СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ МУНІЦИПАЛЬНОГО УТВОРЕННЯ

Короткий зміст

У першому розділі – “Місцеве самоврядування у контексті демократичних реформ в Україні" на основі вивчення сутності, змісту і принципів місцевого самоврядування як форми народовладдя і політико-правового інституту, сучасних методологічних підходів до наукового пізнання місцевого самоврядування як суспільного явища, новітніх суспільних тенденцій як чинників подальшого розвитку системи місцевого самоврядування дисертантом досліджено сутнісні характеристики місцевого самоврядування, його роль і місце у процесах демократизації влади і розвитку громадянського суспільства в Україні.

Українські конституційні і правові основи місцевого самоврядування вимагають розглядати його як один з важливіших принципів організації функціонування влади у суспільстві та державі і необхідний атрибут будь-якого демократичного ладу, коли громадянам має бути надано право вирішувати місцеві питання у межах закону під їх власну відповідальність. Становлення повноцінного місцевого самоврядування як фундаментальної основи демократичної організації влади в українському суспільстві, яке довело свою готовність і здатність до формування якісно нових інститутів як основи громадянського суспільства, є об’єктивним і незворотнім процесом.

Розмаїття поглядів на сутність, зміст, концептуальну модель, організаційно-методологічні засади розвитку дієвої системи місцевого самоврядування в Україні призвели сьогодні до її системного занепаду, що відбувся внаслідок здійснення протягом тривалого часу на державному рівні цілеспрямованої політики применшення ролі і значення інститутів місцевої демократії, превалювання механізмів централізації і адміністрування, а також прискореним розвитком прикладних аспектів місцевого самоврядування порівняно з науково-теоретичними і методологічними.

Сучасний плюралізм у підходах до розуміння місцевого самоврядування зумовлений необхідністю відображення певних його аспектів  тією мірою, якою місцеве самоврядування є предметом дослідження певної науки, оскільки глибоке осмислення і розуміння самоврядного феномену має важливе практичне значення, однак відображення місцевого самоврядування як цілісного соціального явища можливе лише шляхом інтегрування усіх підходів на основі всебічного аналізу його багатомірних зв’язків із соціальною дійсністю, на основі чого тільки і можуть бути винайдені адекватні напрями і форми розвитку місцевого самоврядування у сучасних умовах.

Запропоновано системно-структуровану схему метології наукового пізнання сутності місцевого самоврядування на основі системного поєднання методів теоретичного і прикладного рівнів. До першого віднесені філософський, гносеологічний, аксіологісний, історичний, психологічний, генетичний, соціальний, політичний, нормативний методологічні підходи, а до другого – функціональний, порівняльний і інструментальний.

Такий підхід  здатен забезпечити органічне поєднання емпіричного і теоретичного рівнів наукового пізнання сутності місцевого самоврядування. Використання емпірії, тлумачення того інваріантного змісту, що виявляється у даних досвіду багаторічного розвитку місцевого самоврядування складає основу оперування структурними елементами теоретичного рівня. Формування теоретичного рівня наукового знання про місцеве самоврядування від побудови окремих теоретичних моделей і законів до розвинутої теорії призводить до якісної зміни рівня емпіричного, що має не тільки науково-методологічне і політико-ідеологічне, але й важливе практичне значення.

Історично і по суті елементи самоврядування проникли в усі сфери державної влади. Місцеве самоврядування є різновидом державного управління, яке враховує самоврядні витоки, уособлені у його базових ознаках. Дослідження показало суттєвий збіг основних характеристик місцевого самоврядування і корпоративного управління, принципи якого забезпечують виникнення механізму, що утворює синтез асоційованих і приватних інтересів через їх розвиток і взаємодію, який посилює мотивацію з боку учасників до контролю і участі у діяльності менеджменту.

Найбільша схожість відмічається між корпоративним утворенням і утворенням муніципальним за такими параметрами як загальна мета учасників, способи її досягнення, принципи фінансування поточної діяльності і розвитку, виконавчі органи й органи, що визначають політику утворення, форми участі в управлінні утворенням, відповідальність учасників по обов’язках утворення, можливість входження до складу іншого утворення. Показано, що корпоративне управління муніципальним утворенням може розглядатися у двох напрямках: як впровадження корпоративного методу управління у системі управління територіальною громадою і як створення низки муніципальних корпорацій, заснованих на муніципальній власності.

Публічна корпоративна влада поряд с корпоративною стратегією і політикою, корпоративними функціями управління, цілями, механізмом і завданнями має включати і корпоративні методи господарювання і корпоративну організацію економіки, засновану на муніципальних корпоративних підприємствах і організаціях та корпоративних ресурсах, що разом формує корпоративні соціальні відносини.

Обґрунтовано, що концептуальний підхід до формування і реалізації ефективної соціально орієнтованої муніципальної економічної політики має базуватися на принципах корпоративного управління. При цьому цільова орієнтація і комплексність єдиного процесу дії усіх елементів підприємницької, господарської, виробничо-збутової діяльності, об’єднання їх у систему, що діє у інтересах території, посилює синергічний ефект на основі корпоратизації взаємин учасників територіального розвитку.

Показано, що дійовим інструментом найбільш повної і ефективної реалізації цілей, задач, основоположних принципів функціонування і розвитку муніципального утворення як багато профільної соціально-економічної муніципальної корпорації може виступати територіальний маркетинг як певний образ мислення і дій керівників територіального утворення і підприємців, нова ділові філософія активної підприємницької діяльності у межах і в інтересах території.

У другому розділі – “Дослідження чинників самоорганізації муніципального утворення” – на основі моделювання взаємодії органів державного управління, місцевого самоврядування і громади, поглиблено концептуальні засади стратегічного планування муніципального розвитку і визначено підходи до формування цільових настанов стратегічного плану соціально-економічного розвитку міста.