Мазур Б.М. Господарсько-біологічна характеристика нових та перспективних сортів смородини в умовах Лісостепу України

Короткий зміст

Умови та методика проведення досліджень. Дослідження проводилися протягом 1999-2002 рр. у насадженнях смородини навчально-дослідного саду Національного аграрного університету (м. Київ) у зоні Лісостепу України.

Клімат помірно континентальний. За багаторічними даними середня річна температура повітря становить 7,3⁰С. Середня багаторічна температура найбільш холодного місяця січня – -6,5 ⁰С, а найбільш теплого липня – +19,8 ⁰С. Мінімальна температура згідно з даними багаторічних спостережень становить -36⁰С, а максимальна +39 ⁰С.

Сума активних температур вище 10⁰С у межах 2560-2700⁰С.

Кількість днів з середньодобовою температурою вище 10⁰С – 160-170. Дана зона забезпечена опадами, річна норма за багаторічними спостереженнями складає 636 мм. Основна кількість їх (450 мм) випадає протягом вегетаційного періоду. Осінні приморозки у зоні проведення досліджень починаються в першій декаді жовтня, а весняні – закінчуються в першій декаді травня.

Грунт дослідних ділянок – дерново-середньоопідзолений. За механічним складом – крупнопилуватий легкосуглинковий, за трудністю механізованого обробітку належить до групи легких.

Схема садіння рослин у досліді – 3,0´0,7 м. У колекційному вивченні по 5 облікових рослин кожного сорту, в конкурсному – по 10 у 3-х повтореннях.

Дослідження проводилися згідно з “Програмою та методикою сортовивчення плодових, ягідних та горіхоплідних культур” (Мічуринськ, 1973; Орел, 1999).

Фенологічні фази розвитку сортів смородини

Початок вегетації. Дослідженнями встановлено, що для початку вегетації сортів смородини в умовах північної частини Лісостепу України необхідна сума позитивних температур у межах 43-84⁰С. Початок розпускання бруньок визначався погодними умовами та біологічними особливостями сорту. У даній місцевості початок вегетації смородини, в середньому за роки досліджень, відмічається наприкінці другої – початку третьої декади березня. Різниця у строках початку вегетації між ранніми та пізніми сортами становить близько 8 днів. До ранньовегетуючих сортів належать Сіянець Голубки, Мрія Києва, Дружба (17-18.03). Через 7-8 днів вегетацію починають Голосіївська 2 та Княжицька 15. Більшість сортів, що вивчались, за цим показником належать до середніх.

Цвітіння сортів смородини настає в середньому через 25-37 діб після початку вегетації. Найпершими починають фазу цвітіння сорти ранньостиглої групи. Приблизно через 7 днів зацвітають пізньостиглі сорти. Цей інтервал між сортами потрібно враховувати при закладанні насаджень смородини, особливо в умовах, де існує загроза весняних заморозків. Тривалість цвітіння за роки досліджень становить 6-12 діб і залежить від погодних умов та біологічних особливостей сорту.

Фаза цвітіння в усіх сортів припадає на другу половину квітня – початок травня.

Встановлена пряма залежність між початком вегетації та настанням інших фенологічних фаз розвитку. Тобто сорти, що рано розпочинають вегетацію, раніше зацвітають, формують стиглі ягоди та закінчують вегетацію.

Достигання ягід наступає, залежно від умов року, через 43-60 днів після початку цвітіння при досягненнні суми позитивних температур 948-1175⁰С. Група ранньостиглих сортів починає цю фазу в перших числах червня. В окремі роки (2000, 2002) у сорту Мрія Києва початок достигання спостерігався в кінці травня. Це пояснюється сприятливими погодними умовами та біологічними особливостями сорту. У пізньостиглих сортів початок достигання відмічено у третій декаді червня, а масове через 7-10 днів і залежить від біологічних особливостей сорту та погодних умов.

При закладанні насаджень смородини потрібно звертати увагу на строки достигання ягід. Адже, підібравши певні сорти, можна продовжити період споживання та реалізації ягід, а також полегшити роботи під час збирання врожаю.

Ріст пагонів. Дані досліджень свідчать, що у більшості сортів смородини початок росту пагонів спостерігався наприкінці квітня. Раніше починаються ростові процеси у сортів Сіянець Голубки та Мрія Києва, найпізніше – у сортів Голосіївська 2 і Княжицька 15.

Важливим для розмноження сортів здерев’янілими живцями, механізованого збирання врожаю і догляду за насадженнями є раннє закінчення росту пагонів. За цим показником необхідно відзначити сорти Дружба та Мрія Києва. Найдовше ростуть пагони у Зеленої Димки та Голосіївської 2.

Кінець вегетації настає, як правило, у жовтні. Першими закінчують вегетацію сорти Сіянець Голубки, Мрія Києва і Дочка Ворскли, останніми – Прем’єра та Сіянець Багіри.

Період спокою. Період спокою у плодових та ягідних культур пов’язаний із зимостійкістю рослин. Знання цієї властивості допомагає встановити можливість акліматизації сортів у даній місцевості. Саме тривалість періоду спокою визначає зимостійкість смородини, особливо за третім та четвертим компонентами зимостійкості.

Результати вивчення періоду спокою дослідних сортів смородини свідчать, що середня тривалість його знаходиться в межах 180-191 днів. Вступ рослин у стан спокою спостерігався в середньому у серпні, а найбільш ранній зафіксовано у третій декаді липня 1999 р.

Вихід сортів смородини зі стану спокою спостерігався в кінці січня – третій декаді лютого. Найбільш коротким за тривалістю період спокою був у 2001-2002 рр. (169 – 178 днів), а найбільш довгим – 2000-2001 рр. (186 – 204 днів).

За роки досліджень кліматичні умови зимового періоду були сприятливими для смородини, тому негативного впливу на стан рослин не відмічено. Сорти з коротким періодом спокою і раннім виходом з нього мають більшу ймовірність пошкодження генеративних органів у зимовий період. Раннім виходом зі стану спокою характеризуються Сіянець Голубки, Мрія Києва, більш пізнім – Голосіївська 2, Пам’ятна, Народна і Чорний Жемчуг.

Зимостійкість смородини – важлива господарсько-біологічна ознака, яка впливає на врожайність культури і є лімітуючим фактором вирощування сортів в окремих регіонах.

На основі результатів багаторічних досліджень у зоні Лісостепу із п’яти компонентів зимостійкості найбільш важливими виявилися третій і четвертий, а саме:

-                      збереження зимостійкості в період потеплінь;

-                      здатність набувати стійкості після потеплінь.

У кінці зими у зоні Лісостепу спостерігається потепління в денний час і зниження температури у нічний. За таких умов рослини вдень нагріваються, що зумовлює початок фізіологічних процесів у них, а вночі низькі температури можуть пошкоджувати генеративні органи бруньок. У роки наших досліджень погодні умови були сприятливими для рослин за третім і четвертим компонентами зимостійкості.

Смородина – ранньоквітуюча рослина, тому є небезпека пошкодження весняними приморозками генеративних органів. У 1999 та 2000 рр. спостерігались весняні приморозки –3,2⁰С та – 2,1 відповідно під час цвітіння смородини, що викликало пошкодження зав’язі та квіток у сортів. Встановлено, що пошкодження квіток було дещо менше, ніж зав’язі.

Необхідно відмітити, що сорти по-різному пошкоджувалися весняними приморозками. На основі аналізу результатів досліджень можна зробити висновок, що більш стійкими є сорти пізньоквітуючі. Із досліджуваних сортів, які слабо пошкоджуються весняними приморозками, із групи ранньостиглих є Мрія Києва, середньостиглих – Пам’ятна, Говтва, пізньостиглих – Голосіївська 2. Останню рекомендуємо використовувати в селекційній роботі як джерело пізнього квітування і достигання плодів та стійкості проти весняних приморозків.

Ріст та розвиток рослин визначає їх урожайність. Внаслідок вивчення росту прикореневих пагонів та обростаючих гілок встановлено, що інтенсивний ріст починається через місяць після початку вегетації. На інтенсивність росту пагонів впливає температурний режим, наявність вологи та поживних речовин у ґрунті. Низька або висока температура, надлишок чи дефіцит вологи сповільнюють або прискорюють ріст пагонів.

Найбільш інтенсивно ростуть пагони з третьої декади квітня до середини червня. Після цього ростові процеси послаблюються і в кінці липня у більшості сортів закінчуються. У цей час формуються верхівкові бруньки, пагони набувають забарвлення, що характерне для сорту. Більш інтенсивно ростуть прикореневі пагони. Їх прирости можуть досягати за сприятливих умов більше 2 см за добу, тоді як приріст обростаючої деревини за добу в цей час не перевищує 1 см.

За результатами наших спостережень та проведених біометричних обліків можна зробити висновок, що сорти смородини відрізняються між собою за наростанням надземної частини і пагоноутворювальною здатністю.

Середня сумарна довжина річних приростів куща досягала від 9,4 до 18,8 м. Найбільшою довжиною річного приросту характеризуються сорти Дочка Ворскли, Народна, Прем’єра і Пам’ятна - 18,1-18,8 м, найменшою – Сіянець Багіри та Сіянець Голубки – 9,4-9,7 м.

До сортів, які здатні утворювати на кущі велику кількість пагонів заміщення, належать Дочка Ворскли, Чорний Жемчуг і Голосіївська 2 – 5,2-5,5 шт. Малу кількість нульових пагонів утворюють сорти Сіянець Голубки та Княжицька 15 – по 3,5 шт. Найбільші пагони у сортів Зелена Димка, Мрія Києва, Говтва. Їх довжина досягає 70 см.

Сорти з великою довжиною річного приросту (понад 18,5 м) швидко загущуються і потребують обрізування, щоб не знизити якісні показники врожаю. Основна маса досліджуваних сортів має довжину річного приросту 13,4-18,2 м/кущ. Для таких сортів характерне закладання врожаю по усьому об’єму крони.

Вивчення розмірів та форми кущів різних сортів смородини, а також площ, які вони займають, дали можливість визначити оптимальні схеми їх садіння. За висотою кущів усі сорти належать до середньорослих, крім Дружби, Прем’єри та Княжицької 15, які належать до низькорослих. Оптимальна схема садіння для більшості досліджуваних сортів є 2,5´0,7 м, лише для Зеленої Димки, Пам’ятної та Чорного Жемчуга – оптимальна площа живлення становить 3,0´0,7 м.

В останні роки велику увагу приділяють швидкоплідним сортам, які на однорічних прикореневих пагонах формують бруньки з генеративними органами. Чим більше таких бруньок, тим вища врожайність куща на другий рік після посадки або після зрізування надземної частини на відновлення.

Найменшу кількість плодових бруньок на 1 м приросту мали Сіянець Багіри – 42% від загальної та Княжицька 15, Дружба і Народна – 53-58%. Найбільша кількість генеративних бруньок відмічена у Чорного Жемчуга і Говтви – 91-93%. Ці сорти на другий рік після посадки при належній агротехніці можуть давати 2,5-3,0 кг ягід з куща.

Площа листкової поверхні. На всі процеси життєдіяльності рослин і формування господарського врожаю впливає величина площі листкової поверхні. Фотосинтез листків є важливим фізіологічним показником, за яким можна визначити реакцію сортів смородини на різні умови зовнішнього середовища та їх адаптивну властивість.