Організаційно – правові механізми реалізації державної молодіжної політики в Україні на регіональному рівні

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її значущість, сформульовано мету, завдання та гіпотезу дослідження, визначені його об’єкт і предмет, наведено характеристику використаних методів дослідження, розкрито наукову новизну  отриманих результатів та їх практичне значення, подано інформацію про апробацію і впровадження результатів роботи, відомості про публікації за темою дисертації, зазначено структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі ”Теоретико-методологічні засади формування та реалізації державної молодіжної політики” зроблено огляд наукової літератури за темою дослідження. Дослідники О.Балакірєва, В.Бебик, О.Вакуленко, М.Головатий, В.Головенько, А.Ноур, М.Перепелиця, Р.Сторожук, О.Яременко на основі опрацювання теоретичних розробок і практичного, як вітчизняного, так і зарубіжного досвіду науково обґрунтували і виробили окремі засади, напрями впровадження та механізми реалізації сучасної державної молодіжної політики в Україні. Вчені І.Андрухів, О.Єригін, Р.Зінько, А.Камінський, С.Колосок, Л.Кривачук, О.Лазор, К.Лазос, Ф.Рудич, С.Тихомирова, Н.Черниш, А.Щиглик досліджували моделі молодіжної політики, можливі механізми її реалізації та роль молодіжних організацій у цьому процесі. Важливий обсяг досліджень було проведено в царині нормативно-правового забезпечення державної молодіжної політики, серед яких чільне місце займають розвідки історії ювенального молодіжного законодавства виконані Є. Бородіним, а також В.Бакуменко, В.Кампо, Н.Нижник, С.Околітою; особливості нормативно-правового забезпечення державної молодіжної політики на селі розглядає О.Панасюра. Питанням зайнятості молоді та розвитку молодіжного підприємництва присвятили свої дослідження О.Вакуленко, Н.Демчук, І.Демченко, Н.Комарова, М.Куцоконь, В.Столєтова, Т.Шпачинська, О.Яременко. Розвиток молодіжного руху з врахуванням його особливих аспектів описали в своїх роботах О.Корнієвський, І.Коляка, В.Кулік, В.Рябіка, В.Чупров, О.Хуснутдінов, О.Шаповалов, В.Якушик; а зарубіжний досвід молодіжного виховання пропонують у своїх публікаціях Ю.Грийс, Р.Зіньков, Н.Кудряченко, І.Мануйнов, Р.Сторожук, Д.Тревельян, Е.Шаповал. Дослідження певної специфічної для України діяльності, а саме регіональної молодіжної політики, її засад та механізмів реалізації проводили Я.Немировський, Д.Проха, Т.Проценко, М.Шульга, М.Перепелиця, в останній із перелічених робіт зроблено спробу заповнити певні прогалини в дослідженні державної молодіжної політики, зокрема на регіональному рівні.

Уточнено поняття та сутність державної молодіжної політики, яка згідно з визначенням М.Головатого, є насамперед, налагодження стійкої регулятивної системи у відносинах молодої людини та суспільства, держави, запобігання дестабілізаційним процесам у молодіжному середовищі і спрямування енергії молоді у русло виконання корисних суспільно-економічних програм. Регіональна молодіжна політика є складовою ланкою загальнонаціональної програми і виконує регулятивну функцію у відносинах молодіжного середовища та суспільства загалом. Саме регіональний рівень молодіжної політики був і залишається найважливішим, тому що на ньому відбувається не лише вирішення значної частини молодіжних проблем, але й діють механізми соціалізації молоді.

Більшість науковців та практиків вважає, що державна молодіжна політика в адміністративно-територіальних утвореннях усіх рівнів та територіальних громадах  здійснюється за такими загальними напрямами:

- створення умов та гарантій для соціального становлення і розвитку молоді у відповідній сфері її життєдіяльності;

-  виховання молодого покоління;

- забезпечення механізмів реалізації державної молодіжної політики.

Досліджено, що окремих (самостійних) принципів, на яких повинна ґрунтуватись регіональна молодіжна політика немає. До регіонального рівня державної молодіжної політики зазвичай залучають головні принципи цієї політики, які містяться у Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» та фрагментарні зауваги деяких досліджень, котрі загалом не визначають основних засад формування та реалізації ДМП на сучасному етапі, а лише декларують про: повагу до поглядів молоді та її переконань; надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді зокрема; правовий та соціальний захист молодих людей, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку; сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Автор удосконалив та доповнив принципи реалізації державної молодіжної політики, які найбільш повно відповідають потребам молодіжної галузі (насамперед на регіональному рівні): принцип єдності об’єктивного і суб’єктивного в реалізації ДМП; принцип взаємозв’язку об’єктивної соціальної саморегуляції та цілеспрямованості у здійсненні ДМП; принцип цільового фінансування, прогнозування та програмно – інформаційного забезпечення ДМП; принцип профілактики соціальних ризиків у молодіжному         середовищі; принцип легалізації соціальної захищеності молоді; принцип комплексності молодіжної політики; принцип адекватності, диференційованості та стійкості соціальних гарантій молоді; принцип активності молодіжної політики; принцип єдності організаційних та самоорганізаційних засад у реалізації ДМП; принцип єдності централізованих і децентралізованих засад у реалізації ДМП. Використання зазначених принципів безперечно буде впливати на повне врахування потреб молоді на усіх етапах здійснення державної молодіжної політики.

Проведено порівняння  історичних та регіональних аспектів, зокрема співставлення етапів розвитку державної молодіжної політики за період кінця 70 років минулого століття - початок XXI ст., тобто того періоду, коли відбувалися зміни соціально-економічних формацій нашої держави, що мало значний вплив на формування питань молодіжної політики. Саме в цей час було покладено початок запровадження новітніх засад молодіжної політики (головними з яких є повага до поглядів молоді та її переконань і сприяння ініціативі та активності молоді  у всіх сферах життєдіяльності суспільства), котрі є чинними і на сучасному етапі розвитку України. Проведено аналіз молодіжної політики, системно досліджено структуру та функції молодіжної політики.

Дослідження правового забезпечення державної молодіжної політики за роки незалежності дає право стверджувати, що на державному рівні, як правило, видавали законодавчі та нормативно-правові акти, які упорядковували діяльність, скеровану на організації, котрі працюють з молоддю, створюючи їм можливість функціонувати у правовому полі України. Показано, що немало чинних законодавчих та нормативно-правових актів, ухвалених без належного ресурсного забезпечення, не зважаючи на цілком прийнятні, гуманні норми, не спрацювали та були і залишаються декларативними, наслідком чого стало зростання зневіри молоді у державі.

Аналіз результатів реалізації нормативно-правової бази молодіжної політики регіонального рівня (зокрема Львівської області) свідчить, що на цьому рівні органам влади необхідно суттєво зміщувати основні акценти роботи з молоддю на розробку нових форм і методів діяльності, (організаційних, економічних, соціально – психологічних та спеціальних) максимально наближаючи їх до місця праці та проживання цієї категорії населення.

У другому розділі “Реалізація державної молодіжної політики на регіональному рівні: сучасний стан та проблеми”, ґрунтуючись на твердженні науковців Р.Рудніцької, О.Сидорчук та О.Стельмаха, що «механізм управління» - це штучно створена складна система, призначена для досягнення поставлених цілей, яка має визначену структуру, сукупність правових норм, методи, засоби, інструменти державного впливу на об’єкт управління та скерована для реалізації певної політики у визначеній сфері суспільного розвитку, у нашому випадку молодіжної політики, що дало можливість визначити основні напрями управлінських впливів цього механізму  на сучасному етапі суспільного розвитку. Показано, що місцеві уряди основну увагу приділяли формуванню здорового способу життя та патріотичному вихованню молоді, її соціальному становленню і працевлаштуванню. Але, попри це, має місце низка проблем, які зумовлені певними об’єктивними та суб’єктивними причинами, головними серед яких є недостатній соціально-економічний розвиток регіонів; сильний вплив проявів негативних соціальних явищ; невідповідний менеджмент інституцій усіх рівнів, котрі працюють з молоддю.

Розглянуто напрямки та методи роботи з молоддю у сільській місцевості, цією особливою категорією населення України. Вивчено та проаналізовано проблеми, властиві молодіжному середовищу сільської молоді Львівської області. Окреслено ціннісні орієнтації сільської молоді, основні цілі та орієнтири в її самореалізації. Запропоновано напрямки упорядкування  розрізнених форм та методів розвитку сільської молоді, які слід інтерполювати і на інші регіони нашої держави.

Проведено аналіз діяльності громадських молодіжних організацій та об’єднань ряду регіонів України з метою залучення та поширення їхнього позитивного досвіду з реалізації молодіжної політики. Особливу увагу приділено саме досвіду роботи громадських молодіжних організацій західного регіону України, враховуючи їхню ментальну спорідненість та близькість особливостей історичного формування.