Теоретико-методологічні засади механізмів ДЕРЖАВНого управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу в Україні

Короткий зміст

Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи державного управління процесами становлення і розвитку малого бізнесу. Загальновизнаною теорією, що пояснює необхідність державного регулювання економічними процесами за сучасних умов, є теорія ринкових дисфункцій, відповідно до якої держава втручається в ці процеси з метою усунення та недопущення проблем, з чим ринковий механізм не в змозі впоратися самотужки, спираючись виключно на дію закону попиту та пропозиції, конкурентний механізм та свободу прийняття рішень. У такому випадку цілком закономірною є постановка питання: розв'язання яких саме проблем розвитку підприємництва не може забезпечити ринковий механізм саморегулювання. Як доведено в дослідженні, це проблеми сталого розвитку підприємств малого бізнесу.

Аналіз літературних джерел з державного управління показав, що процеси підтримки малого підприємництва в Україні носять в основному регулятивний характер. Однак, державне управління не може обмежуватися тільки однією функцією – регулювання підприємницької діяльності, оскільки поза активним державним впливом опиняються важливі функції управління: прогнозування, планування, організація, стимулювання, контроль. Крім того, держава і ринок є двома частинами однієї господарської системи: держава має не тільки формувати загальні правила господарювання, а й діяти за ними. Однак, незважаючи на те, що державне управління офіційно визнано одним із основних видів громадської діяльності, в теорії й на практиці цей важливий фактор не використовується на тому рівні, який спроможний забезпечити сталий розвиток підприємств малого бізнесу.

У розділі наголошується, що застосування системного, логічного, історичного підходів до аналізу розвитку та функціонування малого підприємництва дозволяє підтвердити тезу про об'єктивну необхідність управління цим розвитком в сучасній ринковій економічній системі, і саме сталим розвитком підприємств малого бізнесу. Так, масове впровадження новітніх технологій, видозміна форматів взаємодії суб'єктів господарювання, посилення ефекту недосконалості інформації, наступальний характер змін в конкурентній боротьбі та інші фактори значно ускладнили процеси відтворення. Останнє, в свою чергу, не завжди має позитивний вплив на підприємництво. За умов посилення ролі кожного фактора у забезпеченні якісного розвитку національної економіки відсутність уваги з боку держави до сучасних проблем розвитку підприємництва, як наслідок, буде мати суттєві економічні й соціальні втрати.

Зазначається, що, формуючи вітчизняну модель державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу, слід ураховувати, що й у держави, й у підприємців існують різні цілі, різні погляди, різні інтереси стосовно один одного. Так, підприємець вбачає в державі того суб'єкта, який здатен створити умови для досягнення підприємцем своїх цілей (максимізація прибутку, ефективність інвестицій, мінімізація ризику, захист власності тощо). Держава ж вбачає у підприємцях ту силу, яка здатна забезпечити реалізацію цілей більш високого порядку – зростання суспільного добробуту, підтримка зайнятості, укріплення національної економічної безпеки. Саме в полі перетину визначених цілей запропоновано формувати новий етап державної політики: від політики підтримки до політики розвитку підприємств малого бізнесу і партнерства.

Визначено, що система державного управління розвитком підприємств малого бізнесу в Україні знаходиться в стадії становлення. У своєму розвитку вітчизняна система державного регулювання підприємництва пройшла певні етапи, в яких державі відводилася і роль спостерігача, і роль жорсткого адміністратора. Але все це не дало позитивного результату. Тому виникла потреба в обґрунтуванні такої вітчизняної моделі державного управління сталим розвитком підприємств малого бізнесу, результати використання якої забезпечать раціональну та оптимальну діяльність підприємств малого бізнесу. В її функціонуванні слід дотримуватися методологічних принципів державного управління, а саме – принцип мінімальної достатності, принцип раціональності державних дій, принцип узгодження інтересів усіх суб'єктів економічної системи, науковості, системності та ін.

За результатами аналізу звітів державних установ щодо стану підприємств малого бізнесу в Україні за декілька років можна визначити, що, по-перше, наведений в них аналіз носить тільки порівняльно-кількісний характер. По-друге, пропозиції щодо формування заходів і напрямків розбудови малого бізнесу в країні носять не програмно-цільовий, а декларативний характер.

Це створило ситуацію, в якій дотепер немає чітких уявлень про якісний стан підприємств малого бізнесу: під впливом яких економічних факторів і процесів можна відслідкувати зміни у розбудові малого підприємництва і, в тому числі, підприємств малого бізнесу; в якій залежності знаходяться ці фактори один від одного; чи сформувалися вони у стійку систему і, відповідно, якою є ієрархія в цій системі факторів тощо.

У зв’язку з цим визначено, що інтенсивний розвиток середовища підприємств малого бізнесу не може відбуватися без втручання держави. Держава як інституційна основа розвитку національної економіки і суспільства повинна брати активну участь у формуванні політики сприяння розвиткові підприємств малого бізнесу, використовуючи для цього різні важелі і механізми.

Встановлено, що без наукового обґрунтування вирішення проблем, накопичених в малому бізнесі, органи державної влади будуть постійно знаходитись не тільки на метафізичному рівні уявлень про його стан, але й не будуть мати підґрунтя для стратегічного планування.

У дослідженні обґрунтовано, що серед заходів, спрямованих на розробку державної політики щодо розвитку підприємств малого бізнесу, на першому місці знаходиться стратегічне планування, найважливіше значення якого полягає в тому, що в ході його виконання повинен бути сформований комплекс ідей, який утворює загальний сенс програми і створює підвалини для формування раціональної структури дій розвитку підприємств малого бізнесу.

У зв’язку з цим доведено, що основною задачею державної політики, яка повинна узагальнювати всю логічну структуру планування розвитку підприємств малого бізнесу, є орієнтація програм на зміну умов (зовнішнього середовища) малого бізнесу і, за рахунок цього, ініціювання процесів змін в його стані, в його власній структурі, потенціалі і, врешті-решт – результативності.

Аналізуючи лише деякі глобальні проблеми державної підтримки малого підприємництва, є досить підстав для таких висновків:

по-перше, відсутність стратегічного планування сталого розвитку підприємств малого бізнесу як невід'ємної частини державного управління економічними відносинами; якість стану підприємств малого бізнесу в державі відображає якість відношення державних інституцій до нього;

по-друге, складність задач стратегічного планування програми підтримки сталого розвитку підприємств малого бізнесу визначається не кількісними його показниками, а складними трансформаційними економічними процесами і тенденціями, які впливають на процес його становлення і розбудови;

по-третє, якісний рівень стану розбудови малого підприємництва, обумовлений програмою стратегічного державного планування сталого розвитку підприємств малого бізнесу, є важливим соціально-економічним показником економічної стабільності держави.

При цьому слід мати на увазі, що можливе також виявлення альтернативних варіантів і їх оцінка. Все це лише підтверджує той факт, що управління процесом розбудови підприємств малого бізнесу, забезпечення їх сталого розвитку є складною науковою і практичною проблемою, яка потребує наукового вирішення багатьох задач і, перш за все, розробки відповідних теоретико-методологічних засад механізмів державного управління цим процесом.

Виходячи з цього, запропоновано пріоритетні напрямки нового етапу державної політики підтримки малого підприємництва об'єднати у чотири групи, кожна з яких має свою родову ознаку: