Сиворакша О.А. Сортові особливості формування врожаю та якості насіння помідора

Короткий зміст

У вступній частині обґрунтовано необхідність та актуальність виконання роботи на сучасному етапі розвитку сільськогосподарської науки, визначено наукову новизну, мету і основні завдання, доведено практичну цінність досліджень, наведено структуру і обсяг дисертації.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Серед багатьох овочевих рослин важливе місце відводиться помідору. Згідно з науковими  дослідженнями річна потреба в овочевій продукції на одну людину становить 136-161 кг (Городний М.М. та ін., 1997; Болотських О.С., 1999), в тому числі помідора – 39,0 кг. Обсяг вирощування його в регіонах у наші дні становить від 100 до 150 тис. га (Кравченко В.А., 2001).

 Важливим і перспективним напрямком у вирішенні проблеми збільшення виробництва насіння помідора є визначення і врахування впливу сортових особливостей рослин на врожайність плодів, вихід та якість насіння. Для науково - обгрунтованого ведення насінництва, яке сприяє збільшенню виробництва товарної продукції помідора, при вирощуванні насіння нових сортів потрібно знати їх  біологічні особливості, потенційну спроможність кожного сорту залежно від форми плоду, оптимальні строки післязбирального дозрівання зелених плодів, встановити ступінь стиглості плодів різних сортів для отримання високоякісного насіння, дослідити закономірності виходу насіння залежно  від розташування китиці на материнській рослині та плодів у межах  китиці.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Роботу виконували в 2000-2002 рр. на Київській дослідній станції Інституту овочівництва і баштанництва УААН, у Фастівському районі Київської області на               чорноземі опідзоленому слабо гумусованому середньопотужному легкосугликовому на лесі. Вміст гумусу в орному шарі становив 2,25 %, вміст рухомих форм поживних речовин фосфору і калію  – 15,6 і 4,0 мг/100 г грунту, реакція сольового розчину (рН)  досягала меж 5,8- 6,2, сума увібраних основ - 20,19 мг - екв/100 г грунту.  

Досліди закладали та проводили згідно з методиками,  викладеними в працях В.Ф. Бєліка (1992) та “Методикою дослідної справи в овочівництві і баштанництві” (2001).

Схема досліджень включала сорти помідора з різною формою плоду селекції Київської дослідної станції ІОБ УААН:

         з плескатоокруглою: 

Флора – контроль;

Атласний

         із сливоподібною:

Лагідний – контроль;

Аміко;

Площа облікової ділянки в дослідах – 20 м². Повторення варіантів – чотириразове, розміщення їх – систематичне. Сіянці пікірували у фазі першого справжнього листка у плівкову теплицю. Розсаду у відкритий грунт висаджували в кінці травня. Схема садіння 70х50 см. Агротехніка проведення дослідів загальноприйнята для зони вирощування. Попередник – капуста білоголова.

У період вегетації проводили фенологічні спостереження, підрахунок китиць, квіток та плодів у китиці і на рослині. Фенологічні спостереження: відмічали дати сівби насіння, появу сходів, пікірування в теплицю, висаджування розсади у відкритий грунт, початок цвітіння рослин, зав’язування, достигання і збирання плодів.

При кожному зборі здійснювали підрахунок плодів, їх зважування, виділення насіння, визначення його виходу із загальної кількості плодів та із одного плоду. Загальну врожайність плодів і насіння визначали згідно з вимогами методики. Урожайність плодів - з кожного повторення в усіх варіантах при кожному зборі. Математичну обробку одержаних результатів виконували за методикою, викладеною в працях Б.А. Доспєхова (1985) за допомогою комп’ютера.

Якість насіння визначали в лабораторії сертифікаційних досліджень та збереження сортів Українського інституту експертизи сортів за загальноприйнятою методикою - “Семена сельскохозяйственых культур. Методы определения качества” (1991).

Біохімічний  склад насіння  помідора  визначали  за  методикою  державного сортовипробування  сільськогосподарських  культур (2000)  у  лабораторії  досліджень  якості сортів  рослин  Українського  інституту  експертизи  сортів.        У насінні  визначали:  вміст білку  (сирого протеїну)  на приладі  системи      Кьєльтек – Авто – 1030 – Аналізатор (фірми “Текатор”, Швеція), олії - за Рушковським; крохмаль – поляриметричним методом за Еверсом.

Для вивчення впливу сортових особливостей на врожайність плодів, вихід та якість насіння помідора було вибрано чотири сорти з різною формою плоду: Флора та Атласний (плескатоокруглі плоди), Лагідний та Аміко (сливоподібні) селекції Київської дослідної станції, занесені до Реєстру сортів рослин України  (Реєстр сортів України на 2000 рік, ч.2).

Для визначення впливу стиглості плодів помідора на вихід та якість насіння відбирали плоди п’яти ступенів: червоний, рожевий, бурий, молочний, зелений (ДСТУ 2175-93).  Після виділення і доробки насіння визначали його вихід, якість та біохімічний склад.

При дослідженні впливу строків післязбирального дозрівання зелених плодів на вихід та якість насіння відбирали по 100 шт. типових, добре розвинених, повністю сформованих плодів кожного сорту зеленого ступеня стиглості і закладали на дозарювання строком на   5, 10, 15 днів. Насіння відділяли в міру завершення строку дозрівання в скляні банки. Процес бродіння відбувався за природних температурних умов. Після відмивання, повітряного висушування і перетирання насіння зважували, вираховували його вихід, визначали масу 1000 шт., енергію проростання та схожість.

У досліді з вивчення впливу розташування китиці на рослині проводили облік плодів з першої до останньої китиці головного стебла. Плоди знімали в міру достигання кожної китиці, після їх підрахування та зважування  відділяли насіння в окремі банки в день збирання. До кожної банки прикріпляли етикетку і залишали для бродіння, після закінчення якого насіння відмивали, просушували, перетирали, зважували і вираховували його вихід та визначали якість.

Оскільки цвітіння китиці помідора відбувається від основи (близько стебла) знизу  - вгору (акропетально), від нижніх квіток до верхніх  (Прохоров И.А., 1996), було зроблено поділ на плоди з нижньої частини китиці  (ближче до стебла, які утворилися з перших квіток) та верхньої частини китиці (які утворилися з останніх верхніх квіток). Нижні і верхні плоди окремо з кожної китиці вкладали в поліетиленовий пакет з відповідною етикеткою. Потім проводили їх зважування і виділення насіння з нижніх і верхніх плодів в окремі банки. Після бродіння, відмивання, просушування, перетирання, зважування вираховували вихід насіння та визначали його якість.