РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ПРОМИСЛОВОЮ ВЛАСНІСТЮ У КОНТеКСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Короткий зміст

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що розв’язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну; встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі - “Науково-теоретичні засади інноваційного розвитку та інтелектуальної промислової власності як його головної складової” - визначено сутність, умови та чинники інноваційного розвитку, теоретичні засади розвитку інтелектуальної промислової власності як головної складової інноваційного розвитку, досліджено науково-теоретичні засади державної політиці у сфері інновацій та інтелектуальної промислової власності.

У роботі проаналізовано наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячені інноваційному розвитку, державному управлінню цим розвитком та зазначено, що при дослідженні розвитку інтелектуальної промислової власності з метою розробки рекомендацій щодо державного управління інтелектуальною промисловою власністю в контексті державної інноваційної політики слід враховувати інституційні умови виникнення інновацій, вплив стану інноваційної культури на процес впровадження інновацій.

У контексті ствердження, що розвиток інтелектуальної промислової власності як підґрунтя інноваційного розвитку обумовлюється станом інтелектуального капіталу проаналізовано поняття  “інтелектуальний капітал” у трактуванні різних авторів та запропоновано його визначення з точки зору результатів творчої діяльності та умов що впливають на отримання цих результатів на: інтелектуальну промислову власність; інтелектуальний потенціал – знання, вміння, навички, здібності людини чи системи, створеної нею, а також інфраструктурні умови, які сприяють створенню інтелектуальної власності.

Автором визначено, що з погляду механізмів державного управління інтелектуальною промисловою власністю необхідне забезпечення таких факторів цього розвитку: забезпечення цінності інтелектуальної промислової власності в господарському обігу, нормативно-правове забезпечення, фінансове забезпечення створення та реалізації інтелектуальної промислової власності, інфраструктурне та організаційне забезпечення, тобто забезпечення механізму виникнення, трансферу та комерціалізації інтелектуальної промислової власності. Тут маються на увазі умови як безпосередньо матеріального, так і опосередковано нематеріального плану, сприятливі для творчої діяльності та передачі інтелектуальної промислової власності як самої по собі, так і у формі інноваційної продукції. Реалізація цих факторів має здійснюватись шляхом упровадження державної політики у сфері інновацій та інтелектуальної промислової власності.

Зазначено, що роль держави щодо підтримки інновацій можна звести до таких моментів: держава сприяє розвитку науки, у тому числі прикладної, і підготовці наукових та інженерних кадрів (основне джерело інноваційних ідей); в рамках більшості урядових відомств існують різноманітні програми, спрямовані на підвищення інноваційної активності бізнесу; державні замовлення, переважно у формі контрактів на проведення НДДКР, забезпечують початковий попит на інноваційні розробки, які потім широко застосовуються в економіці країни; фіскальні й інші елементи державного регулювання формують стимулювальну дію зовнішнього середовища та зумовлюють ефективність і необхідність інноваційних рішень в окремих фірмах; держава виступає в ролі посередника в справі організації ефективної взаємодії академічної і прикладної науки, стимулює кооперацію промислових корпорацій та університетів щодо НДДКР.