ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОПІЗНАВАЛЬНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ (НА МАТЕРІАЛІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано вибір проблеми дослідження, визначено науковий аппарат, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дисертації, подано основні методи, а також відомості про  апробацію та впровадження результатів наукової роботи.

У першому розділі – "Теоретичні основи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів" на основі аналізу психолого-педагогічної літератури проаналізовано різні підходи до визначення змісту ключових понять "навчально-пізнавальна діяльність", "навичка", "уміння", "загальнопізнавальні уміння і навички"; визначено, що компонентами пізнавальної діяльності є: змістовний, організаційно-процесуальний, мотиваційний, які повинні бути в гармонійній взаємодії; розглянуто теоретичні основи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у процесі навчання.

На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки утвердився діяльнісно-особистісний підхід до побудови теорії і практики навчального пізнання. Він базується на положенні, яке розглядає діяльність в якості умови виникнення і галузі прояву активності особистості.

Навчально-пізнавальна діяльність трактується вченими як взаємопов’язане та взаємозумовлене поєднання процесів учіння і пізнання. При цьому навчальна діяльність розглядається як процесуальний, а пізнавальна – як змістовий компонент.

У навчально-пізнавальній діяльності можна виділити декілька компонентів: змістовий, організаційно-процесуальний та мотиваційний, що дозволяє чітко уявити істотні взаємозв’язки між знаннями, діями і мотивами в процесі розвитку особистості. Мотиваційний компонент має ціль сформувати пізнавальну спрямованість до активного і самостійного добування і осмислення нових знань. Змістовий компонент включає сукупність різних розумових операцій (поруч з цим терміном дослідники використовують терміни "прийоми розумової діяльності", "розумові дії", "мислительні операції", "загальні прийоми розумової діяльності"), а саме: аналіз і синтез, порівняння, узагальнення і систематизація, виділення головного, доведення. Основою організаційно-процесуального компонента, як вважає багато дослідників, є виконання учнями системи пізнавальних завдань (задач).

Спираючись на теорію розвивального навчання, розвиток інтелектуальних здібностей учнів початкових класів, ми виділили загальнопізнавальні уміння і навички як показник результативності навчання та розвитку розумових здібностей, готовності до творчої навчально-пізнавальної діяльності.

Загальнопізнавальні уміння і навички розглядаємо як підсистему загальнонавчальних умінь і навичок, як систему інтелектуальних дій, яка складається з логічних мислительних операцій (прийомів) та сприяє міцному засвоєнню знань. Загальнопізнавальні уміння належать до операційних компонентів у структурі пізнавальної активності. Це означає, що їх можливо й необхідно розвивати, ними можна і необхідно керувати. Управління розумовою діяльністю має особливе значення для учнів початкових класів, бо цілеспрямоване формування змістових структур розумової діяльності дає змогу здійснювати головну функцію початкової школи, а саме підготовку учнів до подальшого навчання, тому що в цьому віці формується інтелектуальна діяльність дитини.

Основними видами вказаних умінь є: уміння аналізувати; уміння синтезувати; уміння виділяти головне, суттєве на основі порівняння; уміння узагальнювати; уміння спостерігати і робити висновки; уміння міркувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; уміння відтворювати матеріал в нових умовах. У нашому дослідження ми з’ясували суть кожного загальнопізнавального уміння, визначили послідовність його виконання. Всі загальнопізнавальні уміння і навички пов’язані між собою і формуються паралельно. Особливу роль у цьому виконує роз’яснення змісту вміння та план порядку виконання дій, які допомагають учню усвідомити саму суть операції та запам’ятати шлях її виконання.

З’ясовано, що продуктивним чинником формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів виступає використання системи навчально-пізнавальних завдань, у яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності із врахуванням послідовності формування загальнопізнавальних умінь: порівнювати, аналізувати, виділяти головне, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, синтезувати; розглянуто етапи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів. У нашому дослідженні ми розглядаємо формування  загальнопізнавальних умінь і навичок у тісному взаємозв’язку із формуванням мовленнєвих дій. Тому змістовою основою слугує матеріал для аудіювання.

Під аудіюванням розуміють сприймання на слух усного мовлення та усвідомлення його змісту й функціонально-стилістичних особливостей. З точки зору психофізіології аудіювання розглядається, як перцептивна розумова мнемічна діяльність. Перцептивна тому, що здійснюється сприйняття інформації; розумова, бо пов’язана з основними розумовими операціями: аналізом, синтезом, індукцією, дедукцією, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією; мнемічна тому, що відбувається виділення і засвоєння інформативних ознак мовних та мовленнєвих одиниць, реформування образу й упізнавання як результат зіставлення з еталоном, який зберігається в пам’яті.

Визначальними рисами аудіювання як виду мовленнєвої діяльності у навчанні іноземної мови вважаються такі:

1.За характером мовленнєвого спілкування аудіювання належить до видів мовленнєвої діяльності, що реалізує усне безпосереднє спілкування.

2.За своєю роллю у процесі спілкування аудіювання є реактивним видом мовленнєвої діяльності.

3.За спрямованістю на сприйняття і видачу мовленнєвої інформації аудіювання є рецептивним видом мовленнєвої діяльності.

4.Форма перебігу процесу аудіювання – внутрішня, невиражена.

5.Продуктом аудіювання є умовивід, результатом – розуміння сприйнятого смислового змісту й власна мовленнєва та немовленнєва поведінка, тобто можна вербально відреагувати на почуте, а можна взяти до відома отриману інформацію і зберігати її в пам’яті до того часу, коли вона знадобиться.

Основою внутрішнього механізму аудіювання є такі психічні процеси, як сприйняття на слух, увага, розпізнавання та зіставлення мовних засобів, їх ідентифікація, осмислення, групування, узагальнення, утримання в пам’яті, умовивід, тобто відтворення чужої думки та адекватна на неї реакція. Отже, предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована в аудіотексті і яку належить розпізнавати.

Аудіювання ґрунтується на природній здатності, яка вдосконалюється у процесі індивідуального розвитку людини і дає їй можливість розуміти інформацію, зберігати її в пам’яті чи на письмі, відбирати та оцінювати її згідно з інтересами чи поставленим завданням.

Важливим фактором формування такої здатності є: загальні інтелектуальні передумови, фактичні знання, знання та вміння в рідній мові, іншомовні знання та вміння, мотивація. В основі мотивації аудіювання лежать допитливість, потреба у новій інформації, пізнавальні інтереси різного ступеня та різного походження.

Ці фактори є основою для розвитку специфічних навичок і вмінь, на яких ґрунтується навчання аудіювання.

Проведений нами аналіз суті та вимог до формування уміння аудіювати дозволив зробити висновки щодо взаємопов’язаності цього уміння із загальнопізнавальними уміннями. Адже у процесі аудіювання відбувається формування та закріплення загальнопізнавальних умінь, а саме уміння порівнювати, аналізувати, виділяти головне, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, синтезувати.

У той же час, матеріал для аудіювання є відповідним для формування загальнопізнавальних умінь, оскільки метою такої праці є використання системи начально-пізнавальних завдань, у яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності молодших школярів.

Слід зазначити, що формування загальнопізнавальних умінь і навичок здійснюється: у процесі залучення молодших школярів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на глибоке засвоєння навчальних дисциплін, яке будується на принципах взаємодії учнів та вчителя; у поєднанні теоретичних знань з можливостями їх практичного використання у системі навчально-пізнавальних завдань, індивідуалізації та диференціації навчальної роботи на уроці; за допомогою надання учням свободи вибору навчальних завдань з урахуванням пізнавальних інтересів, ставлення до навчання, рівня знань і досвіду пізнавальної діяльності; при створенні на уроці сприятливого морального та психологічного клімату, ситуації успіху кожному учневі у процесі засвоєння початкового курсу мови.

Розглянуті  теоретичні  аспекти  досліджуваної  нами  теми  стали основою

розробки технології формування  загальнопізнавальних умінь  і  навичок  у  молодших школярів та аналізу результатів дослідно-експериментального навчання.

У   другому   розділі    "Експериментальне   дослідження   ефективності

формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів" проведено аналіз програмного та методичного забезпечення для початкових класів, початкового рівня сформованості загальнопізнавальних умінь учнів, описано методику дослідного навчання та проаналізовано його результати.

Аналіз навчальних програм та навчальних посібників показав, що навчальні програми орієнтують вчителів початкових класів на інтелектуальний розвиток молодших школярів шляхом підвищення їхньої пізнавальної самостійності, розвитку мовних здібностей, формування загальнопізнавальних умінь і навичок (виділяти головне, аналізувати, синтезувати, міркувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, класифікувати, порівнювати, зіставляти, систематизувати, конкретизувати, узагальнювати, робити висновки та ін.), а головне – уміння творчо використовувати знання. Однак методика та технологія формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів не знайшла належного висвітлення в навчальних посібниках для початкових класів, особливо із англійської мови. Методична література, яка рекомендована вчителям англійської мови, може ефективно використовуватися для мовного і мовленнєвого розвитку учнів, хоча спеціальних досліджень, присвячених формуванню загальнопізнавальних умінь і навичок молодших школярів немає.

Дослідження процесу формування загальнопізнавальних умінь в учнів, встановлення прямої залежності між рівнем їх сформованості та результатами навчально-пізнавальної діяльності при вивченні англійської мови зумовило необхідність педагогічного керівництва цим процесом. Зібрані у ході констатуючого експерименту дані й теоретичне обґрунтування дидактичних умов формування загальнопізнавальних умінь та навичок визначили завдання, зміст і характер дослідно-експериментальної роботи.

На початковому етапі проводилося ознайомлення вчителів із дидактичними умовами формування загальнопізнавальних умінь і навичок, були показані шляхи використання змісту матеріалу, що обирається, для формулювання загальнопізнавальних умінь і навичок та підвищення ефективності навчально-виховного процесу. 

Навчально-дослідна робота підтвердила гіпотезу про те, що ефективність формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів підвищується при дотриманні таких дидактичних умов: переструктурування змісту навчального матеріалу з урахуванням особливостей змістового, операційного і мотиваційного компонентів навчально-пізнавальної діяльності; дотримання технології формування загальнопізнавальних умінь і навичок у відповідності з етапами оволодіння учнями уміннями і навичками; врахування специфіки мовного матеріалу, який використовується для аудіювання англійської мови; використання системи навчально-пізнавальних завдань, у яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності із врахуванням послідовності формування загальнопізнавальних умінь (уміння  порівнювати,  уміння  аналізувати,   уміння виділяти головне, уміння доводити, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; уміння синтезувати).

На наступному етапі вчителі, спираючись на розроблену нами технологію формування загальнопізнавальних умінь і навичок, включали учнів у навчально-пізнавальну діяльність, в процесі якої відбувалося послідовне формування умінь і навичок: 1) аналіз уміння, що формується, пояснення його ролі в оволодінні знаннями; 2) введення правил дій; 3) формування умінь на різному змісті навчальних дисциплін; 4) практичне відпрацювання умінь під час фронтальної навчальної роботи з групою; 5) закріплення умінь в індивідуальній роботі  учнів; 6) формування системи вмінь.

Під педагогічною технологією ми розуміємо науково обґрунтовану систему операцій і послідовність її втілення в практику, що забезпечує ефективний педагогічний вплив. Розроблена нами технологія формування загальнопізнавальних умінь і навичок містить такі етапи: 1) попередній, що спрямований на визначення мети і завдань наступної роботи, передбачає переструктурування змісту матеріалу; 2) орієнтаційний, який передбачає спонукання учнів до оволодіння загальнопізнавальними уміннями і навичками; 3) інформаційно-пізнавальний, який пов’язаний із формуванням знань про загальнопізнавальні уміння, усвідомлення правил їх дії; 4) діяльнісно-практичний, що спрямований на практичне відпрацювання умінь під час фронтальної та індивідуальної навчальної роботи з учнями; 5) узагальнююче-систематизуючий, в ході якого відбувається формування системи вмінь, усвідомлення об’єктивного взаємозв’язку всіх умінь, перетворення умінь у навички; 6) контрольно-оцінний.

Для кожного етапу були визначені мета, зміст, методи та форми організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів, дидактичні засоби, ступінь керівництва роботою учнів на уроках англійської мови з боку вчителя, способи контролю за результатами навчальної роботи.

Основою дослідно-експериментальної роботи була сукупність навчально-пізнавальних завдань у поєднанні із наочними методами, моделюванням, включенням різноманітних навчально-пізнавальних ігор. Під навчально-пізнавальними завданнями ми розуміємо різноманітні завдання у формі навчальних задач,  проблемних  запитань, логічних завдань, розв’язування яких

вимагає пошукової розумової діяльності.

Змістова сторона досліджуваного процесу знайшла свою реалізацію в навчальному матеріалі з англійської мови за програмою початкових класів, на якому будувалися навчально-пізнавальні завдання, що передбачали взаємопов’язане формування загальнопізнавальних умінь і навичок та умінь аудіювання іноземною мовою. Навчально-пізнавальні завдання органічно входили в уроки та були пов’язані з їхньою загальною метою та змістом. Оскільки уміння завжди конкретні, змістовні, мислительні операції спочатку формуються як конкретні операції на конкретному матеріалі і тільки потім, в результаті узагальнень, отримують узагальнено-абстрагований характер у свідомості учнів. Відбуваючись водночас із засвоєнням знань, формування вмінь здійснюється не мимохідь, стихійно, а цілеспрямовано в умовах спеціально організованої діяльності.

Проходячи  більш  або  менш  послідовно,   процес   формування   умінь   не завжди відбувається за запропонованою нами схемою, тому не слід абсолютизувати виділені етапи. Вони переплітаються, входять один в інший, за певних умов можуть поєднуватися, тому ми виключаємо одновекторність етапів як надто формальний шлях.

На завершальному етапі дослідно-експериментальної роботи відбувався аналіз ходу та результатів впровадження запропонованої технології, її корекція і уточнення.

Аналіз експериментального матеріалу підтвердив наявність залежності між рівнем сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок школярів і результативністю їхньої навчальної роботи. Було виявлено, що чим вищий рівень сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок молодших школярів, чим значніший зв’язок навчальної інформації, що вивчається, з практичним використанням її на уроках англійської мови, тим вищий інтерес і позитивне ставлення до навчання; чим різноманітніші способи навчальної роботи, тим активніші навчальні дії учнів та вища їхня самостійність.

Зростання пізнавальної активності та самостійності, усвідомлення учнями необхідності володіння певним рівнем знань англійської мови для успішного виконання навчальних завдань, використання цікавих форм роботи на уроках зумовили успішне формування в учнів початкових класів стійких загальнопізнавальних умінь і навичок.

Було проведено підсумкову зрізову роботу в кінці кожного навчального року при повторенні матеріалу, який вивчався у другому та третьому класі. Це дозволило зробити більш ґрунтовний висновок про вплив експериментального навчання на формування загальнопізнавальних умінь і навичок молодших школярів. Робота виконувалася письмово і мала завдання, при виконанні яких передбачалася необхідність використання знань, загальнопізнавальних умінь та навичок під час аудіювання текстів. Також ми порівнювали здатність учнів застосовувати набуті загальнопізнавальні уміння в стандартних і нестандартних ситуаціях, при виконанні узагальнююче-систематизуючих завдань.

Діяльність  школярів   оцінювалася   за  такими   параметрами:   успішність

виконання завдання; знання різних загальнопізнавальних умінь і навичок; уміння ними користуватися під час аудіювання англійською мовою. Відповідно до цього були виділені такі рівні сформованості загальнопізнавальних умінь молодших школярів:

І (високий) рівень – учні інформовані про загальнопізнавальні уміння і навички, самостійно застосовують їх при виконанні завдань продуктивного характеру.

ІІ (достатній) рівень – учні достатньо інформовані про загальнопізнавальні уміння і навички, уміють ними користуватися, але лише за допомогою вчителя.

ІІІ (середній) рівень – учні знайомі з деякими загальнопізнавальними уміннями і навичками, за допомогою вчителя уміють ними користуватися , але відчувають труднощі у самостійному використанні їх на практиці.

ІV (низький) рівень – учні знають тільки деякі загальнопізнавальні уміння і навички, недостатньо добре уміють застосовувати їх при виконанні завдань.