ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Короткий зміст

У вступі обгрунтовано актульність теми дослідження, розглянуто її зв’язок з науковими програмами, визначені мета, завдання об’єкт, предмет та методологічна основа дослідження, елементи наукової новизни роботи, особистий внесок здобувача, практичну і теоретичну значимість дослідження, надано інформацію щодо апробації дисертаційної роботи, її стуртури та кількості наукових публікації.

Перший розділ – «Теоретичні питання реалізації повноважень органів місцевого самоврядування на регіональному рівні» – присвячений аналізу існуючих наукових напрацювань, що стосуються теми дисертаційного дослідження та сутності самоврядування на регіональному рівні, визначенню поняття і сутності повноважень органів місцевого самоврядування регіонального рівня, а також дослідженню процесу та механізму реалізації повноважень районних та обласних рад.

Аналіз висвітлення в науковій літературі проблем сутності місцевого самоврядування, зокрема й на регіональному рівні, приводить до висновку про недостатність комплексних теоретичних розробок процесу реалізації повноважень органів місцевого самоврядування регіонального рівня, в тому числі й особливостей, що проявляються при цьому.

З метою глибшого дослідження природи органів місцевого самоврядування регіонального рівня автор розглядає зміни конституційно-правового статусу цих органів, починаючи із часу отримання Україною незалежності. Цим доводиться той факт, що сьогоднішня модель державного устрою України характеризується дисбалансом на користь виконавчої влади, який став наслідком посилення централізації державної влади, розпочатої Конституційним договором 1995 р. та Конституцією України 1996 р. Порівнюючи правовий статус обласних та районних рад за Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. із правовим статусом рад аналогічного рівня 1990 – 1997 рр., можна зробити висновок про стабільність основних сфер життєдіяльності регіонів, в яких реалізуються їх повноваження, хоча їх конкретні права та обов’язки сьогодні значно звужені.

Виходячи з того, що місцеве самоврядування, відповідно до Конституції України є правом територіальної громади вирішувати питання місцевого значення, організація місцевої влади, існуюча сьогодні на рівні районів та областей, не повністю підпадає під дане визначення. Це зумовлює необхідність виділення поняття «самоврядування на регіональному рівні». Дане поняття пропонується розуміти як право та здатність сукупності територіальних громад регіону через обрані ними органи самоврядування вирішувати в їх інтересах спільні питання місцевого, регіонального або державного значення в межах, визначених Конституцією i законами України. Органами самоврядування в регіоні виступають районні та обласні ради, які діють за однаковими принципами й формами діяльності і мають аналогічні повноваження.

Для вивчення особливостей діяльності органів місцевого самоврядування на регіональному рівні в Україні необхідно проаналізувати повноваження районних та обласних рад, які визначають межі їх діяльності, рамки відповідальності, звітності, підконтрольності, формують єдину систему цих органів. Повноваження органів місцевого самоврядування регіонального рівня (районних та обласних рад) походять від функцій, що відображають основні сторони їх соціального призначення (фінансово-бюджетна, матеріально-технічна, організаційна, екологічна, соціально-культурна, інформаційна, нормотворча, представницька, політична, економічна, контрольна).

Зауважимо, що повноваження обласної та районної ради в загальних рисах визначені в Конституції України. Законом, який встановлює повноваження районних та обласних рад є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. Повноваження органів місцевого самоврядування регіонального рівня поділяють на два види: виключні (вирішуються виключно на сесіях) та делеговані (ті, які ради делегують відповідним державним адміністраціям). Згідно з чинним законодавством повноваження районних та обласних рад можуть бути також делегованими їм територіальними громадами сіл, селищ, міст. Саме при реалізації делегованих повноважень виникають проблеми розподілу повноважень та контролю за їх виконанням.

Беручи до уваги існуючі проблеми із фінансовим забезпеченням виконання повноважень органами місцевого самоврядування регіонального рівня, їх варто поділити на обов’язкові та додаткові. Щодо обов’язкових повноважень, то їх перелік повинен бути законодавчо визначений для усіх органів місцевого самоврядування регіонального рівня як стандарт набору муніципальних послуг, від виконання яких вони не можуть відмовлятися, крім спеціально обмовлених законом випадків, коли через очевидну нездатність органу місцевого самоврядування справитися із завданнями окремі повноваження можуть бути передані іншому рівню самоврядування або державі. Крім того, держава повинна встановити обов’язковий мінімум видатків, охоплення населення і т.д., пов’язані з тим чи іншим повноваженням (муніципальною послугою). Цей мінімум може регулюватися законодавчим шляхом, управлінським або фінансовим – через державні субсидії та дотації. Невиконання місцевими органами обов’язкових повноважень може слугувати підставою для судових розглядів або для дострокового припинення діяльності органу місцевого самоврядування.

Повноваження, що не входять до числа обов’язкових, можна вважати додатковими, тобто такими, що можуть виконуватися або не виконуватися органами самоврядування залежно від ситуації і потреб населення та при умові, що у розпорядженні органів самоврядування залишаються засоби після реалізації обов’язкових повноважень.