ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З УДОСКОНАЛЕННЯ МЕРЕЖІ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі – “Аналіз наукових праць з організаційного управління мережею підприємств” - узагальнено підходи до вирішення наукових завдань з організаційного управління мережею підприємств у вітчизняній літературі та проведено аналіз теоретико-методологічних праць зарубіжних авторів за темою дослідженя.

Аналіз літературних джерел (В. Бабаєв, Г. Одінцова, А. Мерзляк, М.Корецький, В. Кравченко) свідчить, що суть реформи управління розвитком підприємств в Україні виявилася в тому, що:

-         змінилися умови функціонування підприємств та їх зовнішнє середовище, коли централізована планова економіка і адміністративно-командна система управління поступилися ринковим відносинам;

-         стали іншими підходи до забезпечення діяльності мережі підприємств з боку держави;

-         були зламані стереотипи побудови організаційної структури підприємств, що формалізувалися десятиліттями, і змінилися цільові функції прийняття управлінських рішень з формування мережі підприємств;

-         змінився механізм ухвалення рішень про структуру та розміщення підприємств і організацій. Рішення тепер мають ухвалюватися у комунальній сфері органами місцевого самоврядування, а на підприємствах, що не перебувають у комунальній власності, в основному, – їх керівниками;

-         необхідність зміцнення зарубіжних зв'язків поставила перед органами місцевого самоврядування та керівництвом підприємств нові завдання.

На актуальності проблеми розвитку управління підприємствами в територіальних комплексах та її розв’язання на основі сучасного інноваційного менеджменту, адаптованого до українських соціально-економічних умов, наголошено в роботах М. Мартиненка та В. Рижих.

Аналіз літературних дже­рел за темою досліджень показав, що в центрі уваги науковців були такі важливі питання:

-               формування мережі підприємств сфери виробництва (І. Балабанов, В.Іриков та В. Тренєв, Б. Пейтон, Б. Чуб);

-          територіального управління (О. Вобленко, В. Корженко);

-          пов’язані із соціальними аспектами територіального планування (Ю.Дмитрієв, П. Ореховский);

-          стратегічного планування в соціально-технічних системах міст (Ю.Шаров);

-          самоорганізації у діяльності підприємств (К. Лавлок, М. Марн, Э. Регнер, К. Завада, Д. Траут, С. Ривкін).

Зарубіжними дослідниками розглянуті положення щодо групування підприємств у містах відповідно до ефекту масштабу виробництва, ефекту проміжних складових виробництва, ефекту формування єдиного ринку праці і ефекту використання знань щодо розвитку мережі виробничих підприємств, які мають описовий характер (В. Алонсо, Р. Шменер, Д. Готман, П.Грейвс).

Історико-логічний аналіз літератури з досліджуваної теми показує, що теоретичний та прикладний аспекти формування мережі підприємств сфери обслуговування в Україні та в зарубіжних країнах вивчалося побіжно. Поза увагою вчених залишилися важливі питання, що не дають змоги органам місцевого самоврядування розробити стратегію своєї діяльності з управління мережею підприємств сфери обслуговування в сучасних умовах і потребують дослідження. Зокрема науковці недостатньо приділяли уваги:

–       вивченню потреб споживачів на ринках громадських послуг та закономірностей функціонування таких ринків;

–       інноваційному напряму в розробках на конкретного споживача, що є потенційним інвестором розвитку;

–       забезпеченню достатньої гнучкості відносно якості обслуговування членів територіальних громад;

-         механізмам підвищення конкурентоспроможності комунальних підприємств;

-         обґрунтуванню змін структури територіальної організації сфери споживання з урахуванням інноваційних концепцій управління;

-         створенню системи захисту комунальних підприємств від недружніх поглинань;

-         формуванню мережі підприємств з урахуванням чинників самоорганізації та синергетичного управління.

У другому розділі – “Теоретичні аспекти управління органами місцевого самоврядування мережею підприємств сфери обслуговування” – висвітлено результати з розробки моделі формування мережі підприємств сфери обслуговування, охарактеризовано сфери споживчого вибору населення щодо громадських послуг, а також розкрито підходи до формування й модернізації структури, форми управління конкурентоспроможністю, а також виявлення впливу чинників самоорганізації в процесі побудови мережі таких підприємств.

Визначено шляхи вирішення завдання перспективного планування мережі підприємств сфери обслуговування органами місцевого самоврядування на основі оптимізаційної моделі з урахуванням особливостей за видами послуг та можливістю визначити орієнтовну кількість підприємств, а також будівель для них, які мають бути споруджені, реконструйовані, придбані чи орендовані. Модель враховує також чисельності працюючих та потужності підприємств сфери обслуговування. Крім того, до змінних моделі диференційовано віднесено необхідний загальний обсяг послуг, обсяг супутніх послуг та обсяг сезонних послуг, які мають надаватись підприємствами певного класу в районах міста. Набір перерахованих змінних визначає альтернативи розвитку мережі таких підприємств.

Виділено дві групи критеріїв оцінки альтернатив розвитку мережі підприємств сфери обслуговування. Критерії першої групи відображають вимоги щодо створення умов для забезпечення нормативних соціальних рівнів обслуговування населення за класами підприємств. Друга групи критеріїв передбачає врахування інтенсивності використання споживачами можливостей обслуговування підприємством певного класу в районі міста з огляду на обмеження.

Для виконання розрахунків, з використанням моделі запропонована діалогова процедура, в основу якої покладено принцип послідовного розгляду критеріїв моделі. Перед початком процедури визначаються величини ресурсів, що надаються, задаються значення вихідних параметрів згідно з уявленням про бажані рівні задоволення вимог, які відображаються цільовими обмеженнями, визначаються цільові інтенсивності використання можливостей підприємств.

Розроблені моделі, критерії та процедури використані у процесі формування мережі підприємств сфери обслуговування різних форм власності в м. Донецьку.

Щоб охарактеризувати сферу споживчого вибору населення щодо громадських послуг, використано цільову функцію споживання, пов’язану з реалізацією гіпотези щодо існування в просторі потреб обмеженої сфери вибору структури споживання та про певну конфігурацію цієї сфери. При цьому автор виходив з передумови, що сфера вибору є паралелепіпедом, сторони якого кількісно характеризують потреби і для кожної з них відомий обсяг мінімального, нормативного та повного задоволення. Тобто спочатку була висунута гіпотеза про межі і певну конфігурацію сфери вибору та їх незалежність від форми й самого існування поверхонь байдужності, а вже потім цим поверхням була надана форма, що дала змогу помістити їх у паралелепіпеді сфери вибору.

Використано для представлення сфери вибору i її нижньої межі лінійну систему споживчих витрат Клейна – Рубіна та Стоуна – Джирі. Система в неявному вигляді передбачає існування функції корисності. Максимізація цієї функції при бюджетних обмеженнях (можливі обмеження в місцевому бюджеті конкретного міста) дає змогу побудувати систему функцій попиту на громадські послуги i споживчих витрат, лінійних від цін на послуги та доходів підприємств.

Доведено що, коли попит на супутні послуги при організації певного виду обслуговування (побутове, торговельне, громадське харчування, транспорт чи зв'язок) перевищує нормативний рівень споживання, споживач розподіляє додаткові витрати  між групами послуг пропорційно до коефіцієнтів їх важливості.

Установлено, що формування і модернізація виробничої інфраструктури комунальних підприємств сфери обслуговування в процесі побудови їх мережі мають бути спрямовані на виконання таких умов:

–       забезпечення надання громадських послуг з дотриманням вимог щодо нормативного рівня обслуговування;

–       поліпшення якості і зниження собівартості послуг за рахунок ефективного використання технічних засобів, нової техніки і технологій, підвищення технологічної однорідності виробничих процесів і видів робіт;

–       оптимізація за часом та територіально взаємозв'язку технологічних процесів надання послуг щодо ритмічності обслуговування й використання ресурсів;

–       здійснення всіх операцій з надання громадських послуг у встановлені терміни та в необхідному обсязі.

Сформульовано принципи моделювання, за якими побудова структури управління комунальними підприємствами здійснюється зверху до низу, а параметрів і показників виробничої інфраструктури в їх мережі – у зворотному порядку.

Для формування виробничої інфраструктури мережі комунальних підприємств виділено та реалізовано такі рівні моделювання, що передбачає використання:

–       організаційно-технологічних моделей, які відображають порядок об'єднання робіт і технічних засобів для їх виконання, а також ресурсоємність технологічних операцій з надання послуг;

–       моделей формування територіальних підрозділів підприємства за принципом функціональної спеціалізації та концентрації;

–       узагальнених моделей оцінювання ефективності організаційних рішень, які ухвалюються за рівнями управління.

Як показник ефективності підбору технічних засобів для забезпечення функціонування мережі підприємств взято сумарні витрати, що виникають унаслідок недовикористання цих засобів за часом. Мінімізація вказаних витрат дає змогу збільшити надходження до бюджету, чистий дисконтований доход від спільного виконання проектів модернізації мережі підприємств органами місцевого самоврядування.

З’ясовано, що для комплексної оцінки рівня конкурентоспроможності мережі підприємств необхідно брати до уваги:

–       ступінь задоволення споживачів якісними характеристиками послуг;

–       собівартість послуг порівняно з конкурентами;

–       економіко-технологічний потенціал порівняно з потенціалом конкурентів.

Запропоновано конкурентоспроможність послуг комплексно оцінювати за сукупністю параметрів, що характеризують відмінності цих послуг від послуг конкурентів за ступенем відповідності конкретної суспільної потреби як у натуральному, так і у вартісному вираженні, а також необхідний рівень витрат на її задоволення. У зв'язку з цим характеристика конкурентоспроможності послуг має містити кількісні дані щодо ступеня корисності послуг для споживачів і їх порівняльні витрати при наданні послуг іншими підприємствами.

Визначено порядок розрахунку коефіцієнтів конкурентоспроможності послуг підприємств за ступенем задоволення запитів споживача, собівартістю послуг; за чинником перспективного економіко-технологічного потенціалу цих підприємств, які об’єднані в мережу (див. рисунок).