Спрягайло О.А. Біологічні особливості та продуктивність груші залежно від сорто-підщепних комбінувань в умовах Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

Біологічні особливості та продуктивність груші залежно

 від сорто-підщепних комбінувань (огляд літератури)

Наведено теоретичне узагальнення й обгрунтовано необхідність виділення сорто-підщепних комбінувань, які характеризуються високою перехресною плодовитістю, обмеженими розмірами крон, стійкістю проти збудників хвороб, високою стабільною врожайністю, конкурентноздатною якістю плодів та адаптованістю до зональних умов. Висунуто робочу гіпотезу, опрацьовано мету та задачі досліджень.

Умови, об’єкти та методика проведення досліджень

Дослідження виконано протягом 1996 – 2000 рр. у стаціонарних дослідах Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН в агрокліматичних умовах Правобережного Лісостепу України з подальшим проведенням лабораторних аналізів в інституті та Черкаському державному університеті ім. Б.Хмельницького.

Клімат регіону помірно-континентальний, з відхиленнями від різкої континентальності до значного пом’якшення. Середня річна температура становить +7,8ºС. Абсолютний максимум температури +38,0ºС, абсолютний мінімум -37,9ºС. Сума активних температур у середньому складає 2970ºС. Річна сума опадів становить 545 мм, за вегетаційний період – 338 мм.

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем типовий малогумусний, середньозмитий, середньосуглинковий на лесі з вмістом гумусу 2,9%.

Дослід було закладено навесні 1986 року в дослідному господарстві інституту. Площа живлення дерев на сіянцях груші лісової – 7х4 м, на айві А – 5х3 м. Повторність триразова, по 15 облікових дерев у варіанті. Група осіннього строку достигання представлена сортами: Платонівською, Золотистою мліївською, Лимонною мліївською та елітними формами 9788 і 7491. Зимову групу склали сорти: Зимова мліївська, Зеленка мліївська, Новинка мліївська, Чарівниця та елітні форми 9327 і 7487.

За контрольні були взяті кращі районовані в умовах зони Лісостепу України сорти груші – Таврійська для осінніх та Бере київська – для зимових сортів і форм.

Крони дерев у всіх варіантах досліджень формували за розріджено-ярусною системою. Ґрунт утримували під чорним паром. Агротехнічні заходи на дослідній ділянці проводили відповідно до діючих рекомендацій, захисні заходи проти хвороб та шкідників виконували відповідно до розробленої у господарстві системи.

Фенологічні фази розвитку груші, зимостійкість, життєздатність пилку, самоплідність, перехресну плодовитість, урожайність та стійкість проти хвороб і до шкідників вивчали відповідно до “Програми і методики сортовивчення плодових, ягідних і горіхоплідних культур” (1973) та “Методики проведення польових досліджень з плодовими культурами” (1996), диференціацію плодових бруньок – за методикою Л.М.Ро (1929). Вивчення особливостей цвітіння нових сортів груші та визначення розмірів елементів квітки проводили згідно методичних рекомендацій Л.Л.Любимової (1978). Динаміку росту пагонів вивчали за методикою В.Л.Віт-ковського (1984), сумісність сорто-підщепних комбінувань – за методом Т.Н.Дорошенко, Є.П.Альошина, А.С.Анікеєва (1986), товарну якість плодів – відповідно ГОСТ 21713-76 “Груші свіжі пізніх строків достигання. Технічні умови”. Основні компоненти хімічного складу плодів груші визначали згідно з методикою Г.М.Рибак, Є.В.Михайлової, А.А.Блашкіної та ін. (1980). Економічну ефективність вирощування сортів груші розраховували за методикою О.М.Шестопаля (2002). Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методиками Б.О.Доспєхова (1985) і В.Ф.Мойсейченка (1992). Отримані дані опрацьовані з використанням комп’ютера ІВМРС/АТ за програмами М.О.Бублика (1990).