ПРОЕКТУВАННЯ ЗАСОБІВ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ З ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ I-II РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, висвітлено його методологічні та теоретичні основи, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи; викладено методи й етапи експериментальної роботи; подана інформація про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні питання проектування засобів оптимізації процесу навчання”, на підставі аналізу психолого-педагогічної літератури, визначено поняття „оптимізація”, „оптимізація педагогічного процесу”, „проектування засобів оптимізації процесу навчання”, „системний аналіз під час оптимізації педагогічного процесу”, „критерії оптимізації педагогічного процесу”, „кібернетична педагогіка”; визначено особливості проектування засобів оптимізації процесу навчання з природничих дисциплін у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації; на основі технології педагогічного проектування засобів оптимізації процесу навчання з природничих дисциплін окреслено основні вимоги щодо створення робочих зошитів з друкованою основою.

Виходячи з аналізу літературних джерел (Н.Ф.Тализіна, В.П.Беспалько, Т.А.Ільїна), теорія оптимального управління є основою для розвитку ідей оптимізації педагогічного процесу. Ця теорія вимагає врахування взаємодії суб‘єкта та об‘єкта управління, розгляду в комплексі проектування, організації, регулювання, зворотнього зв‘язку, коригування діяльності та аналізу результатів.

Проблема підвищення ефективності, створення оптимальних умов для навчання, вибір найкращих варіантів навчання та виховання постійно привертали увагу представників передової педагогічної думки (А.М.Алексюк, В.І.Андреєв, І.Д.Бех, Н.П.Волков, М.О.Данилов, Т.О.Дмитренко, Л.В.Занков, Ч.Г.Куписевич, В.І.Лозова, А.С.Макаренко, О.М.Максименко,  І.Т.Огородніков, П.І.Підкасистий, М.М.Скаткін, В.О.Сухомлинський, В.Г.Шаповаленко, Й.Шнейдер, Г.І.Щукіна та інші). Але теоретичне обґрунтування системи засобів оптимізації педагогічного процесу стало можливим лише на відповідному етапі розвитку науки і педагогічної практики. Реалізація принципу оптимізації навчання і виховання стала можливою на основі системного підходу, що дало змогу порівняти різноманітні педагогічні вміння, які у своїй сукупності гарантують результат.

Слід зазначити, що низку педагогічних досліджень  присвячено окремим аспектам оптимізації процесу навчання. Наприклад, А.М.Алексюк, Ю.К.Бабанський, В.І.Бондар, В.Ф.Паламарчук, О.М.Максименко, І.Т.Огородников, Г.І.Щукіна розглядають один із важливих аспектів оптимізації процесу навчання – виявлення оптимального поєднання методів навчання.

Ураховуючи досвід провідних учених та сучасні наукові праці в галузі педагогіки, під оптимізацією процесу навчання ми будемо розуміти вибір такої системи засобів з його вдосконалення, коли досягаються максимальні  “з урахуванням можливостей кожного студента” навчальні результати при мінімально-необхідних для конкретних умов часу і сил.

Зазначимо, що оптимальною ми вважаємо таку систему засобів, за якої, по-перше, досягаються позитивні результати в навчанні всіх студентів на рівні їхніх навчальних можливостей, але не нижче задовільного щодо вимог державних стандартів відповідно до критеріїв оцінювання; по-друге, заходи запобігання неуспішності відповідної частини студентів не призводять до зниження успішності в навчанні інших студентів; по-третє, ці засоби не вимагають більших витрат часу викладачів та студентів у порівнянні з тими витратами, які визначені навчальним планом і постановою навчального закладу для занять і домашніх завдань; по-четверте, ці засоби не впливають на надмірну втомлюваність викладачів і студентів.

Специфіка спроектованих засобів може бути різною, починаючи від підходу (особистісно орієнтований, інформаційний тощо), до специфіки використання засобів (засоби контролю, закріплення знань і вмінь тощо). Сучасні засоби навчання дозволяють оптимізувати процес навчання студентів, дають новий шанс кожному студенту гідно виявити себе, сприяють суттєвій зміні умов взаємодії суб‘єктів процесу навчання між собою та з навколишнім світом, що сприяє розвитку інтелектуальних здібностей студентів (у напрямі самореалізації особистості).

У дисертаційному дослідженні зазначено, що сучасний педагог має бути новатором у педагогічній діяльності і володіти прийомами педагогічної майстерності. Нами визначено, що педагогічна майстерність включає основні підсистеми: педагогічна технологія, педагогічна творчість, педагогічна культура і знання предмета, педагогічний стиль.

У цьому розділі доведено, що переважна більшість педагогів-дослідників (В.П.Беспалько, П.М.Гусак, В.І.Євдокимов, Т.В.Машарова, Т.С.Назарова, А.С.Нісімчук, О.М.Пєхота, І.П.Подласий, М.Є.Полєнова, І.Ф.Прокопенко, С.О.Сисоєва, І.О.Смолюк та інші) розглядає у своїх дослідженнях педагогічну технологію по-різному. Незважаючи на різні підходи до пояснення суті та змісту педагогічної технології, вона покликана створювати оптимальні умови для розв‘язання практичних завдань і є процесом  комплексного впливу на особистість.

Оптимізація процесу навчання у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації вимагала впровадження технології, яка б значно підвищувала ефективність процесу навчання студентів. Процес розробки конкретної педагогічної технології можна назвати процесом педагогічного проектування. Проектування технології навчання передбачає проектування змісту дисципліни, форм організації педагогічного процесу, вибір методів і засобів навчання.

Вивчення літературних джерел з питання проектування (В.С.Безрукової, І.П.Волкова, В.М.Галузинського, Л.М.Горбунова, В.В.Костіної, В.М.Краєвського, М.І.Лапіна, О.А.Лігоцького, Є.І.Машбиця, В.Г.Онушкіна, М.М.Поташніка, Л.В.Ричкової, В.І.Сипченко, В.О.Сластеніна, К.В.Яресько та багатьох інших) дозволяє нам визначити основні вимоги та зміст етапів проектної діяльності. Етапами проектної діяльності є: 1) пошуковий – пошук, аналіз проблеми, виділення основних етапів проектної діяльності, збір, вивчення, обробка, аналіз інформації з теми, яка досліджується; 2) конструкторський – пошук оптимального рішення завдань проекту; 3) технологічний – добір інформації, матеріалів для реалізації проекту, виконання запланованих операцій, внесення змін у конструкцію і технологію проекту, оформлення результатів; 4) рефлексивно-оцінний – аналіз процесу і результату виконання проекту.

Відповідно до технології педагогічного проектування нами в дисертаційному дослідженні було визначено підходи щодо розробки робочого зошиту з друкованою основою, в якому обсяг інформації набагато менший у порівнянні з підручником і подається вона в готовому вигляді за допомогою схем, ілюстрацій, що значно полегшує оволодіння нею. До основних функцій зошита слід віднести освітню, розвивальну, виховну та управлінську. В робочому зошиті чітко виділяються інформаційні, проблемні, комплексні, перевірні блоки. Система завдань ґрунтується на системі проблемних запитань, які розв‘язуються студентами у процесі проблемного викладу й вивчення матеріалу. Система вмінь, що втілена в робочому зошиті, дає змогу викладачу більш ефективно керувати розвитком студентів у процесі навчання, значною мірою визначити методику роботи викладача і студента. Наявність взаємозв‘язків знань з різних предметів, що знайшло своє відображення в робочих зошитах з природничих дисциплін, підвищує якість засвоєння знань і вмінь студентів, впливає на формування діалектичного світогляду.

Робочий зошит містить таблицю рейтингу студента – кожен студент веде її самостійно. Це забезпечує у студентів підвищення рівня внутрішньої мотивації навчання, їхньої пізнавальної активності, що не залишається поза увагою педагога. Така система оцінювання знань студентів допомагає формувати у них почуття відповідальності, самооцінку.

Робочий зошит з друкованою основою сприяє підвищенню культури педагогічного спілкування між суб‘єктами педагогічного процесу й оптимальній співпраці студента і викладача.

Матеріали контрольних робіт для тематичного опитування студентів розроблені відповідно до структури перевірних завдань робочого зошита, що дозволяє студенту самостійно обирати рівень завдань та їх кількість  відповідно до власних індивідуальних здібностей.

У другому розділі “Експериментальна перевірка робочого зошита з друкованою основою як засобу оптимізації процесу навчання з природничих дисциплін у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації” розкриваються загальні питання підготовки та проведення педагогічного експерименту; визначаються мета, завдання, методика експериментального дослідження; розглядаються педагогічні умови використання робочих зошитів з друкованою основою у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації  як засобів, що сприяють оптимальній роботі студентів.

Для перевірки гіпотези нами було проведено експериментальне дослідження, яке складалося з констатуючого, формуючого та контрольного експериментів. Види експерименту визначені завданнями, цілями та характером дослідження.

Відповідно до гіпотези дослідження для оцінювання ефективності спроектованих засобів оптимізації процесу навчання студентів нами визначені такі типи критеріїв: 1) критерій рівня засвоєння знань студентів на репродуктивному, частково-пошуковому і творчому рівнях; 2) критерій рівня мотивації щодо вивчення природничих дисциплін. 3) критерій рівня навчально-пізнавальної активності студентів.

У дослідженні ми оцінюємо динаміку розвитку знань, умінь і навичок студентів, їхню пізнавальну і мотиваційну активність і порівнюємо зміну зазначених характеристик в експериментальних та контрольних групах.

Для визначення вихідного стану груп студентів нами була розроблена і проведена контрольна робота. У контрольній роботі за методикою І.П.Підласого виділено інформаційні-змістовні елементи тексту (ІЗЕТ). ІЗЕТ розроблено разом із запрошеними експертами з метою уникнення  суб‘єктивізму. Оцінювання контрольних робіт проводилося підрахуванням засвоєних студентами елементів знань.

Валідність текстів контрольної роботи визначали за допомогою методів математичної статистики. Рівні засвоєння знань студентів визначено за методикою В.П.Беспалько.

Для оцінювання вихідного рівня діяльності студентів відповідних експериментальних та контрольних груп нами було застосовано методику,  розроблену Г.В.Єльніковою, згідно з якою можна визначити засвоєння знань на репродуктивному, частково-пошуковому, творчому рівнях.

Рівень мотивації та навчально-пізнавальної активності студентів визначали методом анкетування. Для визначення рівня мотивації щодо вивчення природничих дисциплін нами запропонована система рівнів мотивації, розроблена з використанням ідей дослідників А.К.Маркова, Т.А.Матис, А.Б.Орловоъ. Констатуючий експеримент підтвердив актуальність і доцільність обраної теми дослідження, дозволив виявити початковий рівень знань, умінь і навичок студентів, рівень їхньої пізнавальної та мотиваційної активності. Обрані експериментальні та контрольні групи за визначеними нами критеріями майже не відрізнялися на початку  експерименту.

Формуючий експеримент було вирішено проводити за допомогою спроектованих на матеріалі загальної біології та хімії засобів навчального призначення – робочих зошитів з друкованою основою. На цьому етапі виникла потреба у проведенні спеціальних організаційних заходів щодо роботи з розробленими засобами, водночас відбувалося коректування зошита та методики його використання.

Контрольний експеримент було проведено з метою визначення кількісних змін показників, виявлених у констатуючому експерименті.