Підготовка дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі (на матеріалі роботи навчально-виховного комплексу дошкільний заклад – загальноосвітня школа І ступеня – гімназія)

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, гіпотезу й етапи дослідження, сформульовано основні методологічні засади та методи роботи, її наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, вказано дослідну базу, вірогідність, шляхи і форми апробації та впровадження результатів дослідження, охарактеризовано особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретичні засади підготовки дітей шостого року до навчально-пізнавальної діяльності у школі” розглянуто теоретико-методологічні засади, концептуальні підходи та психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів школи першого ступеня як стратегічний орієнтир підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі.

Першим вихідним положенням, на яке спирається  розв’язання проблеми підготовки дітей до навчання у школі, є  специфіка  навчально-пізнавальної діяльності.

Для з’ясування сутності навчально-пізнавальної діяльності важливими є поняття “пізнання” та “навчання”. Навчально-пізнавальна діяльність, як спеціально організоване пізнання, спирається на природне прагнення дитини до пізнання навколишнього світу, що  реалізується у загально пізнавальній діяльності, у спільній діяльності дитини та дорослого. Загально пізнавальна діяльність починається з народження дитини і сприяє її інтелектуальному розвитку. Особливе значення мають дії дитини з предметами, завдяки яким вона навчається здійснювати цілеспрямовані рухи, а в подальшому й цілеспрямовану діяльність. Саме в рухах та в діях розвивається інтелект дитини. Психологи розглядають дії як динамічну задачу, розв’язанню якої дитина навчається у спільній діяльності з дорослим. Специфічною рисою спільної з дорослим пізнавальної діяльності дитини в дошкільний період її життя є те, що спонукання діяти (мотив)  йде  з природної внутрішньої потреби дошкільника, а спрямування дій на розв’язання задачі, що постала перед дитиною за її власною ініціативою, тобто її мета, забезпечується дорослим. Характерною пізнавальною діяльністю дошкільників, до якої вони несвідомо прагнуть у пізнанні навколишньої дійсності, є гра. Психологи оцінюють гру як провідну діяльність дитини дошкільного віку, тобто таку, що забезпечує її психічний розвиток  та перехід до нового, більш високого його ступеня.  

У шкільні роки пізнання дитиною дійсності в її науковому вимірі цілеспрямовано здійснюється в систематичному навчанні, що реалізується в процесі взаємодії між учителем і учнями з метою їх розвитку, освіти і виховання. Предметом діяльності дитини в її навчанні є засвоєння  суттєвих зв’язків і відношень об’єктивної дійсності та способів дій, які дозволяють раціонально здійснювати розумову діяльність. Психологічними дослідженнями доведено, що навчання, як цілеспрямовано організована та методично забезпечена взаємодія між вчителем і дитиною, є провідним засобом формування індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності школяра. 

Навчально-пізнавальна діяльність має складну психологічну структуру. Дидактика початкової школи в методичному забезпеченні навчання молодших школярів спирається на такі компоненти навчально-пізнавальної діяльності, як:

– мотиваційний, в якому виявляються та формуються рушійні сили  учіння як індивідуальної діяльності дитини, її уміння мотивувати власну пізнавальну діяльність;

 – змістовий (вже засвоєні знання, на які спирається вивчення нового й, власне, нові знання, що є об’єктом засвоєння в процесі навчальної діяльності);

– процесуально-операційний, що розглядається як вже засвоєні способи розумових дій, які  виявляються у сформованих  уміннях та навичках і ті нові способи інтелектуальної діяльності, що цілеспрямовано формуються вчителем;

– контрольно-оцінний компонент, який розуміється як контроль вчителя за учінням школяра та самоконтроль дитини за власною пізнавальною діяльністю. Контроль підрозділяється на контроль за процесом (поопераційний контроль) та контроль за результатом (підсумковий). Контроль діяльності завершується її оцінкою. Він є обов’язковою умовою коригування навчально-пізнавальної діяльності, і виконує регулятивну функцію.

На результативність навчально-пізнавальної діяльності значною мірою впливає сформованість загально пізнавальних умінь та навичок. Дидактикою вони поділяються на організаційні, загальномовленнєві, загально пізнавальні і контрольно-оцінні загально пізнавального характеру. Формування навчально-пізнавальної діяльності учнів початкових класів ґрунтовно досліджувалося провідними українськими вченими на початку 80-х років минулого століття в широкому педагогічному експерименті, в якому вивчались педагогічні умови  шкільного навчання дітей  з шести років (Н.Бібік, О.Савченко та ін.). Теоретично обґрунтована та експериментально перевірена ефективність керівництва навчально-пізнавальною діяльністю молодших школярів на засадах її багатокомпонентності. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що проблема підготовки дошкільників шостого року життя до навчання у школі з урахуванням всього комплексу компонентів навчально-пізнавальної діяльності не досліджувалась, хоча окремі аспекти цієї проблеми були предметом психолого-педагогічних досліджень. 

Другим вихідним положенням у виявленні педагогічних умов успішної підготовки дошкільників шостого року життя до навчання в освітніх закладах є ретельне врахування специфіки їх навчально-виховної роботи. Нині педагогічній практиці не вистачає науково-обгрунтованого аналізу діяльності сучасних шкіл для забезпечення належних педагогічних умов передшкільної підготовчої роботи з дітьми.

Аналіз законодавчих актів про освіту, методологічних досліджень, що стосуються обґрунтування концептуальних засад альтернативних навчальних закладів (С.Гончаренко, І.Зязюн, О.Киричук, Ю.Мальований, В.Паламарчук, З.Слепкань та ін.), публікацій, підготовлених на матеріалі роботи сучасних шкіл (В.Алфімов, І.Василенко, І.Єрмаков, В.Закревський, Б.Кобзар, С.Мартиненко, А.Мудрик, А.Черниш, Б.Чижевський, В.Хайруліна та ін.), можна стверджувати, що вони, будучи спрямовані на розбудову національно-української системи освіти на демократичних засадах, можуть сприяти розвитку здібностей учня, його творчого мислення, інтелекту та унікальності особистості.

Розгляд мети діяльності гімназій та ліцеїв показав, що ці установи особливо наголошують на формуванні творчої особистості учня як психологічної підвалини його успішного інтелектуального розвитку та умови відродження і зміцнення інтелектуального потенціалу України. Творча особистість учня визнана центром діяльності сучасної національної школи. Успішність діяльності шкіл може бути досягнута на інноваційній основі за умов максимального врахування індивідуальних можливостей дитини, організації навчально-виховної роботи школи на основі особистісно-зорієнтованого підходу, надання дітям можливості для саморозвитку, самопізнання та вільного самовираження в творчих видах діяльності. Суттєвою умовою розвитку дитини в школі є диференціація та індивідуалізація навчально-виховної діяльності за рахунок варіативності змісту навчання, індивідуалізації навчальних завдань, адаптації їх обсягу до персональних можливостей кожного учня.

Теоретичний аналіз специфіки роботи сучасних шкіл дозволив гіпотетично сформулювати ідею, суть, яка полягала в тому, що успішність підготовки дошкільників до навчання у школі має бути досягнута забезпеченням відповідних педагогічних умов у навчально-виховному процесі в передшкільний період.

У другому розділі “Експериментальне дослідження педагогічних умов підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної  діяльності  у  школі” обґрунтовано педагогічні умови підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі; розкрито особливості, зміст, форми та методи підготовки дітей до означеного виду діяльності; висвітлено організацію та хід формуючого педагогічного експерименту за розробленою автором методикою; викладені результати дослідно-експериментальної перевірки ефективності педагогічних умов підготовки дітей шостого року до навчально-пізнавальної діяльності у школі.

У ході дослідження з’ясовано, що ефективність підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі досягається за умов урахування багатокомпонентної структури навчально-пізнавальної діяльності, індивідуалізації та диференціації підготовки дітей з урахуванням їх пізнавальних інтересів.

У процесі експериментального дослідження ми виокремили два змістовні блоки – блок організаційно-кадрового забезпечення дослідної роботи та блок педагогічної діяльності безпосередньо з дітьми. До блоку організаційно-кадрового забезпечення  віднесено організаційні умови експериментального дослідження та дослідне формування готовності педагогів до здійснення особистісно-зорієнтованої педагогічної діяльності, оволодіння ними засобами вивчення особливостей індивідуального розвитку дітей, їх навчально-пізнавальної діяльності, методами корекції педагогічного процесу.  Експериментальна робота проводилася як з вихователями дошкільних груп, так і з учителями початкових класів. 

З метою виявлення готовності дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі розроблено критеріально-ціннісну систему підготовки дітей до означеного виду діяльності. Визначаючи критерії готовності дітей до здійснення навчально-пізнавальної діяльності у школі з шести років, ми брали до уваги зрушення у всіх компонентах діяльності – мотиваційному, змістовому, процесуально-операційному, контрольно-оцінному.

На основі критеріїв визначено показники та рівні підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі. Умовно виділеним трьом рівням підготовки до означеної діяльності (високому, середньому, низькому) надано певні якісні характеристики.

До високого рівня віднесені діти, що швидко орієнтуються у поставленому завданні, виявляють досить широкі знання про кожну з груп предметів, які треба класифікувати, називають істотні ознаки предметів з різних груп, проявляють достатнє для свого віку вміння визначати поняття “український національний одяг”, “сезонний одяг”, “робочий” (професійно специфічний – лікарський, військовий та ін.), чоловічий, жіночий, дитячий, учнівський одяг та ін., оперують цими поняттями в повсякденному житті.

До середнього рівня віднесені діти, що не можуть достатньо впевнено виділити суттєву спільну ознаку в кожній групі однорідних предметів, що класифікуються. Ці діти можуть виконувати операцію класифікації наочно-дійовим шляхом. Узагальнення у вербальному плані, яке важливе для утворення понять, роблять лише за зразком педагога. Узагальнюючим поняттям користуються недостатньо впевнено.

До низького рівня віднесені діти, які при виконанні класифікації виділяють випадкові ознаки, не роблять розмежування головних і другорядних, диференційоване віднесення окремих об’єктів за їх спільними істотними ознаками до відповідних груп не роблять, у побуті видовими поняттями “одяг” вільно не користуються.

Будучи ланкою онтогенетичного розвитку особистості, підготовка до навчально-пізнавальної діяльності у школі має спиратися на рівень попереднього розвитку дитини і враховувати вимоги наступного ступеня системи освіти. У моделі підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі, що включає в себе елементи традиційної дидактичної тріади (знання, уміння і навички), чільне місце посідає розвиток творчо-інтелектуальних здібностей дітей.

Підвищенню ефективності готовності дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі сприяли розробка та впровадження в навчально-виховний процес різнорівневих програм; урахування багатокомпонентної структури навчально-пізнавальної діяльності; здійснення особистісно-орієнтованого підходу до дітей у процесі навчально-пізнавальної діяльності; включення гри як провідної діяльності дітей дошкільного віку; стимулювання інтересу старших дошкільників до навчально-пізнавальної діяльності.

У ході дослідження з’ясовано, що ефективність підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі досягається за умов готовності педагогів до здійснення означеного виду  діяльності: володіння ними необхідними знаннями, які становлять фундамент педагогічної роботи з підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі; розуміння сутності особистості як продукту суспільних відносин, забезпечення цілісного знання про  підготовку дітей до школи, тобто існування сукупності і взаємозв’язку та взаємодії основних компонентів означеного процесу – мети та завдань, принципів, суб’єкту, об’єкту, мікросередовища, змісту, форм і методів; їх обізнаності із закономірностями психолого-фізіологічного розвитку дітей шостого року життя; управлінський підхід  до підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі (уміння правильно поставити мету та завдання, здійснювати контроль за даним процесом  і аналізувати його результативність); організації творчої взаємодії учителя й учнів, педагога і батьків.

У частині дослідження, спрямованого на формування готовності педагогів до створення сприятливих умов підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі, ми орієнтували педагогів на підвищення інтересу дітей до навчально-пізнавальної діяльності, активізацію самостійної пошуково-творчої роботи, особистісно-орієнтоване спілкування з дітьми та відповідне керівництво ігровою діяльністю, саморозвиток, оволодіння конкретними психолого-педагогічними і методичними знаннями та прийомами індивідуалізованого навчання, створення багаторівневих навчальних програм.

Здійснюючи критеріально-ціннісний підхід до діагностики готовності педагогів до створення сприятливих педагогічних умов підготовки дітей шостого року життя до навчально-пізнавальної діяльності у школі через реалізацію запропонованої моделі підготовки педагогів до означеної діяльності  було визначено на практиці її ефективність.

У процесі експерименту використовувалась методика вибору, побудована на візуально-діяльнісному підґрунті. За цією методикою індивідуально кожній дитині, що залучалася до експерименту у складі  експериментальних та контрольних груп, надавалася можливість із декількох найбільш притаманних дошкільникам видів діяльності (ігрової, трудової, образотворчої та навчально-пізнавальної) зробити вибір тієї, яка їй найбільше подобається. Обстеження здійснювалося з використанням ілюстрацій, зміст яких відповідав кожному з названих вище видів діяльності. До кожної ілюстрації за кількістю дітей, що обстежувалися, були заготовлені різнокольорові фішки. Ілюстрації були розташовані на набірному полотні стаціонарно, фішки – динамічно.  На столі поруч з експериментальним матеріалом стояла скринька, в яку дитина за власним вибором мала опустити фішку – умовний знак улюбленої діяльності. Підрахунок фішок відповідного кольору надавав інформацію про переваги конкретного виду діяльності в очах усіх респондентів. У зв’язку з тим,  що до обстеження залучалися дошкільники, які брали участь в експерименті кожного року, контрольний експеримент  проводився серійно у відповідності з роками дослідження. Підсумок обстеження зроблено по закінченню всіх експериментальних серій.

Одержана в контрольному експерименті інформація піддавалась кількісному і якісному аналізу. Висновки свідчать  про вибіркове ставлення дітей до певних видів діяльності, які притаманні цьому віку. В експериментальних групах воно відбувалось переважно на користь навчально-пізнавальної діяльності.

В експерименті констатуючими, формуючими та контрольними зрізами було виявлено динаміку впливу різних педагогічних умов підготовчого періоду на ставлення дітей до навчально-пізнавальної діяльності в експериментальних та контрольних групах.

Результати  дослідження засвідчили поступове зростання інтересу дітей до навчально-пізнавальної діяльності протягом всього підготовчого періоду та  значне коливання у ставленні до різних видів діяльності між початком та закінченням експерименту.  Зниження  у дітей експериментальних груп зацікавленості грою як взагалі ігровою діяльністю за рахунок підвищення пізнавально-навчального інтересу  дає підстави стверджувати, що за умов правильної організації навчально-виховної роботи, тобто при чіткому розумінні педагогами ролі гри як природної пізнавальної діяльності, спрямованості на мовленнєвий розвиток дітей, здійснення їхньої підготовки з урахуванням багатокомпонентної структури навчально-виховної роботи, забезпеченні індивідуалізації та диференціації, відбувається ефективне формування навчально-пізнавальної діяльності як пізнавальної діяльності більш високого рівня. В той же час у контрольних групах інтерес до гри знижувався менш інтенсивно. На період вступу до школи ці діти ще не “переросли” свого  бажання грати, воно переважало над бажанням займатися навчально-пізнавальною діяльністю.