Балабак О.А. Агротехнічні особливості вирощування садивного матеріалу дерену справжнього зеленими живцями в умовах Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

Стан вивчення та шляхи поліпшення технології вирощування садивного матеріалу дерену справжнього на основі стеблового живцювання

Наявні дані літератури щодо вирощування кореневласного садивного матеріалу дерену справжнього мають суперечливий характер і не охоплюють всього циклу, а агрозаходи недостатньо розроблені. Тому успіх впровадження дерену справжнього зі збереженням комплексу господарсько-біологічних сортових ознак значною мірою обумовлюється вдосконаленням технології його кореневласного розмноження.

Умови, об’єкти і методика проведення досліджень

Дослідження проведено протягом 2000–2003 рр. в розсадниках Уманського державного аграрного університету та Національного дендропарку „Софіївка”. Це зона помірно-континентального клімату з нестійким зволоженням, середньорічною температурою повітря +7,3...+9,3⁰ С з абсолютним мінімумом у січні-лютому близько –36⁰ С і липнево-серпневому максимумі до +38⁰ С. Середньобагаторічна сума опадів за рік складає 633 мм. Вологість повітря коливається в межах 64–88% з максимумом у пізньоосінній та мінімумом у пізньовесняний і ранньолітній періоди. Сума активних температур вище +5⁰С становить близько 3000, а температур вищих +10⁰ С – 2500–2800. Гідротермічний коефіцієнт у середньому дорівнює 1,18 і значно коливається за роками й періодами вегетації. Безморозний період складає 160–170 днів, а період з середньодобовою температурою вище +5⁰ С – 205–210 днів.

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем опідзолений важкосуглинковий з добре розвиненим гумусним горизонтом. В орному шарі міститься 3,0 % гумусу, 108 мг/кг лужногідролізованого азоту (за методом Корнфілда), 119 – рухомих сполук фосфору і 101 мг/кг ґрунту – калію (за методом Чирікова).

Укорінювання стеблових живців вели в автоматично-регульованому режимі дрібнодисперсного дощування (М.Т.Тарасенко, 1991).

Схема дослідів включала варіанти, де факторами мінливості були сорти, строки заготівлі і висаджування  живців на укорінювання (1–5. VІ, 1–5. VІІ, 1–5. VІІІ), зона пагона (апікальна, медіальна, базальна), метамерність живцевого матеріалу (одновузлові, двовузлові і тривузлові живці) та фізіологічно-активні речовини ауксинової природи – β-індолилмасляна кислота (β-ІМК) і α-нафтилоцтова кислота (α-НОК).

Дослід І. Строки живцювання сортів дерену справжнього, заготовлених з апікальної (А), медіальної (М) і базальної (Б) частин пагона: в періоди інтенсивного росту (1–5. VІ, 1–5. VІІ) і уповільнення росту пагонів (1–5. VІІІ).

Дослід ІІ. Вплив кількості вузлів, наявності листків і бруньок на укорінюваність і ріст кореневласних рослин. Живцювання проводили у період інтенсивного й уповільненого росту пагонів. Живці заготовляли з апікальної частини пагона з одним, двома, трьома вузлами (контроль) та з одним, двома і трьома вузлами із залишком 1–2 см дворічної деревини – „п’яткою” з цілими та повністю видаленими листками.

Дослід ІІІ. Вплив віку маточної рослини на вкорінювання і ріст зелених живців. Живці заготовляли з апікальної частини пагона із залишком дворічної деревини з маточних рослин 1, 2, 3, 5 і 10-річного віку в періоди інтенсивного й уповільненого росту пагонів.

Дослід ІV. Вплив фізіологічно-активних речовин ауксинової природи на вкорінюваність і розвиток зелених живців – β-індолилмасляної (β-ІМК) і α-нафтилоцтової кислоти (α-НОК). Живці заготовляли з апікальної, медіальної і базальної частин пагона і обробляли β-ІМК з концентрацією водного розчину 0 (вода), 5, 10, 15, 20, 25, 30, 40, 45, 50 та α-НОК – 0-обробка водою (контроль), 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40 мг/л. Живцювання проводили в періоди інтенсивного й уповільненого росту пагонів.

Субстратом для вкорінення була суміш торфу і річкового піску у співвідношенні 1:3 за об’ємом із слабо кислою реакцією (рН водної суспензії 6,2–6,5). У споруді для живцювання підтримували температуру повітря на рівні +25...+30⁰С і вологість 80–90%, а вологість субстрату – 60–65% від повної польової вологоємності.

Повторність дослідів чотириразова, по 45 живців у кожному повторенні.

Після висаджування живців на вкорінення через кожні 5–10 днів фіксували початок і масове калюсоутворення та утворення коренів. Визначали розвиток кореневої та надземної частин кореневласних рослин з урахуванням числа і довжини коренів різних порядків галуження, висоту надземної частини, діаметр умовної кореневої шийки тощо.

Дослід V. Вплив пересаджування вкорінених живців на дорощування, заготовлених з апікальної частини пагона із залишком дворічної деревини.

1. Дорощування укорінених живців на місці вкорінення без пересаджування (контроль). Рослини залишали на ділянках укорінення і дорощували протягом наступного вегетаційного періоду.

2. Весняне пересаджування вкорінених живців і дорощування до кінця вегетаційного періоду.

3. Літнє пересаджування вкорінених живців:

– через 40–45 днів після живцювання – 15–20 липня (адвентивні корені першого порядку коричневі, масова поява бічних коренів другого порядку);

– через 60–65 днів (адвентивні корені першого і другого порядку галуження коричневі, значна кількість коренів третього порядку);

– через 85–90 днів після живцювання (адвентивні корені першого порядку темні, значна кількість коренів другого й третього порядку галуження);

4. Осіннє пересаджування вкорінених живців у першій декаді жовтня і дорощування протягом наступного вегетаційного періоду.

Укорінені живці на дорощування висаджували одночасно в поле і пластикові контейнери. Догляд за саджанцями загальноприйнятий (Бородачев Л.Д. та ін., 1989).

Під час сортування до першого товарного ґатунку відносили рослини з діаметром умовної кореневої шийки не менше 10 мм, висотою надземної частини 45 см, кількістю основних коренів 9 шт. та їх довжиною 70 см. До другого ґатунку відносили рослини з діаметром кореневої шийки не менше 6,5 мм, висотою надземної частини 25 см, кількістю основних коренів 6 шт. та їх довжиною 40 см.

Економічну ефективність розраховували згідно методики Інституту садівництва УААН за редакцією О.М.Шестопаля (2002).

Статистичну обробку даних проводили методом багатофакторного дисперсійного аналізу за Б.О.Доспеховим (1985) з використанням комп’ютерних програм.

агротехнічні особливості розмноження дерену справжнього зеленими живцями

Здатність сортів дерену справжнього до розмноження зеленими живцями. Виявлено неоднакову регенераційну здатність сортів дерену справжнього на коротких відрізках (мікроживцях) 0,5–1,0 см пагонів та в процесі регенерації адвентивних коренів стеблових живців завдовжки 10–15 см за традиційною технологією.

У сегментів пагонів сортів Видубецький, Володимирський, Вавиловець, Євгенія, Лук’янівський та Янтарний встановлено високу регенераційну здатність. У них швидко і добре окорковувалася поверхня зрізів, розвивався калюс і утворювались адвентивні корені. У інших досліджуваних сортів (Билда, Гренадер, Олена, Елегантний) поверхня мікроживців лише окорковувалася без утворення коренів, хоча вони зберігали життєздатність тривалий період (35–40 днів), число укорінених живців нижче порівняно з вищезгаданою групою сортів. У сортів Семен, Радість, Світлячок та Миколка період коренеутворення був тривалішим (50–60 днів).

Висока регенераційна здатність проявляється у мікроживців, заготовлених з апікальної частини стебла, нижча – з базальної частини, а найнижча – у заготовлених з медіальної частини сегментів.

Вплив строків живцювання, типу пагона та його метамерності і віку маточної рослини на вкорінюваність зелених живців. Оптимальним типом живця вивчених сортів дерену справжнього в умовах Правобережного Лісостепу України є заготовлені з апікальної частини пагона з дворічною основою 1,5–2,0 см („п’яткою”). Виявлена залежність між регенераційною здатністю і метамерністю живцевого матеріалу. Кількість укорінених живців та всіх коренів і їх довжина в одновузлових живців з дворічною основою майже в усіх досліджуваних сортів у 1,5–2,5 рази більші, ніж у дво- і тривузлових. Оптимальне вкорінювання стеблових живців дерену справжнього в умовах регіону спостерігається у червні та на початку липня.