УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ В СФЕРІ ОХОРОНИ, ЗАХИСТУ, ВИКОРИСТАННЯ ТА відновлення ЛІСІВ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Короткий зміст

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується, обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження; подано його мету й завдання, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 – “Наукові засади державного управління і контролю у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів України (степова зона лісорозведення)” – на основі історіографічного методу аналізу розглянуто розміщення території України у природних зонах, закони розповсюдження лісової рослинності та розвиток степового лісорозведення, що, перш за все, є базовим підґрунтям державного управління та контролю й надає можливість їх систематичного розвитку у сфері охорони, захисту, використання й відтворення лісів; законодавчого закріплення відповідних систем рубок.

Подальший аналіз здійснювався у напрямі зародження та розвитку державного управління й контролю стосовно лісів Степу. Лісовпорядні інструкції дореволюційної Росії, а Україна (зокрема, територія степової зони лісорозведення) входила до її складу, нормували користування деревиною лише в державних лісах, а у приватних володіннях ліси вирубувались практично без обмежень користування. Найбільшого розвитку як лісівництво, так і державне регулювання у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, досягло в Радянському Союзі, до якого належала територія сучасної України. Тоді в Україні було розроблено такі важливі напрями лісової науки, як вчення про зміну порід, типи лісу, лісова біогеоценологія; виконано оригінальні дослідження рубок догляду, поновлення й відновлення лісів. До того ж чимало було зроблено у плані степового й полезахисного лісорозведення, вивчення патології лісу, фізико-хімічних властивостей деревини лісоутворювальних порід, лісових пожеж та методів боротьби з ними тощо. Однак при всій декларативності природоохоронного законодавства СРСР основи гуманного ставлення населення до природи були закладені державною пропагандою і виховувалося вже з раннього віку. Тому негативний вплив на ліси в Україні до початку 1990-х рр. позначався на їх стані значно менше, ніж у капіталістичних країнах. У цілому порівняно із сьогоденням політика держави була спрямована на поліпшення стану лісів в Україні.

За результатами аналізу доведено, що природно-кліматичні умови степової зони лісорозведення (зокрема, у Донецькій області) не сприятливі для зростання деревинної рослинності та вирощування високопродуктивних лісонасаджень. Природні екосистеми вкрай обмежені внаслідок інтенсивної господарської діяльності. Проведення земельної реформи зробило неможливим проведення робіт з догляду за лінійними лісонасадженнями. Більшість лісокористувачів не вживає необхідних заходів з охорони лісів від самовільних рубок, підвищення їх продуктивності та якості. Неухильно зростає кількість самовільних рубок, що проводяться самими підприємствами лісового господарства, іншими лісокористувачами та населенням внаслідок гострого дефіциту палива, будівельних матеріалів та загального економічного занепаду (особливо у сільських районах). Рівень ведення лісового господарства в лісах, які належать Мінагрополітики, Міноборони, Укрпромводчермету, Укрзалізниці, Службі автомобільних шляхів, надзвичайно низький, допускаються грубі порушення лісового та екологічного законодавства, а рубки здійснюються в обсягах, які не враховують стан насаджень, виходячи лише з потреб у деревині. Бракує належної уваги до цього природного ресурсу з боку спеціалістів та керівників суб’єктів державної виконавчої влади (міськ-, рай- та інших рад). Збитки, завдані лісовому господарству пожежами, сягають десятків тисяч гривень (не враховуючи віддалені наслідки). Погіршується і стан зеленого господарства міст та інших населених пунктів. Майже припинилися роботи з озеленення породних відвалів та рекультивованих земель. До того ж існує проблема розбіжностей між даними, які надають лісокористувачі щодо лісо господарювання, і тими, які підраховують органи, що контролюють їх діяльність.

У розділі 2 – “Державне регулювання у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів у Донецькій області” – проаналізовано й визначено сучасний правовий стан лісокористування, діяльність відповідних державних органів в Україні, зокрема, у Донецький області, що його контролюють. За правовими нормами та правовідносинами в галузі охорони лісів українське законодавство має змішаний характер, однак це не є чинником протидії або деструкції лісогосподарських відносин. Але українські екологічні й лісові законодавчі акти теж не здатні забезпечити захист лісу, оскільки, з одного боку, багато в чому залишаються декларативними і не містять конкретних механізмів вирішення існуючих проблем, а з іншого – не повною мірою і дуже вибірково враховують досягнення і досвід сучасної науки й міжнародного екологічного законодавства. Тому недоліки сучасної законодавчо-нормативної бази, існуюча система прямих втручань у виконання повноважень органами державної влади і місцевого самоврядування, поширення серед населення думки про згубність заготівлі деревини для екологічної ситуації в Донецькій області негативно впливають на розвиток раціонального використання й відновлення природних ресурсів.

При розгляді судової практики стосовно порушень лісового й екологічного законодавства в Донецькій області проаналізовано аргументи сторін, що відповідають за правопорушення, з розбором посилань на статті чинного законодавства України. При розгляді питань, які виникають при перевірках дотримання вимог лісового та екологічного законодавства постійними лісокористувачами, доведено, що невідповідне оформлення документації і відсутність знань їх працівників щодо правильного застосування лісового та екологічного законодавства є основними перешкодами для налагодження державного управління і контролю у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів у Донецькій області.