РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено мету, об’єкт, предмет дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання роботи, визначено основні методи проведення експериментальної частини дослідження, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичне і практичне значення. Вказано на зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами і планами, її методологічну основу, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження”  з’ясовано роль творчої особистості у розвитку соціального середовища та місце категорії “творча особистість” у системі філософських категорій; визначено феномен творчих здібностей як передумови становлення творчої особистості, розкрито їх компонентний склад, виділено психологічні передумови розвитку творчих здібностей; проаналізовано існуючі програми розвитку творчих здібностей молодших школярів, основні педагогічні концепції з творчими домінантами на мовленнєвій діяльності, визначено умови, за яких мовленнєва діяльність відіграє провідну роль у розвитку творчих здібностей; з’ясовано стан розвитку творчих здібностей учнів сучасної початкової школи.

Аналіз філософських джерел з проблем творчої діяльності і творчої особистості дозволяє стверджувати, що завдяки інтегруючій функції творчість відіграє фундаментальну роль у розвитку людини і соціального середовища. Зокрема, творча особистість ставить та розв’язує проблеми, які виникають у суспільстві, пізнає оточуючу дійсність, закони її розвитку та функціонування з метою використання цих знань у процесі творчості, гармонізує, вдосконалює навколишній світ у своїй творчості, стимулює, надихає до творчої діяльності інших суб’єктів суспільства, розвиває суспільство, навколишнє середовище та культуру.

Вихідними положеннями тлумачення творчої особистості у контексті дослідження стали такі: творчість – це родова ознака та родова сутність людини, спосіб її буття, форма її саморозвитку та самоствердження. Будь-яка особистість є носієм творчих здібностей, рівень розвитку яких визначає ступінь продуктивності її діяльності. Творча особистість, використовуючи оригінальні засоби, способи чи програми діяльності, здійснює ідеальне перетворення (мислення), а потім матеріалізує його (практика). Творча особистість на основі попереднього досвіду створює нове, яке може бути як об’єктивним (з’явилося вперше за історію людства), так і суб’єктивним (нове лише для суб’єкта творення). Творча особистість свідомо займається творчою діяльністю з метою вираження себе (свого світобачення, почуттів, емоцій тощо) у продукті творчості, який має соціальне значення. Необхідною передумовою формування творчої особистості є розвиток її творчих здібностей. 

Вивчення психологічного аспекту проблеми дослідження дозволило визначити феномен творчих здібностей, усвідомити їх природу, з’ясувати компонентний склад з метою обґрунтування методики педагогічного впливу на процес розвитку творчих здібностей.

Аналіз основних психологічних підходів до проблеми творчих здібностей: діяльнісного (Б.Ананьєв, О.Леонтьєв, В.М’ясищев, С.Рубінштейн, Б.Теплов та ін.), функціонально-генетичного (Е.Голубєва, Є.Ільїн, В.Крутецький, В.Русалов, В.Шадриков та ін.), суб’єктного (Т.Артем’єва, В.Москвіна, С.Науменко, М.Холодна та ін.) і когнітивного (Ф.Баррон, Дж.Гілфорд, Ф.Дітман-Кохлі, Ч.Спірмен, Е.Торндайк та ін.) дозволяє визначити творчі здібності як інтегративну характеристику особистості, що спрямовує її на перетворювальну діяльність і забезпечує творчий рівень цієї діяльності завдяки єдності багатьох компонентів у її структурі – індивідуально-типологічного, когнітивно-пізнавального, емоційно-вольового, потребово-мотиваційного, екзистенційного і дієво-практичного. Таке розуміння здібностей до творчості зумовило авторське розуміння структури творчих здібностей, яке представлено у вигляді схеми на рисунку 1. Ця схема відображає основні компоненти здібностей до творчості, які, на нашу думку, є найістотнішими у загальній структурі творчої особистості.

Виділені компоненти творчих здібностей дозволяють припустити, що процес розвитку здібностей є керованим, тобто розвиток окремих компонентів частково підлягає змінам, зумовленим педагогічним впливом. Учитель може цілеспрямовано впливати на певний компонент творчих здібностей з метою підвищення їх загального рівня розвитку. Оптимальним для такого впливу в умовах школи ми вважаємо когнітивно-пізнавальний компонент. З метою обґрунтування і розробки організаційно-педагогічної моделі розвитку творчих здібностей було вивчено потенціал складових цього компонента (відчуттів, сприймання, уваги, пам’яті, мислення та уяви) для розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку. Відповідно психологічними передумовами розвитку творчих здібностей було визначено: сенсорний розвиток, розвиток довільної стійкої уваги та спостережливості, формування образної пам’яті, стимулювання наочно-образного мислення та уяви. Врахування цих передумов в експериментальній організаційно-педагогічній моделі забезпечуватиме ефективність розвитку творчих здібностей молодших школярів.