СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РЕФОРМУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ

Короткий зміст

У вступі розкривається сутність наукової проблеми, що досліджується, обґрунтовується вибір та актуальність теми дисертації, висвітлюється рівень її наукової розробленості, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано елементи наукової новизни і практичного значення одержаних результатів, наведено дані щодо апробації цих результатів, зазначено особистий внесок дисертанта в наукове розроблення теми.

У першому розділі - “Теорія і методологія ринку праці та соціально-психологічних чинників його функціонування” - здійснено аналіз стану дослідженості наукової проблеми, уточнено концептуальні підходи до вивчення ринку праці як соціальної системи і об’єкта державного управління, визначено напрями дослідження соціально-психологічних чинників ринку праці.

На основі аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених за темою дослідження з’ясовано, що в сучасному науковому світі немає усталеної думки щодо сутності ринку праці, але більшість учених схиляються до визначення його як системи суспільних, соціально-трудових відносин.

Виходячи з розуміння ринку праці як системи соціально-трудових відносин, у дисертації обґрунтовано доцільність встановлення таких основних напрямків його аналізу: тип ринку праці та суб’єкти ринку праці. В основу типології ринку праці покладено підхід, що ґрунтується на вузькому і широкому його розумінні. Ринок праці у вузькому розумінні функціонує як система соціально-трудових відносин між роботодавцями - власниками засобів виробництва та населенням - власниками робочої сили щодо задоволення попиту перших на працю, а других - на робочі місця. Погодження інтересів між силами, які діють на ринку праці, покладається на державу. Відповідно до цього, ринок праці в широкому розумінні доцільно розглядати як систему суспільних, соціально-економічних відносин, які відбивають досягнутий у даний період рівень розвитку ринку та баланс інтересів між його суб’єктами: роботодавцями, найманими працівниками та державою.

Функції держави у сфері ринку праці визначаються державною політикою. Серед напрямів державної політики (внутрішня, зовнішня, економічна, соціальна) ринок праці, як об’єкт державного впливу, виступає сферою соціальної політики. Основні напрями політики національного ринку праці випливають із сутності прийнятої Україною доктрини соціальної політики, яка узгоджує європейську інтеграційну концепцію з концепцією розбудови соціально орієнтованого ринкового господарства. Інтереси формування соціально орієнтованого ринку праці обумовлюють необхідність усебічного аналізу стану й тенденцій функціонування ринку праці. Особливої ваги у цьому зв’язку набувають дослідження соціально-психологічних чинників, які найбільшою мірою визначають характер функціонування та розвитку ринку праці на етапі його реформування.

У розділі здійснено історико-еволюційний аналіз процесу нагромадження соціально-психологічних знань, утвердження системи поглядів на їх визначальну роль для розвитку суспільства, держави. Обґрунтовано доцільність застосування системного соціально-психологічного підходу для цілей нашого дослідження. Такий підхід відрізняється узагальненим сутнісним аналізом психологічних явищ.