ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ РОЗВИТКОМ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність дисертаційного дослідження, визначаються мета й основні задачі, предмет і об'єкт дослідження, формулюється наукова новизна отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення, а також наводяться відомості про апробацію дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні та нормативно-правові засади державного управління розвитком електроенергетики” – визначається специфіка електроенергетичної галузі як об’єкта державного управління, досліджується сучасна нормативно-правова база та теоретично обґрунтовуються засади формування державної політики енергозабезпечення.

Інституційні особливості системи державного управління електроенергетикою свідчать про те, що на етапі становлення ринкової економіки в Україні ця система є недосконалою, оскільки недостатньо стимулює діяльність підприємств галузі щодо енергозабезпечення. Деякі установи (Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ), комітети по енергозбереженню тощо) не входять до загальної організаційної структури управління ПЕК, тому функції державного управління дублюються.

У дисертації зроблено висновок, що для впровадження ефективної системи державного управління ПЕК доцільно удосконалити організаційно-правові й економічні основи функціонування  оптового і роздрібного ринків, створити належні умови формування конкурентного середовища для всіх їхніх суб'єктів, незалежно від форми власності.

Сучасна система ціноутворення в електроенергетиці є також недосконалою, оскільки вона не стимулює учасників ринків електроенергії до зменшення втрат енергоресурсів, енергозбереження, а також скорочення дебіторської заборгованості за енергію, отриману споживачами. Використання алгоритму з визначення тарифів на електроенергію та розподільних рахунків для підприємств, що генерують енергію і обленерго ставить їх у залежність від повноти надходження грошових коштів від споживачів за цей енергоресурс. Однак система державного управління базується на механізмі “ручного корегування надходжень з розподільних  рахунків”, оскільки дозволяє використовувати додаткові фінансові джерела за спеціальними умовами.

Чинна в Україні нормативна-законодавча база є кроком до формування ринкових відносин у електроенергетиці. Проте вона потребує значного вдосконалення в напрямку вирішення існуючих проблем розвитку галузі. У цілому законодавство, що регулює відносини в ПЕК, є фрагментарним і має чимало неузгодженостей, оскільки створювалося за відсутності відповідної концепції реформування. Відтак, удосконалення законодавчої бази умовно розподілено на уточнення законодавчих актів, які стосуються механізму державного управління галуззю, стратегічного розвитку електроенергетики, запровадження економічного механізму діяльності енергетичних підприємств, упровадження системи контролю (аудиту) оцінки ефективності діяльності галузі та її підприємств за ланцюгом: виробництво – постачання – використання.

Термін “державна політика енергозабезпечення” трактується у дисертації як стратегія і тактика органів державної влади стосовно виробництва і споживання паливно-енергетичних ресурсів. Вона формується під впливом наукових досліджень у сферах права, державного управління, енергетики та економіки. Установлено, що для ефективної її реалізації у короткотерміновому та довгостроковому періодах життєдіяльності суспільства доцільно використовувати механізми державного управління стратегічним розвитком енергетики та її поточним функціонуванням. Механізми державного управління потребують правового, техніко-технологічного та кадрового забезпечення екстенсивно-інтенсивного розвитку галузі,  реалізації принципів стратегічного управління, економічних важелів підвищення ефективності діяльності галузі. Деталізація складових державної політики енергозабезпечення країни представлена на рис. 1.

У другому розділі – “Державне управління електроенергетикою України” – аналізується сучасний стан електроенергетики України, визначаються особливості та суперечності державного управління стратегічним розвитком електроенергетики, а також окреслюються особливості реформування галузі в зарубіжних країнах. Дослідження сучасного економічного стану діяльності ПЕК свідчать, що останніми роками у розвитку галузі спостерігається тенденція до зростання обсягів виробництва та споживання електричної енергії економікою країни. При цьому в загальному обсязі виробництва електричної енергії частка гідроелектростанцій (ГЕС) та інших джерел енергії, у тому числі нетрадиційних, незначна; теплових електростанцій (ТЕС) – зменшується, а атомних (АЕС) – навпаки, зростає і становить майже половину виробленої енергії. Однак рівень ТВЕ, хоча і скоротився завдяки проведенню ремонтних робіт електромереж та інших заходів щодо покращення стану основних фондів галузі, залишається наднормативним. Рівень оплати електричної енергії у 2004 р. досяг позначки 97,0 %, що є позитивним фактом. При цьому оплата за отриману електроенергію здійснювалася винятково у грошовій формі. Незважаючи на це, дебіторська заборгованість підприємств електроенергетики за відпущену споживачам теплову та електричну енергію постійно зростає і на кінець 2004 р. становила 16,6 млрд. грн. Така ситуація негативно впливає на зростання кредиторської заборгованості обленерго перед об'єднаним енергоринком, що на той же період досягла позначки 18,12 млрд. грн., що свідчить про низьку результативність державного управління ПЕК.

При аналізі проекту Енергетичної стратегії України до 2030 р. та на подальшу перспективу виявлено основні недоліки цього документа та визначено суперечності в існуючій системі державного управління, до яких віднесено: 1) державне управління ПЕК здійснюється за напрямами діяльності відокремлено, тому в проекті відсутній єдиний підхід до реформування та управління підприємствами галузі; 2) відсутність єдиних концептуальних основ щодо розробки стратегії електроенергетики та ПЕК призводить до різноплановості та відособленості розділів проекту; 3) у документі не подається механізм розробки та реалізації основ державного управління ПЕК та електроенергетикою, що спричиняє зниження якісних показників управління та виникнення основних (концептуальних) та неосновних (якісних) його протиріч; 4) надання переваги екстенсивному шляху виробництва енергоносіїв не є ефективним, оскільки вимагає додаткових інвестицій в галузь (тому в дисертації запропоновано використовувати в Україні екстенсивно-інтенсивний шлях розвитку енергетики); 5) протиріччя між формою та змістом проекту – документ містить забагато розрахунків, що будуються на ймовірному прогнозі, а не на державній стратегії розвитку економіки.

Аналіз становлення ринкових відносин в Європі свідчить, що країни-члени Європейського Союзу, як і Україна, проходять етапи ринкових перетворень шляхом лібералізації ринків електричної енергії. Цей процес у ЄС здійснювався поетапно з корегуванням завдань щодо відкритості ринків, підвищення надійності електропостачання, захисту споживачів,  розвитку енергетичної інфраструктури, методології ціноутворення тощо.