ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, ступінь наукової розробленості теми, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, визначено особистий внесок здобувача та ступінь апробації результатів дослідження.

У першому розділі – “Проблема державного управління якістю медичної допомоги в Україні та світі: джерельний аналіз” – на основі системного аналізу праць вітчизняних і зарубіжних авторів висвітлюється ступінь наукової розробки теми, осмислюються концептуальні підходи до управління якістю медичної допомоги.

Дослідженням установлено, що у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі проблема державного управління охороною здоров’я є предметом теоретичних та прикладних досліджень. Новим концептуальним підходом до державного управління охороною здоров’я зарубіжні дослідники вважають ши­роке використання принципів тотального менеджменту якості, що забезпечує сьогодні ефективні реформи галузі в США, Іспанії, Великій Британії, Італії, Фінляндії, Швеції та більшості країн Центральної і Східної Європи.

У багатьох країнах світу оцінка якості медичних послуг стала однією з основних проблем удосконалення системи охорони здоров’я. В умовах ринкової економіки проблема якості тісно пов’язана з доступністю та вартістю медичних послуг.

Аналіз праць зарубіжних авторів свідчить про те, що головними стимулами підвищення якості медичних послуг є :

–       розвиток комп’ютерних технологій та інформаційних систем, що дало можливість вдосконалити традиційні методи контролю за якістю;

–       підвищений інтерес засобів масової інформації до медичної тематики, що сприяло кращому розумінню суспільством медичних проблем;

–       економічні реалії, які спонукають фондотримачів (розпорядників бюджетних коштів чи страхові компанії) до жорсткішого контролю за ефективністю використання коштів.

У розділі на основі системного та структурно-логічного аналізу термінів “медична допомога” і “медична послуга” автором встановлено, що вони є складовими ширшого поняття “медичне обслуговування”. Виходячи зі викладеного вище зроблено висновок про те, що:

–       терміни “медична допомога” та “медична послуга” є різними за суттю і відображають різні за змістом поняття, зокрема термін “медична допомога” є ширшим, ніж термін “медична послуга”;

–       поняття “медична допомога” включає в себе поняття “медична послуга”, яка розглядається як кваліфіковані медичні дії, що є певною частиною медичної допомоги.

Різноманітністю підходів до тлумачення і використання категорії “медична допомога” у вітчизняній та зарубіжній літературі зумовлюється й велика кількість трактувань поняття “якість медичної допомоги”.

Аналіз літературних джерел показав, що під якістю лікування розуміють ступінь відповідності заходів лікувального процесу чинним медичним стандартам, пристосованість до потреб пацієнтів, раціональне використання коштів та досягнення відповідних результатів. Успішність вирішення завдання щодо безперервного підвищення якості медичної допомоги залежатиме від системності підходу до цього як медичних працівників та адміністрації лікарень, так і держави загалом. Упровадження принципів безперервного підвищення якості медичної допомоги вимагає застосування комплексного підходу, зокрема економічних та професійних стимулів, розробки інформаційних систем (наприклад клінічних баз даних), а також механізмів поширення інформації і механізму зворотного зв’язку для виробників послуг.

Сучасні підходи до управління якістю медичної допомоги можуть бути повністю реалізовані через вплив на складові його забезпечення шляхом ліцензування і акредитації, запровадження стандартів лікувального процесу та визначення задоволеності пацієнтів медичною допомогою, яка надається.

У розділі наголошується на необхідності вдосконалення законодавчої бази охорони здоров’я для забезпечення еволюційного переходу до нових форм і методів здійснення державної політики в цій сфері, враховування потреби входження України у європейський та світовий медичний простір.

Джерельний аналіз за темою дослідження показав, що питання державного управління якістю медичної допомоги в системі охорони здоров’я України вивчались поверхово. Поза увагою дослідників залишилися важливі наукові напрями, що потребують наукового дослідження, зокрема:

–       удосконалення нормативно-правової бази, що регламентує діяльність галузі;

–       гармонізація національного законодавства України у галузі охорони здоров’я з правовими стандартами Ради Європи та ЄС;

–       розробка методів і вдосконалення практики організації діяльності регіональних органів управління системою охорони здоров’я щодо забезпечення якості медичної допомоги.

У другому розділі – “Теоретичні та методологічні засади дослідження державного управління якістю медичної допомоги” – обґрунтовано концеп­туальні підходи та методологію проведення дисертаційного дослідження.

Науково-теоретичне обґрунтування базових принципів оптимізації дер­жавного управління якістю медичної допомоги в системі охорони здоров’я України з урахуванням історико-національних традицій і основних напрямів світового розвитку – багатогранна і складна проблема. Її розв’язання передбачало розробку спеціальної програми дослідження з використанням системного підходу (рис. 1), що сприяло послідовному вирішенню цілої низки специфічних завдань, визначенню конкретного предмета й об’єкта дослідження, а також його етапності. Все це забезпечувало можливість отримання досить повної і достовірної інформації щодо кожного з поставлених завдань.