ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його мету, об’єкт, предмет, гіпотезу та завдання, розкрито наукову новизну, практичну значущість дослідження, особистий внесок здобувачки в розробку проблеми, викладено методи експериментального дослідження, указано шляхи апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження” проведено аналіз досвіду впровадження дистанційного навчання й стан його розвитку у світі, зокрема в США, Японії, західноєвропейських країнах, Росії та виявлено особливості дистанційного навчання в Україні. З’ясовано педагогічну сутність поняття „дистанційне навчання”, виявлено особливості дистанційного навчання, зокрема, дистанційної взаємодії суб’єктів навчання, а також проаналізовано приклади його організації.

Вивчення наукових джерел засвідчило, що сьогодні проблема впровадження дистанційної форми навчання є актуальною для системи вищої освіти. Використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє забезпечити можливість неперервної професійної освіти протягом усього життя й тим самим сприяє розвиткові дистанційної освіти (ДО).

Системи дистанційного навчання в різних країнах формуються з урахуванням їхніх економічних, політичних та соціокультурних особливостей і мають певні відмінності. Зокрема, у США серед освітніх закладів, що використовують дистанційне навчання, домінують віртуальні університети, а також спостерігається розвиток ДН в окремих комерційних компаніях. Взагалі, для США характерне використання найсучасніших засобів інформаційних комп’ютерних та мережевих технологій. У європейських країнах у галузі дистанційного навчання домінують відкриті університети. Для розвинутих країн характерні інтеграційні процеси взаємної акредитації вищих навчальних закладів й узгодження високоякісних стандартів освіти. У Росії система дистанційного навчання активно розвивається та впроваджується в практику багатьох навчальних закладів. На сучасному етапі Росію можна віднести до країн, які використовують засоби другого покоління. Україна перебуває на етапі створення власної системи ДО. Про це свідчать наявність відповідних державних документів, прийнятих для підтримки та розвитку ДО, досвід розробок українськими ВНЗ систем дистанційного навчання.

Сьогодні існують різні трактування сутності поняття „дистанційне навчання”. Ми розглядаємо дистанційне навчання як цілеспрямований процес взаємодії всіх суб’єктів навчання (викладача та студентів) між собою на всіх етапах навчання, незалежно від розташування учасників у просторі та часі, який базується на використанні широкого спектра традиційних засобів і засобів інформаційних технологій та реалізується в певній дидактичній системі. Дистанційна освіта тлумачиться як система, у якій реалізується процес дистанційного навчання, виховання і, як результат, розвиток особистості з позитивними якостями з точки зору суспільства, держави та загальнолюдських цінностей.

Особливості організації навчальної діяльності студентів у системі дистанційного навчання полягають у зміщенні пріоритетів з викладання на самостійну навчальну роботу студентів; обов’язковому певному рівні інформатичної компетентності викладачів і студентів, зокрема, володінні ними навичками кваліфікованого користувача комп’ютерними засобами та комунікаційними технологіями, різноманітними сервісами мережі Інтернет; зміні способів взаємодії між суб’єктами навчання, які зумовлені появою відповідних засобів інформаційно-комунікаційних технологій; гнучкості щодо місця проживання кожного із суб’єктів навчання та часу проведення занять.

У другому розділі „Теоретичне обґрунтування дидактичних умов організації дистанційного навчання студентів фізико-математичних факультетів педагогічних університетів” проаналізовано компоненти дидактичної системи ДН та конкретизовано принципи дистанційного навчання, визначено дидактичні умови ефективної організації ДН, на основі чого здійснено розробку та теоретичне обґрунтування моделі ДН студентів фізико-математичних факультетів педагогічних університетів для курсів інформатики та математики.

Дистанційне навчання реалізується в специфічній дидактичній системі. Визначено особливості кожного з елементів дидактичної системи дистанційного навчання. Основною формою організації навчальної діяльності для дистанційного навчання стає самостійна робота студента. Окрім зазначеної, характерними формами є відеолекції, віртуальні семінари, консультації, лабораторні роботи тощо. Для інформатики та математики, зокрема, запропоновано комбіновану форму навчальної діяльності – лекційно-практичну роботу. Серед засобів для дистанційного навчання дедалі більшого значення набувають засоби інформаційно-комунікаційних технологій. Зокрема, основними засобами під час дистанційного навчання стають комп’ютер із спеціалізованим програмним забезпеченням, телекомунікаційні засоби та віддалені сервери, де зберігається навчальна інформація, інформаційні ресурси. Провідними методами в системі ДН є програмоване навчання та методи індивідуалізованого навчання, що базуються на значному збільшенні частки самостійної роботи студентів, яка здійснюється в індивідуальному темпі, інколи під контролем спеціальних програмних засобів. Використання цих методів спрямоване на активну участь студентів у самостійному здобуванні знань і сприяє розкриттю їхніх творчих здібностей. Основним завданням викладача в дистанційному навчанні стає координація навчальної діяльності студента та управління його самостійною роботою, навчання студента самостійно здобувати й застосовувати отримані знання на практиці та організація взаємодії між студентами.

В основу діяльності студента покладено самостійну роботу, тому для ефективного навчання він повинен володіти методами планування та організації самостійної роботи з навчальними матеріалами, мати розвинені навички самоорганізації та певний початковий рівень знань, умінь і навичок у галузі ІКТ, мати відповідне апаратно-програмне облаштування робочого місця тощо.

У ході наукового пошуку встановлено, що дистанційний навчальний процес може бути успішним за умов урахування в процесі організації ДН змістового, організаційно-методичного, комунікаційного й контролюючого компонентів навчального процесу; а також визначення оптимальної взаємодії між ними.

На основі аналізу наукової літератури було визначено, що дидактичне моделювання – це певна ідеалізація реального навчального процесу, яка складається із сукупності визначених компонентів, взаємопов’язаних у певному порядку, з метою його вивчення й з’ясування рівня ефективності. Модель навчального процесу найкраще представити у вигляді структурно-функціональної схеми з виокремленням її компонентів. Рівень деталізації такої моделі може бути довільним, але залежить від ступеня врахування різноманітних чинників.

Розроблена модель ДН ґрунтується на визначених дидактичних умовах ефективної організації ДН і складається з п’яти функціонально-узгоджених блоків: організаційно-методичного, навчального, комунікативного, ідентифікаційно-контролюючого та інформаційно-довідкового (рис. 1). Організаційно-методичний блок містить інформацію про мету, навчальні завдання дисципліни, її зв’язки з іншими предметами, які входять до навчальної програми; стислу характеристику змісту всіх тем навчальної програми, порядок та рекомендації з вивчення дисципліни в режимі дистанційного навчання. Ядро навчального блоку становить автоматизований модульний навчальний курс (навчально-методичне забезпечення подається в електронному вигляді). Комунікативний блок призначений для реалізації навчального діалогу студент ↔ викладач засобами електронного зв’язку, а також спілкування з іншими учасниками навчального процесу – студентами, викладачами-консультантами в межах дискусійного форуму. Ідентифікаційно-контролюючий блок складається із завдань та контрольних робіт для визначення рівня навчальних досягнень студента після вивчення ним певного навчального модуля; переліку індивідуальних творчих завдань і групових проектів. Інформаційно-довідковий блок надає необхідну інформацію за відповідним запитом користувача: пояснення, зразки виконання вправ чи завдань, вказівки, коментарі чи технологічні схеми щодо виконання окремих завдань; містить довідкові матеріали з предметної галузі навчального курсу.

У процесі створення дистанційного навчального курсу (ДНК) з певної дисципліни змістове наповнення кожного з названих блоків визначається з урахуванням специфічних особливостей самої дисципліни, передбачуваних видів і характеру навчальної діяльності, форм організації навчального процесу.