Середа І.І. Агротехнологічні основи вирощування яблуні на грунтах легкого гранулометричного складу

Короткий зміст

НАУКОВІ ОСНОВИ ВИРОЩУВАННЯ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР НА ГРУНТАХ ЛЕГКОГО ГРАНУЛОМЕТРИЧНОГО СКЛАДУ

            Проведений аналіз літератури генетичної           та регіональної придатності грун-тів під плодові насадження, свідчить про тісну залежність продуктивності плодових культур від водно-фізичних і фізико-хімічних властивостей грунтів. Проаналізовано вплив докорінної та хімічної меліорації малопродуктивних піщаних грунтів і використання добрив на продуктивність сільськогосподарських культур. Аналітичний огляд літератури свідчить про практичну відсутність інформації реакції яблуні на грунти легкого гранулометричного складу та прийоми їх окультурення. Відповідно постало ряд актуальних питань – визначення критеріїв придатності піщаних грунтів та прогнозування продуктивності на них яблуні; теоретичне обгрунтування і практичне впровадження технологій меліорації малопродуктивних земель; дослідження особливостей росту, плодоношення та якості продукції залежно від прийомів передпосадкового і поточного окультурення легких грунтів на протязі різних вікових періодів розвитку яблуні.

УМОВИ,  ОБ’ЄКТИ  І   МЕТОДИ  ДОСЛІДЖЕНЬ 

            Дослідження виконано в 1978-2000 роках. Визначення придатності дерново-підзолистих і дерново-борових піщаних грунтів для яблуні проводили методом грунтово-біологічного обстеження плодових насаджень у 83 садових масивах Київської, Чернігівської, Житомирської, Волинської та Луганської областей  протягом 1978-1985 рр.

            Порівняльне вивчення продуктивності яблуні та міграції радіонуклідів у продукцію на дерново-підзолистому піщаному, чорноземі типовому та сірому лісовому легкосуглинкових грунтах проводили в еколого-стаціонарному, а ефективність мінеральних добрив на різних грунтах при вирівняних гідротермічних умовах – у модельному дрібноділянковому та вегетаційному дослідах. Об’єктом дослідження була яблуня сортів Кальвіль сніговий, Джонатан, Слава переможцям на насіннєвій підщепі та Айдаред на вегетативній  (ММ. 106).

            Дослідження впливу видів, доз і способів внесення добрив на ріст, плодоношення, мінеральне живлення і якість плодів яблуні та фізичні і агрохімічні властивості дерново-підзолистого піщаного садопридатного грунту проводили в польовому стаціонарному досліді на протязі 1982-1988 рр. в ДГ ІС  УААН “Дмитрівка”. Вплив різних форм азотних мінеральних добрив на ріст і розвиток яблуні та фізико-хімічні властивості піщаного грунту вивчали в контрольованих умовах вегетаційного досліду. Об’єктами дослідження були сорти Кальвіль сніговий, Мекінтош і Слава переможцям на насіннєвих підщепах.

            Особливості хімічної меліорації дерново-підзолистих піщаних грунтів різного рівня кислотності для яблуні досліджували протягом десяти років у польовому і двох вегетаційних дослідах. Об’єкти дослідження – Кальвіль сніговий і  Мекінтош  на насіннєвих підщепах.

Моделювання впливу прийомів меліорації піщаних грунтів на міграцію води і поживних речовин проводили у двох лізиметричних дослідах, використовуючи  лізиметри власної конструкції  протягом 1984-1996 рр.

            Основні дослідження росту, плодоношення, якості і лежкоздатності плодів різновікових   насаджень   яблуні   сорту   Рубінове  Дуки  на вегетативній підщепі

ММ.106 залежно від прийомів передпосадкового та поточного окультурення малопродуктивних дерново-підзолистих піщаних грунтів проводили в двох польових стаціонарних дослідах у ДГ “Дмитрівка” на протязі 1982-2000 рр. Вивчали три способи передпосадкового окультурення піщаних грунтів – траншейний (формування штучних акумулятивних прошарків в траншеях 2,5 х 0,5 – 0,8 м),  локальний (застосування меліорантів у садивні ями 1 х 1 м) та плантажний. У процесі вирощування яблуні вивчали  ефективність органічної і мінеральної систем удобрення. Польові та аналітичні дослідження грунтів і рослин проводили відповідними загальноприйнятими методами.

            Отриманий  у польових та лабораторних дослідженнях експериментальний матеріал обробляли з використанням математичної статистики на ПЕОМ.

РІСТ, ПЛОДОНОШЕННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЯБЛУНІ НА ГРУНТАХ РІЗНОГО ГЕНЕЗИСУ

            Порівняльне вивчення реакції яблуні на грунти різного генезису свідчать про високу продуктивність її в умовах дерново-підзолистого піщаного грунту, сформованого на піщаних воднольодовикових відкладах, підстелених з 95-120 см глибини легкосуглинковою мореною. Ріст і врожайність яблуні на такому грунті практично не поступається аналогічним насадженням на сірому лісовому легкосуглинковому, властивості якого в найбільшій мірі відповідають біологічним потребам зерняткових плодових культур (Канивец И.И. 1959; Попович П.Д. і співавт., 1981; Середа І.І. 1981; Неговелов С.Ф., Вальков В.Ф. 1985;). Водночас, яблуня на чорноземі типовому легкосуглинковому слабіше росте і плодоносить відповідно на 22 і 45 %, ніж на садопридатному дерново-підзолистому піщаному грунті (табл.1). Крім того, вихід високоякісної продукції на дерново-підзолистому грунті у 2,3 рази вищий, ніж на чорноземі. “Теплий” піщаний грунт забезпечує швидше фізіологічне достигання плодів, що виражається у більшому накопиченні тут цукрів, але зумовлює скорочення періоду зберігання яблук на 10-12 днів порівняно з продукцією на суглинкових грунтах. Надходження радіоцезію у плоди визначається в основному фізико-хімічними властивостями грунтів. Незважаючи на те, що β-активність метрового шару чорнозему типового у п’ять разів вища, ніж сірого лісового і дерново-підзолистого грунтів, коефіцієнт накопичення радіоцезію тут майже на порядок нижчий. Низький рівень надходження радіонуклідів у продукцію з чорнозему типового зумов-