ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Короткий зміст

Перший розділ – "Теоретико-методологічні основи державного управління розвитком продовольчого ринку" – містить аналіз генезису та розвитку методології державного управління продовольчим ринком, у ньому уточнюються сутнісні характеристики категорій "державний механізм управління" та "механізм державного управління", а також досліджуються теоретико-методологічні проблеми розвитку продовольчого ринку у контексті завдань державного управління.

Простежуючи розвиток методології державного управління від Платона та Арістотеля до глобалістських теорій представників сучасних наукових шкіл, в дисертації обґрунтовується думка про те, що в різні періоди розвитку соціально-економічних відносин ступінь державного контролю та регламентації діяльності суб’єктів економіки був різним, відтак, можна наполягати на суперечливому характері розвитку людського суспільства, а це вказує на необхідність пошуку в нових економічних реаліях інноваційних способів розв’язання "традиційних" проблем (продовольчої, збалансування попиту та пропозиції, узгодження інтересів окремої людини та суспільства, поєднання механізмів ринку й держави тощо).

Проведене дослідження дає підстави зробити висновок, що однією з суттєвих методологічних проблем сфери науки державного управління є недостатньо сформований її категоріальний апарат, зокрема, це стосується взаємозв’язку таких понять як "державний механізм управління" і "механізм державного управління". У зв’язку з цим виникла необхідність систематизації, опису та розкриття сутності цих категорій, через які забезпечується пізнання, оцінка та практичне втілення управлінських рішень.

Важливим аргументом на користь розмежування понять "державний механізм управління" і "механізм державного управління" є думка Арістотеля про те, що держава виникла для задоволення життєвих потреб і досягнення впорядкованого життя, тобто державний механізм управління (механізм держави) спрямований на подолання хаосу, який може виникнути через неузгоджену діяльність економічних суб’єктів і "вседозволеність". Механізм державного управління забезпечує вирішення окремих проблем у межах існуючого механізму держави, отже, ці категорії співвідносяться як одиничне і загальне.

Основною ознакою трансформації державного механізму управління в умовах демократизації суспільства є надання йому аксіологічно-цільової орієнтації, що пов’язано з наближенням управлінських послуг до клієнта з метою кращого задоволення його потреб, але й, не позбавляє державу права використовувати в окремих випадках примус по відношенню до громадян. Виходячи з аналізу практики державного управління в економічній сфері окремих країн, можна запропонувати усі заходи державного механізму, управління розділити на три типи: 1) заходи примусу; 2) заходи стимулювання (перешкоджання); 3) заходи переконання. У межах державного механізму може формуватися декілька механізмів державного управління, але всі вони, на наш погляд, знаходяться в межах трихотомії механізму держави (рис. 1).

Концептуальною відмінністю методологічних підходів до удосконалення механізмів державного управління у продовольчій сфері є визнання задоволення потреб суспільства в продовольстві пріоритетною метою, завдяки чому продовольчий ринок ідентифікується як об’єкт державного управління.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що значна частина управлінських рішень щодо формування ринкових відносин у агропродовольчій сфері України не мала системного характеру, унаслідок чого їх втілення в життя не сприяло зміцненню продовольчої безпеки. Основний прорахунок – це зміщення уваги в управлінні трансформаційними процесами у бік розв’язання проблеми формування пропозиції, тоді як не меншої уваги потребує розв’язання проблеми створення адекватного попиту.