УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЮ ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади розробки адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою» – представлені існуючі в науковій літературі підходи до управління освітою, доведена залежність ефективності управлінської діяльності від фундаментальності тих теорій, що складають її наукові засади. Виділена значна кількість наукових підходів до управління освітою: кібернетичний, ситуаційний, комплексний, детерміністський, оптимізаційний, системно-діяльнісний, мотиваційний, програмно-цільовий, особистісно-ситемно-діяльнісний, особливістю яких є акцент на окремих аспектах системної методології.

Потенціал розглянутих підходів створює лише загальні умови для розгляду проблематики управління освітою, але це не може бути визнано достатнім з урахуванням специфіки даного дослідження, що аргументовано таким: по-перше, переважно декларуванням зорієнтованості зазначених підходів на досягнення цілей розвитку суспільства; по-друге, неопрацьованістю проблеми взаємодії в управлінській вертикалі (досліджується переважно управління закладами освіти); по-третє, фрагментарно представленою рівневою специфікою управління освітою; по-четверте, відсутністю розробленої критеріальної бази щодо оцінки ефективності управління освітою в сучасних умовах на всіх його рівнях. З урахуванням наведеного зроблено висновок, що забезпечити стабільний розвиток системи освіти в Україні можливо, насамперед, за умов застосування методології соціальної адекватності для розробки проблем, пов’язаних з управлінням в зазначеній сфері.

Адекватність виступає як характеристика відповідності тієї або іншої моделі управління кінцевим цілям керованої системи. Вона забезпечує відповідність характеристик управляючої системи стану суспільства, рівню і тенденціям його розвитку, оскільки є внутрішньо властивою якістю процесу соціального управління. Соціально-адекватний менеджмент розглядається як рівневе утворення, зміст якого реалізується на особистісному, макро- та мікросоціальному рівнях управління. Основними принципами соціально-адекватного менеджменту є: принцип футуристичності; принцип урахування зовнішніх впливів на зміст менеджменту; принцип оперативності управління; принцип процесуальності.

Завдання розробки заходів щодо вдосконалення механізму державного управління післядипломною освітою зумовило необхідність виявлення його специфіки, що здійснено на основі використання загальної схеми системного аналізу як ефективного засобу пошуку шляхів вирішення означеної проблеми.

Контент-аналізом матеріалів колегії Міністерства освіти і науки України як органу державного управління освітньою сферою за період 1995-2005 р.р. встановлено, що:

зусилля державного регулювання в основному спрямовані на забезпечення функціонування післядипломної освіти як підсистеми неперервної освіти, а її регламентація здійснюється переважно в інваріантному вимірі (стосовно загальних вимог до системи освіти в Україні без урахування специфіки післядипломної освіти);

функціонування системи післядипломної освіти переважно орієнтовано на регламенти системи вищої освіти без урахування власної специфіки як окремої освітньої системи;

Міністерство освіти і науки України як провідний суб’єкт управління післядипломною освітою на рівні держави розгляду позицій галузевих міністерств щодо функціонування даної освітньої системи, її стану за галузями достатньої уваги не приділяє;

діюча нормативна база, яка не враховує належним чином специфіки системи післядипломної освіти, значно обмежує її розвиток і, зокрема утруднює становлення механізмів контролю якості освітніх послуг післядипломного рівня;

використання існуючої нормативно-правової бази щодо функціонування системи післядипломної освіти викликає утруднення внаслідок необхідності проведення її консолідації на основі опрацювання великого обсягу документації, що призначена в першу чергу для регулювання вищої освіти, а також документації галузевого характеру.