СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ




  • скачать файл:
Назва:
СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ
Альтернативное Название: СТРАТЕГИЧЕСКОЕ ПЛАНИРОВАНИЕ В СФЕРЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ НАЦИОНАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТЬЮ
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу та сформульовано наукову проблему дослідження, охарактеризовано основні положення наукової новизни, показано теоретичне і практичне значення та наведено дані щодо апробації  отриманих результатів.


У першому розділі “Державна політика захисту національних інтересів та обґрунтування напрямів і методики дослідження” – аналізується історичний досвід здійснення державної політики захисту національних інтересів, розкриваються проблеми державного управління національною безпекою, зміст категорійно-понятійного апарату та механізмів стратегічного планування в цій сфері, система документів з розробки та реалізації державної політики та державного управління і методика її формування, ступінь наукової розробленості теми, визначаються напрями, мета та завдання дослідження.


Досліджено стан державної політики захисту національних інтересів, рівень її формалізації, підходи до класифікації та ранжування систем національних цінностей, національних інтересів, національних цілей, формування переліку загроз національним інтересам, обґрунтування варіантів геополітичних моделей розвитку України, здійснено узагальнення останніх і запропоновано еволюційна геополітична модель розвитку України, що в сукупності сприяє підвищенню рівня об’єктивізації цієї політики. Визначено основні фактори впливу на формування та реалізацію державної політики захисту національних інтересів.


Показано, що стан державної політики захисту національних інтересів характеризується як такий, що в цілому відповідає засадам зовнішньої та внутрішньої політики України. При цьому прийнятний рівень захищеності національних інтересів, наприклад у воєнній сфері, забезпечується не стільки воєнною могутністю держави, скільки міжнародними гарантіями та відсутністю реальних супротивників. 


Доведено зростаючу роль державної політики захисту національних інтересів і неможливість самостійно їх відстоювати в умовах нестабільності та невизначеності, зростаючої глобалізації, підвищення ролі силової складової політики у міжнародних відносинах. Досліджено основні зовнішні та внутрішні фактори впливу на формування та реалізацію цієї політики, узагальнено їх перелік, запропоновано удосконалену типологію внутрішніх факторів впливу на державну політику, яка включає: політичні, соціокультурні, соціально-психологічні, демографічні, економічні, воєнні, інформаційні фактори.


Серед зовнішніх найважливішими є фактори невизначеності та нестійкості процесів, що відбуваються у цій сфері, глобалізація, загострення енергетичної кризи у світі та проблеми контролю джерел і транспортування енергоносіїв; посилення конкуренції між основними центрами сили і боротьби держав за глобальне та регіональне лідерство; недосконалість чинних інститутів міжнародної безпеки; масштабне розширення впливу ЄС та НАТО на сусідні з Україною держави Центральної та Південно-Східної Європи;  формування нової системи міжнародних відносин у галузі безпеки; якісна зміна рівня співпраці між провідними стратегічними партнерами України; поглиблення інтеграційних процесів в Європі; небезпечні процеси, що відбуваються в прилеглих до України регіонах Чорного моря, тощо.


Запропонована типологія і обґрунтовані сукупність, ієрархія та взаємозв’язки визначальних факторів впливу на державну політику захисту національних інтересів.


Доведено доцільність вибору як базової для сучасних умов України моделі її інтеграції до європейських структур безпеки з наступною інтеграцією до євроатлантичних структур безпеки за еволюційною схемою: Україна (нейтральна, позаблокова) – ЄС - НАТО. В цій моделі, на відміну від  офіційно визнаної послідовності, Україна (багатовекторна) – НАТО - ЄС – змінено   послідовність набуття Україною членства в цих міжнародних організаціях,  а також запропоновано специфічний підхід до формування та реалізації базової геополітичної моделі. За такого підходу для заздалегідь сформованої множини допустимих геополітичних моделей її розвитку визначається базова модель, в якій на основі порівняльного аналізу з іншими моделями формуються матриці збіжності та розбіжностей, виділяється загальна для різних моделей частина та особлива, відмінна від інших моделей частина (специфічна) з пріоритетним вжиттям заходів, що стосуються саме загальної частини. Специфічним у запропонованій послідовності геополітичного розвитку України є її початкова стадія: нейтральна та позаблокова Україна, що значною мірою уособлює  загальну частину базової моделі. Крім того, замість традиційної конкуренції варіантів геополітичної моделі пропонується упорядкована за критерієм складності схема послідовної взаємопов’язаної реалізації специфічних частин цієї моделі. Впровадження такого підходу дасть змогу забезпечити поступовість (еволюційність) набуття Україною членства в згаданих міжнародних організаціях, скоротити час та витрати на реалізацію базової моделі, на зовнішньому рівні знизити напруження у відносинах з Росією, значною мірою зменшити внутрішню конфронтацію політичних сил щодо вступу України в НАТО тощо.


Проаналізовано стан системи стратегічних документів у сфері державного управління національною безпекою і виявлено основні фактори впливу на її формування та імплементацію. Доведено, що з моменту здобуття Україною незалежності процес формування сукупності стратегічних документів у цій сфері відбувався хаотично, без достатнього наукового обґрунтування, непослідовно, в умовах відсутності наступності, координованості дій, єдиних поглядів на склад та структуру системи стратегічних документів, супроводжувався спробами копіювання моделей таких систем з інших країн без урахування особливостей України.


Запропоновано методику формування системи стратегічних документів, які відрізняються від відомих за складом та послідовністю використання її основних процедур.


На основі цієї методики розроблено ієрархічні моделі систем стратегічних документів у сфері національної безпеки (рис.1) та соціально-економічного розвитку, що відрізняються від відомих моделей за складом, структурою, взаємозв’язками стратегічних документів та послідовністю їх розробки.


В контексті зазначених моделей уточнено такі базові поняття стратегічного та оборонного планування, як: стратегія національної безпеки України, стратегія воєнної безпеки, Воєнна організація держави, сектор безпеки, оборонний огляд, комплексний огляд сектору безпеки та  комплексний механізм антикризового стратегічного управління.


Доведено, що сучасний стан державного управління національною безпекою не відповідає жодній з обов’язкових умов забезпечення ефективного управління, зокрема:


– не визначені головні суб’єкт та об’єкт, мету державного управління;


– не встановлені зворотні зв’язки, методи та механізми державного управ­ління сектором безпеки та ВОД;


– відсутні критерії та показники оцінки ефективності державного управ­ління сектором безпеки та ВОД.


Узагальнено комплекс основних чинників впливу на ефективність формування та реалізації державної політики національної безпеки і державного управління нею, обґрунтовано пріоритетні напрями підвищення їх ефективності, сформульовано вимоги до системи управління національною безпекою.


У другому розділі “Теоретичні засади стратегічного планування у сфері державного управління національною безпекою” – розроблено: теоре­тичні засади  стратегічного  планування, методичний підхід  до  формалізації процесу стратегічного планування, метод обґрунтування варіантів стратегічних рішень, концепцію формування та комплексну модель стратегічного планування, комплексний механізм антикризового стратегічного управління, класифікація та впорядковані сукупності загроз національним інтересам.


Проаналізовано різні підходи до формування методології стратегічного планування. Показано, що  будь-яка методологія стратегічного планування спрямована на зменшення невизначеності майбутнього. Доведено неможливість та недоцільність  створення уніфікованої методології стратегічного планування, а також наявність меж ефективного застосування традиційних підходів. Існуючі засади стратегічного планування не  зовсім відповідають реаліям України, яка сьогодні перебуває на стадії динамічної трансформації, не повною мірою враховують геополітичну ситуацію та основні тенденції її змін, вплив глобалізації, особливості сукупності загроз національним інтересам.


Обґрунтовано теоретичні засади стратегічного планування у сфері державного управління національною безпекою та спосіб їх формування (рис. 2). Згідно з цим способом дослідження стратегічного планування має починатись із ретельного планування експерименту, який дає змогу накопичувати поточні та ретроспективні факти, результати стратегічного моніторингу та аналізу, на основі яких уточнюється загальна теорія національної безпеки.


За результатами комплексного аналізу національних цінностей, інтересів, цілей, геополітичної ситуації та тенденцій її розвитку висуваються гіпотези, уточнюються обмеження, формуються умови та сукупність найбільш впливових факторів. За допомогою ситуаційного моделювання генеруються найбільш імовірні сценарії розвитку подій.


 У процесі моделювання ситуацій та генерації сценаріїв, а також адаптивного управління експериментом ураховуються  обмеження на діяльність СЗНБ: здійснюється фільтрація ситуацій та сценаріїв з метою формування тільки їх допустимих множин.


У лабораторії проводяться прості експерименти з оцінками рівня загроз та динаміки їх змін, виявляються суперечності, формулюються нові закономірності, причинно-наслідкові залежності, стійкі зв’язки та аналізуються можливості застосування наявних теорій щодо їх пояснення. У разі неможливості використання існуючих теорій для розв’язання суперечностей та з метою обґрунтування результатів експериментів створюються нові мікротеорії mti і на їх основі – узагальнена мікротеорія mt . Нові мікротеорії mti та узагальнена мікротеорія mt можуть являти собою результат модифікації існуючих теорій, їх комбінації та об’єднання або застосування та впровадження нових підходів для обґрунтування отриманих результатів експериментів.


 


У комплексній моделі стратегічного планування оцінюється вплив даного сценарію на можливість досягнення прийнятного рівня забезпечення національної безпеки. Для обґрунтування результатів моделювання комплексної моделі виявляються загальні закономірності процесу забезпечення національної безпеки, причинно-наслідкові залежності, висуваються гіпотези, формулюються теореми тощо і створюється макротеорія МK1 за сценарієм у цілому. У процесі запровадження нових змінних, врахування нових чинників та обмежень процедуру дослідження повторюють, створюються більш адекватні мікротеорії mt1… mtn та макротеорії M2… МK, на основі об’єднання яких формується метатеорія MT або на основі M2… МK макротеорії МK+1. Адаптивне управління цим процесом здійснюється під час реалізації державного управління національною безпекою.

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ОСТАННІ СТАТТІ ТА АВТОРЕФЕРАТИ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА