МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ

Короткий зміст

Розділ 1. Теоретичні аспекти державного регулювання розвитку виробничого потенціалу.

На основі розгляду теоретичних питань, висвітлених у літературі, визначено, що розвиток виробничого потенціалу є загальнодержавною проблемою, та вирішувати її треба спільними зусиллями на державному, регіональному та мікрорівнях за умов значної зміни ролі органів влади в країні.

Принципом побудови державної політики в сфері регулювання розвитку виробничого потенціалу підприємств регіону повинен стати баланс реалізації можливостей держави та потенціалу промислових підприємств. Широке трактування поняття «виробничий потенціал підприємства» має на увазі сукупність ресурсів, наданих для творчої діяльності, а також спроможність підприємства до використання даних ресурсів у процесі виробництва. До головних задач вдосконалення державних механізмів регулювання регіонального розвитку виробничого потенціалу доцільно віднести: дослідження і оцінку виробничого потенціалу кожного великого підприємства регіону, та розробку і впровадження ефективного механізму його розвитку.

В структурі механізмів розвитку виробничого потенціалу регіону виділяють організаційну, правову та економічну складові. Економічні мотиватори розвитку потенціалу на державному та регіональному рівнях створюються державною економікою та структурною політикою, яка включає всі дії держави в сфері податкової, цінової, кредитної, дотаційної, зовнішньоекономічної діяльності, заходи з реформування відносин власності, вдосконалення нормативно-законодавчої бази з метою створення, підтримки і вдосконалення умов функціонування ринкових механізмів та їхнього цілеспрямованого використання, структурної перебудови економіки. До організаційних форм впливу з боку органів управління на підвищення ефективності розвитку виробничого потенціалу регіону можна віднести: розробку та реалізацію комплексу організаційних заходів у відношенні створення сприятливих умов для ефективного використання і розвитку наявного виробничого потенціалу; розвиток ринкової інфраструктури, в тому числі регіональної інфраструктури інноваційної діяльності; створення різного роду регіональних фондів розвитку; створення науково-фінансово-інвестиційно-технологічних груп на основі об’єднання інтересів технологічно та коопераційно пов’язаних між собою підприємств, науково-дослідницьких закладів, банків, інвестиційно-фінансових і страхових компаній тощо.

Вдосконалення організаційної складової розвитку виробничого потенціалу регіону передбачає побудову раціональної системи регулювання, що включає: комплексний аналіз і оцінку виробничого потенціалу регіону та ефективності його використання, прогнозування та стратегічне планування його розвитку, прийняття оперативних рішень і підсистему контроля. Побудова такої системи можлива з урахуванням наступних факторів: наявності стабільної і надійної правової бази, застосування економічного і фінансового інструментарію для реалізації місцевих інтересів, наявності ефективних організаційних структур, що сприяють рішенню соціально-економічних регіональних проблем.

Представлено структуру державного регулювання розвитку виробничого потенціалу підприємств регіону, згідно якій на макрорівні повинна формуватися ефективна система регулювання розвитку виробничого потенціалу національної економіки, а на регіональному рівні – ефективна система регулювання розвитку виробничого потенціалу підприємств регіону. Центральні та місцеві органи виконавчої влади повинні опікуватися розвитком будь-якого господарюючого суб’єкта незалежно від його форми власності, оскільки виробничий потенціал підприємств регіону, з одного боку,| багато в чому визначається станом макроекономічної системи, а з іншого – сам формує її стан.

Сучасна державна регіональна політика повинна забезпечувати органічне поєднання державних, регіональних і місцевих інтересів, та сприяти ефективному використанню і розвитку виробничого потенціалу регіонів з метою досягнення наступних цілей: стабілізація та стійкий економічний розвиток, повна зайнятість економічно активного населення та відсутність соціальної напруги, стабільний фінансовий стан економіки, відтворення природних ресурсів, що забезпечують життєдіяльність населення території на екологічно безпечному рівні, наявність умов для самовідтворення виробничого потенціалу регіону.

Механізми регулювання ефективного розвитку виробничого потенціалу регіону повинні відповідати наступним вимогам: гнучкість та здатність реагувати на зміни спрямованості розвитку регіональної економіки, в залежності від зміни цілей та задач відповідно до загальної стратегії розвитку держави; володіння властивостями, які забезпечують взаємодію та збалансованість економічної та соціальної сфер господарювання регіону; забезпечення однакових умов функціонування будь-яких форм господарювання в межах діючого законодавства; результативність та ефективність.

Розділ 2. Аналіз основних положень державної політики у сфері розвитку промислового виробництва регіону.

На підставі огляду сучасного стану промисловості зазначено, що інституційні перетворення промислового комплексу відбуваються дуже повільно. Головними внутрішніми проблемами залишаються: відсутність в Україні цілісної системи нормативно-правових актів щодо стимулювання, захисту, підтримки та розвитку виробництва; значна невідповідність сучасним вимогам ринку та гострий дефіцит фінансових ресурсів. Прискореного розвитку потребують: інноваційна складова виробничого потенціалу, виробнича та інноваційно-технологічна інфраструктура промисловості, її наукове забезпечення, використання сучасних інформаційних технологій та прогресивних стандартів управління в системі корпоративного менеджменту, а також зв'язки зі світовим виробництвом. У роботі приведені шляхи подолання головних проблем, що існують в промисловості, та основні заходи державної політики у сфері забезпечення стійких і високих темпів зростання промислового виробництва.

Серед головних механізмів, які застосовуються державою для регулювання регіонального розвитку, можна виділити: запровадження програмування розвитку регіонів, удосконалення міжбюджетних відносин, поліпшення умов інвестування, розвиток транскордонного і прикордонного співробітництва, запровадження спеціального режиму інвестування на окремих територіях; здійснення централізованих капіталовкладень та надання інвестиційних субвенцій. Обгрунтовано необхідність подальшого активного впливу держави на процеси регіонального розвитку для збереження позитивних тенденцій та продовження пом'якшення міжрегіональних диспропорцій.

Практичну реалізацію заходів державного регулювання розвитку та використання виробничого потенціалу промислових підприємств регіону розглянуто на прикладі Донецької області. Узагальнивши досвід промислових підприємств Донецького регіону, зроблено висновок щодо ключових факторів удосконалення корпоративного менеджменту, які забезпечують підвищення ефективності розвитку виробничого потенціалу підприємств, а також визначені головні напрями його розвитку.

Особливе значення для покращення державного регулювання у сфері розвитку промислового виробництва регіону мають удосконалення механізмів регіонального стратегічного планування, а також підвищення ролі та відповідальності місцевих органів виконавчої влади за вирішення покладених на них завдань. Розробка механізмів регулювання повинна грунтуватися не на інтуїції, а на науково обгрунтованому моделюванні відповідних соціально-економічних процесів.