Варлащенко Л.Г. Агробіологічні та технологічні особливості кореневласного розмноження жимолості їстівної в умовах Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

Особливості вирощування кореневласного садивного матеріалу

плодових рослин

На основі аналізу літературних джерел висвітлено біологічні та технологічні особливості кореневласного розмноження і дорощування саджанців плодових рослин в різних агрокліматичних зонах. Обґрунтована необхідність більш детального вивчення та вдосконалення окремих біологічних методів та елементів технології вирощування кореневласного садивного матеріалу перспективних сортів і гібридних форм жимолості їстівної в умовах Правобережного Лісостепу України.

Умови, об'єкти та методика експериментальних досліджень

Досліди проводились протягом 1998–2000 рр. на кафедрі екології, декоративного садівництва та лісівництва Уманської державної аграрної академії в агрокліматичних умовах Правобережного Лісостепу України.

Клімат регіону помірно-континентальний. Річна сума опадів, в середньому, становить 633 мм. Найбільша їх кількість припадає на червень, липень. Загалом за літні місяці випадає близько 35% річної кількості опадів, за зимові – лише 24%. Проте кількість днів з опадами взимку більша. Середньорічна температура складає 7,1-8,4°С з середньомісячним мінімумом у січні (-3°С) і максимумом (20,1°С) – в липні. Роки досліджень за окремими елементами погоди значно відрізнялись від середньобагаторічних показників і між собою. За вегетаційний період (травень–вересень) 1998, 1999 і 2000 рр. кількість опадів складала відповідно 346,7, 171,0 і 434,5 при багаторічній кількості 391,0 мм. Недобір опадів за вегетацію 1998 та 1999 рр. підсилювався значно вищою середньодобовою температурою повітря.

Абсолютний мінімум температури досягає в окремі роки –32°С. Безморозний період триває 160–170 днів. Сума ефективних температур за вегетаційний період складає 2400–2600о. Останні весняні заморозки за багаторічними даними закінчуються наприкінці квітня – на початку травня, а осінні настають наприкінці листопада. В цілому природно-кліматичні умови сприятливі для проведення наукових досліджень з питань кореневласного розмноження жимолості їстівної і типові для Правобережного Лісостепу України.

Досліджували зареєстровані сорти: Богдана, Фіалка та перспективні нові форми: Вітамінна, Десертна. Голубе веретено, Медведиця, Рання, Синя птиця, Томічка, Павлівська, Урожайна, Фіалка, Форма № 156.

Як культиваційну споруду використовували скляну теплицю з тумано-утворювальною установкою. Субстратом для укорінювання були суміш торфу

(рН 6,9) і чистого річкового піску у співвідношенні 3:1. Температура повітря у середовищі укорінювання складала 28-300С, субстрату – 18–22°С. Відносна вологість повітря у межах 80–90%, інтенсивність оптичного випромінювання – 200–250 Дж/м2. сек.

У кожному варіанті досліду використовували живці, заготовлені з апікальної, медіальної та базальної частини пагона. Залежно від мети та завдання висаджували від 10 до 50 живців у чотирикратній повторності. При живцюванні досліджуваних форм і сортів жимолості їстівної користувались загальними рекомендаціями з вегетативного розмноження деревних та кущових рослин (З.Я.Іванова, 1982; М.Т.Тарасенко, 1991; В.В. Фаустов, 1991; А.Ф.Балабак, 1995). Обробка живцевого матеріалу фізіологічно активними речовинами здійснювалась перед його висаджуванням на укорінення: в – індолилмасляна кислота (ІМК) в концентраціях водного розчину 5–70 мг/л, Помоніт (10%-й розчин б-нафтилоцтової кислоти)

– 5-50 мг/л.

До завершення вегетації  в усіх варіантах досліду, пов'язаних із живцюванням, проводили обліки укорінених живців та вивчали приживлюваність їх після пересаджування на дорощування. Вивчали, при цьому, ріст коренів та надземної частини кореневласних рослин з урахуванням кількості коренів першого, другого та третього порядків галуження на живці, їх довжини, об'єму кореневої системи, діаметру умовної кореневої шийки та інших біометричних показників, які характеризують ріст і розвиток укоріненого живця.

Під час сортування саджанців жимолості їстівної після дорощування до першого сорту відносили рослини з діаметром умовної кореневої шийки не менше 3,3 мм, висотою надземної частини не менше 14 см,  з кількістю основних коренів не менше 5 шт. та їх довжиною не менше 20 см. До другого сорту відносили рослини з діаметром умовної кореневої шийки не менше 2,6 мм, висотою надземної частини не менше 8 см, з кількістю основних коренів не менше 3 шт. та їх довжиною не менше 15 см. До третього сорту відносили рослини з діаметром умовної кореневої шийки не менше 2,1–2,5 мм, висотою надземної частини не менше 5 см, з кількістю основних коренів не менше 2 шт. та їх довжиною

не менше 10 см.

Дослідження з вивчення елементів дорощування кореневласних рослин взятих з місця укорінювання для пересаджування у відкритий ґрунт на дорощування виконувались за методиками В.В. Фаустова (1991), М.Т. Тарасенко (1991), А.Ф.Балабака (1995).

Анатомічні дослідження проводили за методиками Н.А. Наумова і З.Е. Козлова (1964), М.Л. Прозіної (1960) та Г.І. Роскіна і Л.Б. Левінсона (І957). Інтенсивність транспірації в укорінюваних живців визначали за методикою

М.М. Іванова (1946).

Для статистичної обробки експериментальних даних використовували дисперсійний та кореляційний аналізи за методиками В.В.Доспехова, (1965), В.Ф.Мойсейченко (1992) та Г.Н.Зайцева (1984).

Економічну ефективність розраховували нормативним методом, порівнюючи затрати праці і капіталовкладень на вирощування кореневласних саджанців з їх реалізаційною вартістю (А.Н.Шестопаль, 1985).