповсюджених генетичних плазм при селекції середньостиглих та середньопізніх гібридів:

·  BSSS – ДК507, ДК377, ДК146/527;

·  Lancaster C103 – ДК633, ДК633/503, AS3070 (умовна назва цієї групи С103);

·  Lancaster Oh43 – ДК427, ДК421, ДК416 (умовна назва цієї групи Oh43);

·  Iodent – ДК411, ДК205/710, ДК277-10.

На основі цих ліній за повною діалельною схемою було отримано 132 простих гібриди, з них 24 споріднених, а потім за їх участю за неповною топ-кросною схемою 432 трилінійних гібрида, з яких 108 простих модифікованих.

За стандарт при випробуванні експериментальних гібридів використовувався гібрид Соколов 407МВ. Прості гібриди та батьківські самозапилені лінії пройшли одночасне екологічне випробування на Розівській дослідній станції ІЗГ УААН.