МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Короткий зміст

У першому розділі «Теоретичні основи державного регулювання розвитку малого підприємництва» досліджено еволюцію теоретичних концепцій підприємництва, визначено роль МП в економічній системі держави, обґрунтовано структуру та визначено принципи побудови системи державного регулювання розвитку МП, проаналізовано зарубіжний досвід державної підтримки МП.

Протягом усієї історії розвитку теорії підприємництва різні тимчасові періоди характеризувалися переважанням тих або інших концепцій (ризик, новаторство тощо), що було обумовлено змінами у ставленні суспільства і науки до ролі підприємництва. Сьогодні можна наголошувати на новому етапі розвитку підприємницької функції «новаторства» (впровадження інновацій). Найбільше значення для здійснення підприємницької діяльності став мати не капітал, а інтелект, тобто «людський капітал», що є у розпорядженні підприємця.

Для розвитку інноваційного підприємництва є необхідним наявність розвиненої інфраструктури, оскільки без цієї умови майже неможливо впровадити результати досліджень, нових продуктів і технологій у виробництво. Інноваційне підприємництво може розвиватися практично у всіх сферах економічного життя і існувати там, де присутні економічні відносини: створення нових технологій, нових товарів, нових ринків, нових методів управління, нових організаційних структур.

На основі характеристики і мотивів підприємницької діяльності можна виділити чотири типи підприємців (підприємницькій діяльності):

– підприємці, в основі діяльності яких полягають тривіальні рішення, а основним мотивом їх діяльності є максимізація прибутку з метою покращення матеріальних умов;

– ініціативні люди, але вони діють у межах традиційного мислення;

– підприємці, які можуть розробляти абсолютно нетрадиційні рішення і реалізовувати їх нетрадиційними способами, найважливішим мотивом для них являється задоволення від своєї діяльності;

– підприємці, для яких максимізація прибутку для них не є суттєвою проблемою, а основною метою яких є отримання задоволення від боротьби з конкурентами, від створення нового, досягнення суспільного визнання і боротьба за владу.

Мале підприємництво має не лише економіко-виробничі та соціально-економічні переваги: гнучкість, динамізм, пристосування до мінливостей технології, здатність оперативно створювати і впроваджувати нову техніку й технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження до цього сектору економіки. Малому підприємництву властиві також і значні соціально-психологічні переваги, в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка передбачає подолання елементів відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного заохочення.