Гаврись І.Л. Ефективність використання біологічно активних речовин за вирощування помідора у зимових теплицях Автореферат

У розділі наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених щодо вивчення впливу біологічно активних речовин на культуру помідора. Обґрунтовано актуальність теми та показано невирішені питання із зазначеної проблеми. У джерелах літератури існують суперечливі думки з приводу механізмів дії регуляторів росту на рослини, їх впливу на ростові та фізіологічні процеси (О.М. Кулаєва, 1982; В.І. Кефелі, 1985;
М.Х. Чайлахян, 1989; С.П. Пономаренко, 1999, 2003; В.С. Шевелуха, 2001). Виходячи з цього постало питання дослідити ефективність використання нових регуляторів росту рослин за вирощування помідора у зимових гідропонних теплицях.

УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальну роботу виконували у Державному підприємстві “Науково-дослідний виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” упродовж 2003-2006 рр. у продовженій культурі зимових гідропонних теплиць. З мінеральних субстратів використовували гранітний щебінь. Параметри мікроклімату в теплиці контролювалися згідно з програмою комп’ютерного регулювання.

Дослідження проводили відповідно до “Методики дослідної справи в овочівництві і баштанництві” (2001) та “Методики опытного дела в плодоводстве и овощеводстве” (В.Ф. Моисейченко, 1988).

Вивчали дію чотирьох регуляторів росту рослин (РРР): івін – синтетичний препарат ауксиноподібної дії; біолан – створений композиційним поєднанням похідних піридину із комплексом аналогів фітогормонів; реастим – регулятор росту, до якого входить добриво ”Реаком”, а також гіберелін, бурштинова кислота, гумінові кислоти; імуноцитофіт – в його основі лежить індуктор хворобостійкості рослин – арахідонова кислота.

Визначали оптимальні концентрації РРР для обробки насіння і розсади гібрида Скарб F₁. Лабораторний дослід проводили у чотириразовій повторності згідно з ГОСТ 12038 – 84.

Для визначення впливу регуляторів росту на рослини помідора у період розсади застосовували комбінований спосіб обробки – замочування насіння протягом 18 год у розчинах, концентрації яких виявилися найкращими у результаті лабораторного досліду, та обприскування проростків розчинами препаратів чотирьох концентрацій у фазі трьох справжніх листків. Контролем було насіння, оброблене водою.

Дію регуляторів росту рослин на фізіологічні процеси, динаміку плодоношення, продуктивність і якість помідора досліджували на рослинах гібридів F₁ – Раїса і Маєва.

Ділянки розміщували способом повної рендомізації. Схема
висаджування – (100 + 60) х 50 см. Кількість рослин на 1 м² – 2,5 шт. Кількість рослин у повторності – 15 шт. Площа облікової ділянки – 6 м².

Дослід проводили в чотириразовому повторенні. Використовували рослини, отримані з насіння, яке замочували, і обприскували розсаду розчинами ростових речовин оптимальних концентрацій. У період плодоношення рослини обробляли тричі з інтервалом в один місяць. Біологічний контроль за розвитком рослин помідора проводили у 2005 році за методом Ф.М. Куперман на рослинах гібрида Скарб F₁.

Насіння помідора висівали на початку другої декади листопада. Розсаду на постійне місце в теплицю висаджували у 45-добовому віці – в кінці третьої декади грудня.

Біометричні вимірювання проводили на типових 5-и рослинах у двох повтореннях (І і ІІІ). Площу листків визначали за методом Н.Ф. Коняєва (1975). Визначення вмісту важких металів (свинцю, міді, цинку, нікелю) у плодах проводили атомно-абсорбційним методом згідно з ГОСТом 30178–96. Активність окисно-відновних ферментів (пероксидази, каталази, поліфенолоксидази) у листках помідора визначали спектрофотометрично. Облік урожаю здійснювали 3-4 рази на тиждень в міру достигання плодів. Для оцінки якості плодів помідора визначали вміст: сухої речовини в плодах – гравіметричним методом (ГОСТ 13586.5–93); цукрів – за Бертраном (ГОСТ 8756.13–87); вітаміну С (аскорбінової кислоти) – за Муррі (ГОСТ 24556–89); сухої речовини соку за ГОСТ 29031–91; загальної кислотності – титруванням витяжки розчином лугу (ГОСТ 25555.0–82); нітратів – потенціометрично за допомогою іонселективного електрода (ГОСТ 29270–95); цукрово-кислотний коефіцієнт за співвідношенням цукрів і кислотності плодів. Статистичну обробку отриманих результатів виконували методом дисперсійного і кореляційного аналізу за методиками, викладеними у працях Б.А. Доспєхова (1985) та з використанням комп’ютерної програми “Agrostat”. Економічну ефективність визначали за загальноприйнятою методикою, зважаючи на фактичні витрати виробництва. Біоенергетичну ефективність обчислювали за “Методикою біоенергетичної оцінки технологій в овочівництві”
(О.С. Болотських, М.М. Довгаль, 2000).

ВСТАНОВЛЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ КОНЦЕНТРАЦІЙ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ ДЛЯ ОБРОБКИ РОСЛИН ПОМІДОРА

Фізіологічна активність різних регуляторів росту неоднакова. Із її зростанням потрібно зменшувати дозу препарату для обробки рослин
(С.П. Пономаренко, 2003). Якщо концентрація хімічної речовини, що подається рослині, підвищена, то стимуляція замінюється на гальмування. Різні концентрації регуляторів росту неоднаково впливали на посівні якості насіння помідора. Найвищу схожість насіння отримано для івіну за концентрації 0,01 %, для біолану, реастиму та імуноцитофіту – 0,005 %. Вона становила 93,5-97,5 %, що на 4-8 % перевищувало контроль.

Розсада помідора при застосуванні івіну, біолану та реастиму була найвищою за концентрації 0,0001 %, імуноцитофіту – 0,0005 %. На кількість листків на рослині істотно впливав біолан (0,0001 %), на площу листків – біолан (0,0001) та івін (0,0001 %). За результатами досліду встановлено, що оптимальними концентраціями для обприскування розсади у фазі трьох справжніх листків були для івіну, біолану, реастиму – 0,0001 %, для імуноцитофіту – 0,0005 %.