СТРАТЕГІЯ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ТРАНСФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ




  • скачать файл:
Назва:
СТРАТЕГІЯ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ТРАНСФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ
Альтернативное Название: СТРАТЕГИЯ РЕФОРМИРОВАНИЯ СИСТЕМЫ ОХРАНЫ ПРИРОДНОЙ СРЕДЫ В трансформационном ОБЩЕСТВЕ: РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв’язок з науковими проектами та програмами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, узагальнено наукову новизну, з’ясовано практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікацію.


У першому розділі – “Теоретичні засади регіонального управління в галузі охорони довкілля” – проаналізовано зміст основних понять, що стосуються стратегії реформування регіональної системи охорони природного середовища, узагальнюються можливості державно-управлінського впливу на охорону природного середовища в розвинених країнах світу, з’ясовуються концептуальні основи стратегії реформування регіональної системи управління охороною довкілля.


Система охорони природного середовища являє собою сукупність установ, закладів і організацій, що здійснюють управління охороною, раціональним використанням та відтворенням природного середовища. Вона характеризується територіальною, галузевою, функціональною та організаційною структурами, які відображають форми територіального зосередження установ, закладів і організацій ОПС, регіональні пропорції з надання відповідних послуг; організаційні форми та органи управління, які забезпечують цілеспрямований узгоджений розвиток усіх елементів системи.


У результаті дослідження встановлено, що найбільш активним рівнем управління охороною природного середовища є регіональний, адже саме на цьому рівні екологічні проблеми виявляють себе зримо, через характер і обсяг забруднень, інтенсивність впливу забруднень на природне середовище, наявну екологізацію виробництва і раціонального використання природних ресурсів. Тому в дисертації акцентується увага на розробці стратегії реформування системи охорони природного середовища саме на регіональному рівні.


Регіональне державне управління ОПС пов’язане з діяльністю органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування і являє собою комплекс організаційно-управлінських, правових, економічних, соціальних засобів та заходів, спрямованих на регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, збереження безпечного для життєдіяльності населення природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи.


Нова екологічна парадигма сучасного регіонального розвитку вимагає комплексного підходу до охорони природного середовища, включення у цей процес усієї сукупності економічних, соціальних, екологічних та інших чинників, що суттєво впливають на еколого-економічну систему регіону. Відтак, виникає необхідність кардинального переосмислення ставлення до природоохоронних проблем, використання та відтворення природних ресурсів, техногенного навантаження на довкілля, припинення процесів його деградації та “включення” механізмів відтворення природно-ресурсного потенціалу регіону. Настав час наблизити систему ОПС до потреб сьогодення у відповідності зі стратегією сталого розвитку як на державному, так і на регіональному рівнях.


Реформування системи ОПС стосується всіх її елементів і передбачає, по-перше, удосконалення організаційної структури, по-друге, докорінну зміну існуючої методологічної бази, по-третє, забезпечення пріоритетності в реалізації нових, більш ефективних, ринкових механізмів управління природоохоронною діяльністю.


Якщо “стратегія” – це одна із найважливіших складових управлінського мистецтва, що включає теорію і практику досягнення генеральних цілей на певному етапі суспільних змін, то під стратегією реформування слід розуміти плановий документ, який розробляється на основі принципів стратегічного планування і виступає найбільш адекватним інструментом, здатним консолідувати зусилля державно-управлінських структур і громади у вирішенні проблем охорони довкілля, впровадження екологічно безпечних технологій і відтворення ландшафтів. Причому, на відміну від звичного за радянських часів планування “від досягнутого”, тобто “від минулого”, стратегічне планування удосконалення системи охорони природного середовища має бути плануванням “до майбутнього” (реалізація цілей, досягнення бажаних результатів).


Принципово нова концепція реформування системи ОПС передбачає виникнення абсолютно інших механізмів взаємодії усередині системи й відповідно нових джерел функціонування галузі.


Як свідчить зарубіжний досвід розвинутих країн світу, реформування їх природоохоронних систем – це тривалий процес, який здійснювався через перехід від галузевого та ресурсного управління ОПС до комплексного і системного охоплення всіх сфер діяльності, пов’язаних із природокористуванням та охороною довкілля, поступовою передачею переважаючої частини повноважень у цій сфері на регіональний і місцевий рівні управління.


Для розробки стратегії реформування регіональної системи ОПС необхідно, по-перше, чітко визначити майбутній стан системи, по-друге, осмислити та сформулювати місію. У свою чергу, усвідомлення місії є підставою для розробки стратегічного плану реформування системи охорони природного середовища, що дозволяє реалізувати мету. Мета має включати головні пріоритети: створення необхідних умов для зменшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище до екологічно допустимого рівня, підтримання функцій життєдіяльності біосфери, охорону і відтворення природних ресурсів, забезпечення якості довкілля на рівні, безпечному для здоров’я населення.


Реалізація цієї мети потребує: забезпечення послідовного, цілеспрямованого, далекоглядного й орієнтованого на майбутнє державного управління охорони природного середовища;  упровадження механізмів стабільного й ефективного управління охорони природного середовища; довіри громадян до місцевих органів влади і активної їх участі в процесах управління охороною природного середовища; надання населенню високоякісних екологічних послуг; реалізації державного управління охороною природного середовища в регіоні цілеспрямованими, висококваліфікованими (відповідальними і високоморальними) працівниками.


У другому розділі – “Природне середовище в сучасній Україні: проблеми і суперечності” – досліджуються стан та динаміка зростання екозагроз у державі й регіоні, сучасна система охорони природного середовища та механізми управління нею на прикладі Сумської області, з’ясовуються недоліки та суперечності у сфері управління охороною природного середовища.


Нинішню соціально-екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, викликану тривалим економічним спадом, реформуванням економічних відносин, зміною форм власності та іншими чинниками перехідного періоду в Україні. Що ж стосується Сумської області, то екологічний стан її природного середовища слід вважати напруженим. Причиною цього стали нераціональне, без урахування екологічних вимог використання природного середовища упродовж тривалого часу та непоодинокі технологічні і рукотворні аварії, що призводять до забруднення природного середовища області.


Встановлено, що найболючішими проблемами Сумщини є знешкодження, переробка і розміщення промислових та побутових відходів, забруднення водних об’єктів, екологічний стан атмосферного повітря, ґрунтів та природно-заповідного фонду. Зокрема, особливу небезпеку в регіоні викликають 29.4 млн. т накопичених відходів, у т.ч. 2,5 тис. т невпізнаних та заборонених до використання хімікатів, несанкціоновані скиди стічних вод промисловими обєктами та низькі обсяги (на 70,8 % у 2005 р.) їх очищення, щорічне зростання ( на 6,0 – 8,0 %) викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря. Близько 20,0 % з них є мутагенними і несуть значну загрозу не лише довкіллю, а й здоров’ю населення.


Аналіз показує, що серед головних причин погіршення екологічного стану природного середовища залишаються неефективне управління природоохоронною діяльністю, недостатнє фінансування цієї галузі, недосконалість законодавства, низька екологічна свідомість населення та низький рівень професіоналізму управлінців.


Незважаючи на реформування галузі, управління охороною природного середовища на рівні окремого регіону зберігає два рівні: територіальний –органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування і галузевий – територіальні спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та інші підрозділи центральних органів виконавчої влади, до компетенції яких законодавством України віднесено здійснення природоохоронних функцій. Ступінь ефективного функціонування системи ОПС у регіоні в значній мірі залежить від узгодженості впливів територіальної та галузевої управлінських систем.


Структурно-функціональний аналіз діяльності органів управління охороною природного середовища довів, що чинна на регіональному рівні система управління ОПС є розгалуженою і недостатньо дійовою, не в повній мірі відповідає функціональним повноваженням щодо природоохоронної діяльності. Це викликає суттєві труднощі в розподілі повноважень і відповідальності між суб’єктами управління, знижує рівень координації і узгодженості в їх діях, не сприяє інтеграції управління економікою з природоохоронним управлінням в регіоні. Такий стан справ породжує низку недоліків, частина яких наведена в таблиці.


 


Незважаючи на недоліки державного управління ОПС, роль держави щодо збереження природного середовища має зростати і надалі. Зокрема, її роль у здійсненні альтернативних варіантів вирішення природоохоронних проблем, структурній перебудові економіки в нових економічних умовах, у встановленні різноманітного роду організаційних, нормативно-правових та економічних заходів для забезпечення ефективного управління охороною природного середовища на регіональному рівні. 

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ОСТАННІ СТАТТІ ТА АВТОРЕФЕРАТИ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)