Капустина Л.И. Обоснование отдельных элементов технологии выращивания чеснока у лесостепи Украины
Тип:
Автореферат
Короткий зміст:
ПІДБІР СОРТІВ ТА СТРОКІВ ВИСАДЖУВАННЯ ЧАСНИКУ ОЗИМОГО І ЯРОГО В ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
(Огляд літератури)
Наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних учених з питань окремих елементів технології (сортів часнику озимого і ярого та строків їх висаджування). У джерелах літератури існують суперечливі думки з приводу підбору сортів та строків висаджування (Ткаченко Ф.А., 1963, 1967, 1973; Богатиренко А.К., 1977; Алексєєва М.В., 1979; Боос Г.В., 1986; Лихацький В.І., 1990, 1992). Виходячи з цього, постало питання підібрати сорти часнику озимого і ярого в комплексі з строками висаджування і врахуванням їх біології (здатності виходити зі стану спокою) в умовах Лісостепу України.
МІСЦЕ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Експериментальна робота проведена протягом 2004–2007 рр. на кафедрі овочівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України та Київській дослідній станції Інституту овочівництва і баштанництва УААН.
Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем опідзолений малоґумусний середньосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі (0–30 см) становить
2,25 %, рН водної витяжки 5,8 – 6,2. Вміст рухомих форм: N мін. – 36 мг (низький), Р2О5 – 156 мг (середній), К2О – 40 мг (низький) на 1 кг ґрунту, сума ввібраних основ невисока – 20,2 мг-екв/ 100 г.
Дослід 1.Підбір сортів часнику озимого стрілкуючого для вирощування в умовах Лісостепу України. Під час проведення господарсько-біологічної оцінки часнику озимого стрілкуючого варіантами досліду були сорти: Промінь (контроль), Старобільський місцевий, Мармуровий, Козак, Добродій, Хотинівський місцевий (сорт Рівненської області), Шотинський місцевий (сорт Харківської області). Висаджували сорти часнику озимого стрілкуючого наприкінці першої декади жовтня.
Дослід 2. Вплив строків висаджування часнику озимого на ріст, розвиток та продуктивність рослин. Для вивчення використовували сорт Козак, створений на Київській дослідній станції ІОБ УААН, який висаджували із урахуванням біологічних особливостей сорту виходити зі стану спокою (на початку першої декади жовтня). Контрольним варіантом був прийнятий строк висаджування часнику озимого в зоні Лісостепу – наприкінці першої декади жовтня.
Фактор А Фактор В
(строк висаджування) (вид садивного матеріалу)
Початок І декади жовтня Зубки
Початок ІІ декади жовтня Однозубки
Початок ІІІ декади жовтня
Кінець ІІІ декади жовтня
Дослід 3. Підбір сортів часнику ярого для вирощування в умовах Лісостепу України. Під час проведення господарсько-біологічної оцінки часнику ярого варіантами досліду були сорти: Український білий гуляйпільський (контроль), Одеський 13, Вінницький, Житомирський. Висаджували сорти часнику ярого в 2005 р. – 1 квітня, 2006 р. – 5 квітня і 2007 р. – 20 березня. За контроль взято сорт Український білий гуляйпільський, оскільки він станом на 2004 р. знаходився в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні.
Дослід 4. Вплив строків висаджування часнику ярого на ріст, розвиток та продуктивність рослин. Для досліджень використовували сорт Вінницький (найкращий за більшістю основних господарсько-цінних ознак). Строки висаджування: за першої можливості виходу в поле (контроль), через наступні 5 діб, через 10 діб.
Дослідження проводили відповідно до “Методики дослідної справи в овочівництві і баштанництві” (2001) та “Методики полевого опыта”
(Доспехов Б.А., 1985). Сортовивчення виконували згідно з “Методикою державного сортовипробування” (2001). Економічну ефективність визначали за загальноприйнятою методикою, враховуючи фактичні витрати господарства. Біоенергетичну оцінку проводили за “Методическими рекомендациями по биоэнергетической оценке технологий в растениеводстве” (ВАСХНИЛ, 1988).
Спосіб визначення строків виходу зубків часнику озимого зі стану спокою передбачає відбір влітку після викопування типових, щільних, вирівняних 20 підземних цибулин. З кожної підземної цибулини відбирали по одному зубку. В скляні банки ємністю 1 л насипали до половини городнього ґрунту, вирівнювали, злегка ущільнювали. Вздовж стінок банки висаджували зубки денцем до скла. Зверху присипали ґрунтом і зволожували. Банки виставляли в природні умови (найкраще в сад під кущі та притіняли папером). Періодично через кожні 3 – 4 доби оглядали стінки банок і відмічали появу корінців. Підраховували кількість зубків з корінцями понад 10 мм та визначали відсоток пророслих. Появу корінців завдовжки понад 10 мм у 10 % зубків вважали за дату початкового і 75 % – за дату масового виходу зі стану спокою. Рахуючи від останньої, через два – три тижні настає оптимальний строк висаджування садивного матеріалу в ґрунт.
Площа облікової ділянки становила 10 м2. Повторність дослідів чотириразова, розміщення ділянок у досліді – систематичне. Схема висаджування загальноприйнята для часнику озимого – 45 х 6–8 см, ярого – 45 х 5–7 см. Витрати садивного матеріалу часнику озимого становили 1,5–2,0 т/га, ярого – 0,35–0,40 т/га.
Фенологічні спостереження проводили на одних і тих же десяти рослинах у двох несуміжних повтореннях (ІІ та ІV). Відмічали початок і масові сходи, появу 1, 2, 4, 6, 8, 10-го листка, початок утворення підземних цибулин. У часнику озимого відмічали дати стрілкування, формування повітряних цибулин, розтріскування зонтика та збирання.
Перед замерзанням та після розмерзання ґрунту підраховували кількість корінців, вимірювали їх довжину та глибину залягання денця. Біометричні вимірювання проводили протягом вегетації рослин через кожні 15 діб, першого та шістнадцятого числа поточного місяця. Фіксували: довжину та ширину 1, 2, 4, 6, 8, 10-го справжніх листків. Площу листка вираховували за методикою В.Ф. Моисейченка (1996). На початку появи стрілки вимірювали висоту рослин, діаметр несправжнього стебла. Під час достигання повітряних цибулин визначали: висоту та діаметр квітконосів, масу суцвіття, кількість повітряних цибулин у суцвітті та їх масу. В підземних цибулин вимірювали: висоту, діаметр, визначали форму, масу, підраховували кількість покривних лусок, зубків та їх забарвлення.
Збирання врожаю часнику та його облік проводили з кожної ділянки окремо. Після видалення несправжнього стебла із стрілкою та корінців підземні цибулини сортували на товарну і нетоварну частини та зважували їх окремо згідно з ДСТУ ІSО 6663-2002. Після зрізування суцвіть з повітряними цибулинами підраховували їх кількість, після чого зважували і перераховували на одиницю площі.
Для визначення основних біохімічних показників формували середню пробу, відбирали по 10–15 шт. підземних цибулин з двох повторностей. Лабораторні дослідження включали визначення: сухої речовини – термогравіометричним методом за температури 100–105˚С (ГОСТ 28561-90), вміст цукрів – за методом Бертрана (ГОСТ 8756.13-87), аскорбінової кисло-ти – за Муррі (ГОСТ 24556-89), нітратів – потенціометричним методом (ГОСТ 5048-89).
