Фурдига М.М. Селекційно-генетичний потенціал складних міжвидових гібридів картоплі

Короткий зміст

Селекційна цінність міжвидових гібридів картоплі та методи її визначення  (огляд наукової літератури)

         У розділі наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних і закордонних вчених стосовно передумов започаткування використання міжвидової гібридизації в селекції картоплі, проблем, які вдалося вирішити, використовуючи метод, і методів визначення селекційної цінності компонентів схрещування. Показано значимість міжвидової гібридизації для практичної селекції при використанні джерел, донорів численних агрономічних ознак, в тому числі відсутніх у культурного виду S.tuberosum L. Водночас, зазначається, що лише ефективні гени контролю агрономічних ознак небагатьох видів інтрогресовані в нові сорти, що  не дозволяє у значній мірі  підвищити результативість селекції картоплі.

Умови, матеріал та методи виконання досліджень

         Дослідження за темою дисертаційної роботи виконані в Інституті картоплярства УААН впродовж 2004 – 2008рр. Землі дослідного господарства інституту розташовані в південному Поліссі України. Грунти дерново-середньопідзолисті, супіщані з нестабільним колоїдним комплексом, мало забезпечені кальцієм, магнієм та іншими лужними елементами. Аерація грунту дуже висока, що обумовлює швидку мінералізацію органічних речовин.

         Клімат зони помірно-континентальний. Тривалість безморозного періоду 150-160 діб, що дозволяє успішно вирощувати сорти картоплі різні за скоростиглістю. Порівняно із середньою багаторічною, температура повітря в травні, червні, серпні 2004 року була нижчою. Аналогічне відноситься до травня і перших двох декад червня 2008 р. Значно теплішим були травень, липень, серпень 2005 р., а також в меншій мірі липень 2004 і 2006 років. Значно більше випало опадів ніж в середньому за ряд років у липні 2004 р., серпні 2005 і травні 2006 рр. І навпаки, посушливими були травень, червень 2004 року і липень 2005 р.

         Вихідним матеріалом у дослідженні використані складні  міжвидові гібриди, створені в лабораторії вихідного матеріалу Інституту картоплярства УААН за участю диких (S.acaule Bitt., S.bulbocastanum Dun., S.demissum Lindl.) і культурних (S.phureja Juz. еt Buk., S.andigenum Juz. еt Buk) видів. Вивчали комбінаційну здатність материнських форм – шестивидових гібридів, їх беккросів (В¹, В², В³), самозапилення (F₂)В¹ шестивидових гібридів, а також потомств від схрещування   В¹ між собою. Тестерами при топкросних схрещуваннях використані як вітчизняні (Воловецька, Доброчин), так і закордонні (Felsina, Satina, Delicat, Korrigane, Margit)  сорти. Стандартами були сорти Незабудка, Серпанок, Світанок київський, Луговська, Явір, Ракурс,Тетерів.

         Садіння, спостереження, обліки за міжвидовими гібридами, їх беккросами, потомством від топкросних схрещувань здійснювали згідно існуючих методик підтримання і вивчення колекційного матеріалу. Під час пробного і основного збирання врожаю підраховували кількість товарних і малих бульб, зважували їх, описували бульби, гніздо. Уміст крохмалю визначали за питомою вагою, а стійкість проти хвороб - за 9-ти баловою шкалою (А.А. Подгаєцький, М.А.Піка, 1990), де бал дев’ять мали зразки без ознак хвороби, а один повністю уражені.

         Комбінаційну здатність вивчали на матеріалі першого і другого бульбових поколінь. Тестери підбирали з урахуванням різного вираження у них цінних господарських ознак, відмінностей в походженні. Ефекти ЗКЗ (загальної комбінаційної здатності) і СКЗ (специфічної комбінаційної здатності) визначали згідно методики Яковлєва С.П. і Болдиріхіної В.Н. (1979). Обробку отриманих даних здійснювали з використанням методів біологічної статистики (П.Ф. Рокицький, 1973). Технологія вирощування картоплі загальноприйнята для зони (В.В. Кононученко та ін. ( 2001).

Прояв агрономічних ознак у сортів, гібридів, які залучені в дослідження

         Прояв основних агрономічних ознак серед материнських форм – міжвидових гібридів. В дослідження залучали міжвидові гібриди з різним поєднанням агрономічних ознак, а тому більша половина з них поступається за продуктивністю відповідним сортам-стандартам (табл. 1). Водночас, окремі з них (86.795с56, 89.141с93, Вк 1с10) характеризувались стабільністю прояву ознаки за роками. Коефіцієнт варіації у них відповідно складав 3,3, 1,4 і 4,2%, що є дуже низьким його вираженням. Виділені міжвидові гібриди, які переважали сорти-стандарти за продуктивністю і мали стабільний прояв ознаки. Це такі з них: 90.673/77 (коефіцієнт варіації 0,5%), Вк1с6 (5,0%), що є їх додатковою позитивною характеристикою.

         Встановлено, що вищу, ніж у стандарту бульбоутворюючу здатність мав середньоранній гібрид Вк1с6. Аналогічне відноситься до середньостиглих гібридів 81.397с50, 86.795с56 та середньопізніх – 89.24с34, 91.318-6, 89.721с81. Половина перерахованих гібридів (Вк1с6, 89.24с34, 91.318-6), а також 90.673/49, 90.673/77 переважали сорти-стандарти за середньою масою товарних бульб. Саме поєднання цих обох  складових продуктивності  обумовило вищий прояв ознаки у них порівняно із сортами-стандартами. У чотирьох материнських форм уміст крохмалю складав близько 19%, що хоча і нижче ніж у сорту-стандарту Світанок київський, але значно вище порівняно з іншими сортами.

         Виділені міжвидові гібриди з максимальною (9 балів у беккросу 86.795с56) або близько цього (гібрид Вк1с10) стійкістю проти основних вірусних хвороб (зморшкуватої мозаїки, закручування і скручування листків, смугастої і крапчастої мозаїк), що вище ніж у будь-якого сорту-стандарту. Це свідчить про високий потенціал материнських форм у цьому відношенні.