УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я

Короткий зміст

У розділі 1. «Теоретичні основи державної політики у  галузі охорони здоров`я» розкрито зміст соціальної політики на сучасному етапі, визначено пріоритети розвитку вітчизняної соціальної сфери в контексті євроінтеграції, розглянуто сутність поняття „соціальна політика”, вивчено існуючі моделі соціальної політики та діючі соціальні програми, що надало змогу  представити зміст нинішнього етапу побудови соціальної Європи, тісно пов`язаного з переходом до інформаційного суспільства. Визначено теоретичні засади державної політики України в галузі охорони здоров`я. Виділено основні проблеми реалізації державної політики галузі охорони здоров`я в Україні, досліджено зарубіжний досвід впровадження новітніх медичних технологій в галузь охорони здоров`я.

Значення соціальної політики в сучасному світі різко зростає. Визначено, що соціальна політика держави в достатній мірі  являє собою структуровану гіперсистему, яка складається з взаємозв`язаних  підсистем: галузей соціальної сфери, законодавчого апарату та  інструментарію державної соціальної політики. Розглянуто існуючі моделі організації соціальної політики, на основі аналізу яких встановлено, що політика в європейських країнах неоднорідна, і це урізноманітнює її уроки для України. Соціальна політика, яку здійснюють європейські країни поряд з економічним зростанням, стосується також і вирівнювання життєвих можливостей, соціальної справедливості, соціального захисту та стабільності.  Враховуючи  загальні європейські інтеграційні процеси та європейську спрямованість державної політики України зокрема, визначено, що вітчизняна модель соціальної політики не обов`язково повинна бути схожа на моделі інших держав. Використання конкретної зарубіжної моделі не є обов`язковим рішенням, доцільним є застосовування лише окремих підходів управління та технологій, необхідних для вирішення як конкретних соціальних питань, так і загальних положень реформування соціальної сфери України.

Аналіз напрямів соціальної політики, декларованих Євросоюзом, дозволив визначити, що Україні потрібні синхронні та гармонічні реформи, спрямовані на трансформацію суспільства в напрямку ринкової економіки, орієнтовані на міжнародні норми та стандарти. У широкому розумінні соціальну політику визначено, як систему конкретних заходів, програм, рішень, спрямованих на життєзабезпечення населення, що здійснюється на основі певних принципів і охоплює усі сфери життєдіяльності людини.  Національна політика в галузі охорони здоров'я заснована на положенні, що держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я, забезпечує його захист та гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я. Політичні і соціально-економічні перетворення, які відбуваються в Україні, вимагають пошуку засобів підвищення ефективності державного управління взагалі та галуззю охорони здоров`я окремо.

Визначено, що в цей час відбувається поступове реформування вітчизняної галузі охорони здоров`я, але більшість заходів мають несистемний характер, відстають від вимог часу, не відповідають  суспільним потребам. Діяльність закладів галузі охорони здоров`я має велике соціальне значення, яке пов`язано з потребами першочергової соціальної спрямованості. Реформування галузі охорони здоров'я є одним із гострих та актуальних питань, яке поступово вирішується зараз в Україні. В сучасних умовах галузь охорони здоров`я вимагає застосування новітніх методів, принципів та технологій в управлінні, які  дозволили б зробити  її діяльність  більш ефективною та були б спрямовані на подолання кризових явищ, що спостерігаються в галузі. Незважаючи на відверто соціальну спрямованість, стратегія Євросоюзу надає пріоритетну роль інформаційній сфері економіки. Саме соціальні складові розвитку стоять на першому плані у документі, підготовленому Європейською Комісією «Робота та життя в інформаційному суспільстві».

Доведено, що в Україні темпи впровадження новітніх інформаційних технологій не відповідають світовим тенденціям розвитку. Рух України до інформаційного суспільства гальмує перелік таких проблем, як: невідповідність національного законодавства в сфері інформаційних відносин міжнародному праву, низький рівень забезпеченості населення комп`ютерною технікою, низький рівень використання в економіці інформаційних технологій, невідповідність кількісного та якісного складу електронних інформаційних ресурсів, фондів знань потребам інформаційної економіки й загалом інформаційного суспільства, недостатня розвиненість телекомунікаційної інфраструктури, інформаційного менеджменту тощо.

Тому органи державного управління повинні чітко визначати та конкретизувати дії, спрямовані на розвиток інформаційних технологій та інформатизацію взагалі. На цей час суттєвим недоліком державної політики формування інформаційного суспільства є те, що вона не враховує комплексності та системності, інформатизація розглядається як окремий процес, а не як складова сучасного управління в умовах євроінтеграції та глобалізації.     

Визначено, що організаційне забезпечення інформатизації повинно базуватися на чіткій, ієрархічно побудованій підпорядкованості усіх підсистем галузі. В Україні проведено значну роботу з формування теоретичних основ впровадження в державну систему управління галуззю охорони здоров`я комп`ютерних технологій, результатом якої стала „Концепція державної політики інформатизації галузі охорони здоров`я”. В дослідженні автора доведено необхідність широкого впровадження інформаційних технологій в державну систему охорони здоров`я, що повинно здійснюватися на виконання „Концепції державної політики інформатизації галуззі охорони здоров`я”. Разом з тим зазначено, що сучасна галузь охорони здоров`я ще не готова до практичного впровадження теоретичних надбань з інформатизації галузі. Це пов`язано, в першу чергу, із недостатнім фінансуванням галузі та відсутністю державних програм реалізації цих положень. Проведений аналіз наукових джерел показав недостатній ступінь розробки питань з цього напряму.

Доведено, що наявність оперативної інформації, в першу чергу, для організаторів галузі та лікарів дозволить вирішувати питання координованості політики різних відомств галузі, суттєво підвищить інформованість як лікарів, так і населення щодо новітніх медичних технологій, засобів лікування. Питанням використання інформаційно-комунікаційних технологій в умовах інформаційного суспільства в цей час присвячена значна увага науковців. В ході дослідження встановлено, що основою всіх підходів для рішення цих задач в ЄС є концепція медицини, яка  орієнтована на пацієнта. З'ясовано, що основними аспектами, які впливають на впровадження медичних інформаційних технологій, є наступні: розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури; забезпеченість лікувально-профілактичних закладів комп'ютерною технікою; готовність медичного персоналу до використання медичних інформаційних технологій. Отже, зроблено висновок,  що державна політика в галузі охорони здоров`я має відігравати найголовнішу роль у регулюванні  питань широкої інформатизації галузі.

У розділі 2. «Сучасні підходи до удосконалення механізмів державного управління інформатизацією галузі охорони здоров`я» досліджено стан інформатизації галузі охорони здоров`я, розглянуто питання впровадження інформаційної логістики в формування медичних інформаційних систем, запропоновано використання логістичного підходу до управління галуззю охорони здоров`я в умовах інформатизації. Визначено телемедицину, як один з пріоритетних напрямків розвитку інформаційної системи галузі охорони здоров`я та розглянуто закордонний досвід впровадження цієї технології.

Встановлено, що сучасний стан здоров'я населення й реформи, які відбуваються в галузі охорони здоров'я України, висувають у число невідкладних завдань підвищення рівня і якості медико-санітарної допомоги, рівня кваліфікації й ефективності діяльності лікарів. В умовах нестачі бюджетних асигнувань на охорону здоров'я й поширення страхової медицини доведено необхідність переходу на новий рівень медичної допомоги з використанням новітніх управлінських технологій. Визначено, що кваліфікований процес управління  галуззю охорони здоров`я має бути забезпечений наявністю адекватної системи інформаційного забезпечення. Проаналізувавши в цілому сучасний стан інформатизації галузі охорони здоров`я, визначено певну успішність започаткованих державою заходів та наявність тенденцій розвитку.

В дослідженні доведено, що використання різноманітних медичних інформаційних систем (МІС) сприяє високій ефективності при вирішенні завдань, які постають як перед практичною охороною здоров`я, так і перед науковими дослідженнями. Зазначено, що при розробці МІС існує ряд питань, які виходять за рамки компетенції фахівців з програмного забезпечення, тому при формуванні проекту створення МІС запропоновано враховувати ряд факторів, які безпосередньо вплинуть на її ефективність. Обґрунтовано, що остаточне рішення про впровадження МІС є компетенцією державних органів управління, які мають виробити відповідну політику в області охорони здоров'я та досконалий механізм впровадження МІС і забезпечити сучасні лікувально-профілактичні заклади достатніми фінансовими коштами та необхідними ресурсами.

Визначено, що в нових економічних умовах потребує постійної уваги з боку держави процес створення ефективних інформаційних систем, які б забезпечили швидкий збір, систематизацію і цілеспрямовану обробку даних. Відомо, що інформаційна ланка найважливіша в управлінському циклі, зокрема, це й стосується й галузі охорони здоров`я. Зростаюча роль інформаційного ресурсу в процесі управління галуззю охорони здоров`я та її інформаційними потоками передбачає значні витрати на інформаційне забезпечення. Для рішення цих проблем доцільно використовувати інформаційну логістику, застосування якої сприятиме розробці заходів, спрямованих на формування та оптимізацію управління інформаційними потоками галузі охорони здоров`я. 

Показано, що однією з найважливіших технологій для рішення стратегічних задач в галузі охорони здоров`я є телемедицина, яка визначена об`єктом державного регулювання. Доведено, що телемедицина є системою, яка поєднує в собі телекомунікації, медицину та інформатику і забезпечує рядовому користувачеві оперативний доступ до сучасних медичних ресурсів, у тому числі, міжнародних. Ця система являє собою сукупність засобів і комплексів, що реалізують потенціал сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій в галузі охорони здоров'я, а також відповідне фінансове й правове забезпечення (рис.1). Основними завданнями телемедицини визначені такі: профілактичне обслуговування населення, зниження вартості медичних послуг, обслуговування віддалених суб'єктів, усунення ізоляції. З`ясовано, що телемедицина, як актуальний напрям інформатизації галузі охорони здоров`я, здобула науково-теоретичне, технічне та економічне обґрунтування. Виявлені характерні особливості телемедицини: використання спеціалізованої апаратури, за допомогою якої здійснюється збір, перетворення та передача медичної інформації; наявність мережі телекомунікацій, яка забезпечує зв`язок між постачальниками та споживачами медичної інформації; використання програмного забезпечення, яке з`єднає в єдиний комплекс всі компоненти системи; наявність необхідного штату спеціалістів (медичних працівників, програмістів та ін.).