Барсуков І.П. Створення вихідного матеріалу для селекції ранньостиглих гібридів кукурудзи зернового напрямку

Короткий зміст

Селекція кукурудзи на ранньостиглість (огляд літератури)

Проаналізовано сучасний стан і результати попередніх досліджень з питань селекції ранньостиглої кукурудзи. На основі аналізу визначені питання, які ще недостатньо вивчені і обгрунтована необхідність проведення нових досліджень щодо створення вихідного матеріалу для селекції ранньостиглої кукурудзи, підвищення ефективності методів одержання ультраранніх та ранньостиглих ліній. Наведені дані переконливо стверджують актуальність теми досліджень і важливість вирішення цих питань в селекції кукурудзи.

Агрокліматичні умови, вихідний матеріал, методика досліджень. Експериментальні дані отримано у відділі селекції кукурудзи Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН за період 1993 – 2003 рр.. Польові дослідження виконували в селекційній науковій сівозміні інституту. Територіально вона знаходиться у північно–східній частині лівобережного Лісостепу України. Грунт дослідних ділянок - потужний, слабко вилугуваний чорнозем на суглинистому лесі з товщиною гумусного шару 75 см і більше при вмісті гумусу 3,5 – 7,3%. Клімат зони – помірно-континентальний, з недостатнім зволоженням і частими посухами. За період досліджень метеорологічні умови за роками досить різнились, що дало можливість на основі одержаних даних зробити об’єктивні висновки про адаптивність вихідного матеріалу. Матеріалом для досліджень були 24 самозапилені лінії з України, Франції, Нідерландів, Німеччини, Канади, США, Іспанії та Хорватії; три місцевих сорти-популяції (Білояре пшоно, Англійська рання, Канадська місцева); ультраранній гібрид Pag 391134 (США). На базі гібрида Pag 391134, самозапилених ліній та популяцій було створено 205 експериментальних гібридів, які також стали вихідним матеріалом для селекції нових ліній. В дослідженні знаходилось 116 нових оригінальних самозапилених ліній кукурудзи ультраранньої та ранньостиглої груп вегетації. Випробовували 87 гібридів за участю нових ліній.

         Роботи по вивченню та створенню ліній проведено в селекційному розсаднику. Ділянки однорядкові без повторень, площею 4,9 м². Гібриди вивчали у конкурсному випробуванні в 3-х повтореннях. Порівнювали з стандартом - гібридом Харківський 199 МВ.

         Досліди проводили згідно з “Методичними рекомендаціями польового та лабораторного вивчення генетичних ресурсів кукурудзи” (1993). Градаційну та бальну оцінку усіх морфологічних та якісних ознак проводили за „Класифікатором – довідником виду Zea mays L.” (1994). Стійкість до стеблової гнилі, летючої та пухирчастої сажки оцінювали на штучному інфекційному фоні – за методом Г.В. Грисенка та Е.Л. Дудки (1980). Сприйнятливими стандартами були лінії А 502–2, W 537-7 та л.354. Для вивчення комбінаційної здатності нових самозапилених ліній проведено системні схрещування за методом топкросів з використанням методики П.П. Літуна, М.В. Проскурніна (1990).

         Протягом вегетаційного періоду проводили фенологічні спостереження.

Експериментальні дані обробляли методами дисперсійного, кореляційного (Доспехов Б.А.,1985) та кластерного (Дюран Б., Оделл П., 1977) аналізів.

         Статистична обробка даних виконана на комп’ютері з використанням пакету прикладних програм „ОСГЄ”, розробленого в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН.