ДЕРЖАВНЕ АНТИКРИЗОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ розвитку МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ

Короткий зміст

У Вступі розкрито сутність і стан питання, що розв’язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження; його наукову новизну, практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади державного антикризового регулювання розвитку машинобудування України” виявлено, що різні типи криз можна представити як ланцюжок, в якому розрив однієї ланки, тобто поява чинника одного з типів кризи тягне за собою виникнення чинників інших типів. Розглянуто, які чинники викликають кризові явища у різних видах криз. Обґрунтовано необхідність державного антикризового управління.

Термін “державне антикризове регулювання” не є досить поширеним у сучасній економічній літературі. Більшість авторів (О. І. Амоша, В. А. Баринов, М. П. Бутко, В. М. Геєць, В. Г. Прушківський та ін.) розглядає державне регулювання кризових ситуацій, державне регулювання відношень неплатоспроможності, державне регулювання процесів санації, державне управління реструктуризацією. Відсутність єдиної термінологічної бази призводить до прояву ряду недоліків: різне трактування, виходячи із використання різних термінів; розгляд окремих аспектів державного антикризового регулювання. На основі проведеного дослідження та узагальнюючи наявні теоретичні здобутки, запропоновано доповнене тлумачення терміна “державне антикризове регулювання галузі” як особливого процесу, за допомогою якого держава здійснює вплив на галузь та створює умови для виходу галузі на сучасний технологічний конкурентний рівень із метою скорочення термінів і зменшення глибини кризи, а також пом'якшення її негативних соціально-економічних наслідків.

На основі кривої життєвого циклу галузі у вигляді кривої прибуток-збиток у часі визначено основні етапи розвитку кризи в галузі (чинники, симптоми, критичний момент, кризове явище, кризова ситуація). Відповідно до побудованої кривої життєвого циклу галузі та етапів розвитку кризи у ній автором розроблено систему застосування антикризових заходів державного управління машинобудуванням (рис. 1). Антикризове державне управління має здійснюватися, починаючи зі стадії зростання галузі у вигляді заходів з профілактики кризи. Описано три шляхи розвитку ситуації залежно від ефективності та своєчасності управління: якщо стратегія та тактика державного антикризового управління не пророблені, то галузь починає “захворювати”; якщо після проходження стадії стійкості органи державного управління помічають наближення кризи через прояв симптомів; роботу із запобігання кризи починають ще на стадії розвитку галузі, до того як з’являться перші чинники, що спричиняють її.

Як один із шляхів проведення галузевої антикризової промислової політики обґрунтована необхідність розробки програми реструктуризації галузі. За допомогою державної антикризової галузевої промислової політики має здійснюватися вплив на організаційно-економічні структури сфери виробництва загалом, націлений на реалізацію регіональних і національних інтересів країни.