Слободяник Л.М. Господарсько-біологічні особливості інтродукованих сортів яблуні в інтенсивних насадженнях Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

Продуктивність насаджень і якість плодів яблуні

(огляд літератури)

У розділі дано характеристику сортименту яблуні в регіоні, країні і світі. Зроблено аналіз досліджень помологічних сортів яблуні за господарсько-цінними ознаками, товарною якістю плодів, органолептичними показниками і вмістом основних компонентів хімічного складу.

Сформульовано робочу гіпотезу і визначено напрямки досліджень.

Місце, Умови, об’єкти і методика проведеннЯ досліджень

Дослідження виконано в 2005–2008 рр. у зрошуваному насадженні навчально-науково-виробничого відділу УДАУ. Сад закладено навесні 1995 р. отриманими з Голландії за програмою Держкомсадвинпрому України кронованими оздоровленими саджанцями інтродукованих сортів яблуні. Дерева на підщепі М. 9 (клон Т337) посаджено за схемою 4 х 1 м і сформовано за типом струнке веретено з індивідуальними підпорами.

Система утримання ґрунту в міжряддях – дерново-перегнійна, у пристовбурних смугах – гербіцидний пар. Ґрунт – чорнозем опідзолений важко- суглинковий зі вмістом 3,17% гумусу у шарі 0–60 см. Вміст азоту, що легко гідролізується, за Корнфілдом – 10,8; рухомих сполук фосфору і калію за методом Егнера-Ріма-Домінго відповідно 30,1 і 30,2 мг/ 100 г сухого ґрунту; рН сольової суспензії – 6,0; гідролітична кислотність за Каппеном – 2,4–2,6 мг/екв. на 100 г ґрунту.

Клімат Черкаської області, зокрема Уманського району, помірно-континентальний з нестійким зволоженням, нерівномірним розподілом опадів, сумою ефективних температур 2710°С, періодом активної вегетації 159 діб та 205 діб. Середньорічну температуру повітря зафіксовано від +8,2°С у 2006 р. до +10,0°С у 2007 р., суму опадів від 613 мм у 2005 р. до 416 мм у 2007 р., однак у 2007 р. після засухи спостерігались значні опади у серпні і град; вологість повітря – у межах 73–77%. У 2006 р. спостерігалося чергування відлиг і морозів з мінімальною січневою температурою -23°С і у березні до -8,9°С.

Вивчали дев’ять сортів і клонів яблуні на карликовій підщепі М. 9 Т337 – у триразовому повторенні з п’ятьма деревами на обліковій ділянці: Айдаред (контроль) – селекції США; Вілмута, Голден Делішес клон Б, Голден Делішес Рейндерс, Джонавелд, Елшоф (Голландія); Гранні Сміт (Австралія), Мітчгла (Нова Зеландія) і Фуджі (Японія).

Природний травостій у міжряддях саду з краплинним поливом скошували роторною косаркою. Обрізування дерев проводили напровесні, удобрення – азотним добривом навесні, захист від хвороб і шкідників – за прийнятою в ННВВ УДАУ програмою.

Обліки і спостереження виконували за „Програмою і методикою сортовивчення плодових, ягідних і горіхоплідних культур” (Мічурінськ,1973; Орел,1999); фітометричні показники, пагоноутворювальну здатність і пробуджуваність бруньок – за рекомендаціями Інституту садівництва УААН (1996) та Уманського ДАУ (1987). Площу листка визначали методом коефіцієнтів (С.С.Рубін, О.М.Данилевська, 1975), об’єм крони за Я.С.Нестеровим (1986), структуру надземної частини – за Л.О.Гришиним (1971).

Зимостійкість дерев визначали за М.О.Соловйовою (1982) та „Програмою…” (Мічурінськ, 1973), посухо- і жаростійкість, апікальне домінування – за „Програмою…” (Орел, 1999). Розподіл на групи за водоутримувальною здатністю вели за Є.А.Гончаровою (1991), жаростійкість листя визначали експозицією 10 хв. за температури 50–75ºС з обліком пошкоджень після обробки 0,1Н соляною кислотою.

Термін збирання плодів визначали з урахуванням йод-крохмальної проби, урожайність – зважуванням плодів з дослідних дерев, а середню масу – 100 яблук з кожного повторення, регулярність плодоношення – за індексом періодичності Сінга. Товарну обробку плодів робили за ГОСТ 21122-75 (у 2005 р.) і ГСТУ 01.1-37-160:2004 (у 2007–2008 рр.). Показники продуктивності й оцінку типу насаджень визначали за А.Р.Расуловим і П.Г.Лучковим (2005).

У плодах споживчої стиглості визначали сухі розчинні речовини – рефрактометром РПК-3 за ГОСТ 28562-90, титровану кислотність, у перерахунку на яблучну кислоту – титруванням 0,1Н лугом за ГОСТ 25555.0-82, цукри – фериціанідним методом за ГОСТ 875.6.13-87. Щільність м’якуша визначали пенетрометром FT 327 (шкірочку зрізували), органолептичні показники – дегустаційною комісією УДАУ, розділ на десертні, столові і технічні вели за Т.Є.Кондратенко (2001).

Економічну й енергетичну ефективність виробництва розраховували за методикою ІС УААН (2006). Статистичну обробку здійснювали методами дисперсійного і кореляційного аналізів з використанням кореляційних плеяд за П.В.Терентьєвим (1977) на 95% рівні достовірності. Показники в балах і відсотках перетворювали за квадратним коренем. Середні за роками дані обраховували двофакторним дисперсійним аналізом з використанням найменшої істотної різниці для всього досліду (Б.А.Доспєхов, 1985).

Фенологічні фази розвитку, Особливості росту

і характеристика листової поверхні дерев інтродукованих сортів яблуні

Фенологічні фази. В умовах Правобережного Лісостепу яблуня вегетує з ІІІ декади березня – І декади квітня. Залежно від сорту і погодних умов, початок вегетації змінюється в межах 6–12 діб; першими вегетують сорти Айдаред (31.ІІI±10 діб) і Мітчгла (31.IІІ±11), останнім – Елшоф – 7.IV±6 діб. 

Найраніше цвітіння зафіксовано у дерев сортів Айдаред (3.V ± 6 діб) і Вілмута (4.V ± 7 діб). Для більшості сортів середня його дата припадала на 5–6 травня і лише у Голден Делішес клон Б – на 8 травня. Найбільша тривалість цвітіння – 14 діб – у сортів Айдаред і Гранні Сміт, а найменша (10 діб) – у Вілмута, Голден Делішес клон Б та Фуджі.

Залежно від сорту, ріст пагонів закінчувався з 15 червня до 12 серпня. У середньому, верхівкові бруньки формувалися в першій декаді липня, раніше у сортів Голден Делішес Рейндерс (28.VІ±9 діб) і Джонавелд (26.VІ±6) та найпізніше – Елшоф (30.VІІ±13) і Гранні Сміт (31.VІІ±10 діб). Пагони росли 80–96 діб, найдовше у сортів Гранні Сміт (114) і Елшоф (110 діб). Найбільш тривалий ріст пагонів усіх сортів зафіксовано в 2008 р. – 107–129 діб.

Збиральна стиглість плодів наставала за 118–145 діб після цвітіння: найраніше у сорту Елшоф (118 діб) і найпізніше – Гранні Сміт, Фуджі й Айдаред (139, 145 і 145 діб). За посушливої вегетації 2007 р. достигання йшло швидше, а в 2008 р. – розтягнуте внаслідок прохолодного і дощового вересня.

За настанням збиральної стиглості в Правобережному Лісостепу ранньозимовими виявилися сорти Елшоф (12.ІХ±4 доби) і Мітчгла (17.ІХ±9), зимовими – Вілмута (19–20.ІХ), Джонавелд (19.ІХ±4), Голден Делішес клон Б (25.ІХ±4) і Голден Делішес Рейндерс (26.ІХ±4) та пізньозимовими – Гранні Сміт (4.Х±5), Айдаред (5.Х±2) і Фуджі (5.Х±2 доби).

Листопад розпочинався з дерев сортів Мітчгла (29.Х±19 діб) і Голден Делішес клон Б (31.Х±12), а у сортів Айдаред, Елшоф і Гранні Сміт наставав 18–20.ХІ. У середньому листопад закінчувався 12–29.ХІ, раніше у сортів Мітчгла (12.ХI±8) і Голден Делішес клон Б (12.ХI±11) та пізніше у Гранні Сміт (29.ХІ±6) й Елшоф (27.ХІ±16 діб). У 2005–2008 рр. опадання листя сорту Елшоф не завершилося до настання стійких морозів. Найдовший період вегетації у дерев Гранні Сміт – 242 доби, найкоротший – у Голден Делішес клон Б (224) і Голден Делішес Рейндерс (226 діб); різниця між сортами Вілмута і Джонавелд неістотна (2 доби).

Показники росту. Річний приріст діаметра штамба найбільший у дерев сортів Елшоф (4,2 мм) і Фуджі (3,7) та найменший у сорту Айдаред (1,7 мм) (рис. 1 А); показники інших сортів на рівні 2,1–2,9 мм. Об’єм крони найменший у дерев сортів Айдаред (0,86 м³), Голден Делішес клон Б (0,99) і Джонавелд (0,8 м³), а у Гранні Сміт, Елшоф і Мітчгла на 67–85% перевищує показник Айдареду і на 115% – Фуджі (рис. 1 Б). Площа проекції крони Гранні Сміт, Елшоф і Фуджі на 48,8−72,1% перевищила показник сорту Айдаред, а у сортів Голден Делішес клон Б і Джонавелд – майже на рівні з останнім (рис. 1 В).

Сумарна довжина пагонів найбільша у дерев Елшоф (18 м/дер.) і Фуджі (14); слабкий ріст сортів Айдаред (4,7), Голден Делішес клон Б (4,3) і Джонавелд (6,8 м/дер.; рис. 1 Г). Найменше число пагонів за порівняно слабкого приросту, особливо сортів Айдаред, Голден Делішес клон Б і Джонавелд, найбільше – у Голден Делішес Рейндерс, Елшоф і Фуджі, що у 2,4–3,0 рази перевищує показник сорту Айдаред (рис. 1 Д). Середня довжина пагона для більшості сортів складає 23–28 см, що в межах оптимального для насаджень на підщепі М. 9 (Т.Кессел, 2001); найбільша у Вілмута, Гранні Сміт та Елшоф (28–30) і найменша (15 см) – у Голден Делішес клон Б (рис. 1 Е).

Пробуджуваність бруньок досліджуваних сортів висока і на 3–21% перевищує Айдаред, у якого показник найменший (рис. 1 Ж). Апікальне домінування найвище у сортів Айдаред (102,7), Голден Делішес клон Б (75) і Джонавелд (50,8) зі слабким ростом пагонів, середнє – у сортів Мітчгла (32,2), Голден Делішес Рейндерс, Гранні Сміт і Фуджі (23,5–29,4) і найнижче (15,8 і 14,8) – у сортів Вілмута та Елшоф; для інтенсивних насаджень оптимальним вважають значення 30–80 („Програма…”, 1999).

Показники листя. Площа листка на пагонах найбільша (38,2 см²) у Мітчгла (на кільчатках – 20,4), найменші листки сорту Айдаред – відповідно 23,5 та 16,1 см², проміжне значення у сортів Вілмута, Голден Делішес Рейндерс і Гранні Сміт. Облистяність кільчаток значно перевищує таку для пагонів, крім сорту Фуджі, у якого показники майже однакові. Більша листова поверхня на пагонах сортів з сильним ростом і великою облистяністю (Елшоф, Фуджі) та менша – у сортів Айдаред, Голден Делішес клон Б і Джонавелд з меншою облистяністю і площею листка; показник інших сортів – 4,8–7,0 тис. м²/га, істотно перевищуючи Айдаред. На кільчатках листова поверхня найбільша у сортів Гранні Сміт, Елшоф і Мітчгла та найменша – у Голден Делішес клон Б. Загальна листова поверхня більша у сортів Вілмута, Гранні Сміт, Елшоф, Мітчгла і Фуджі (11,8–15,6 тис. м²/га в 11–14-річному віці) та найменша у сортів Айдаред (7,4) і Голден Делішес клон Б (6,9 тис. м²/га) (рис. 1 З).

відношення інтродукованих сортів яблуні

до несприятливих умов середовища, хвороб і шкідників

Ступінь підмерзання і зимостійкість. Підмерзання генеративних бруньок найбільше у дерев сортів Джонавелд (2,8 бали) та Елшоф (2,9), істотне у сорту Вілмута (2,4), Голден Делішес клон Б і Голден Делішес Рейндерс (по 2,4) та найменше – у Гранні Сміт (1,5 бали). Найсильніше підмерзли генеративні бруньки в морозну зиму 2006 р. зі зниженням січневої температури до -23ºС і березневої до -8,9°С з чергуванням відлиг, особливо у сортів Вілмута, Голден Делішес клон Б і Мітчгла (на 4,0–4,8 балів), і всього на 1,4 бали – у Гранні Сміт. У 2008 р. підмерзання бруньок майже відсутнє – по 0,2 бали у сортів Вілмута і Голден Делішес Рейндерс.

У більшості сортів сильніше підмерзли гілки трирічного віку, за винятком Вілмута, Гранні Сміт і Мітчгла. Сильніше підмерзання сортів Айдаред, Голден

Рис.1 Показники росту, загальна листова поверхня (2005-2008 рр.) та пробуджуваність бруньок (2005-2007 рр.) дерев інтродукованих сортів яблуні на підщепі М.9: Г.Д. – Голден Делішес

Делішес клон Б, Джонавелд і Елшоф (2,0–2,3 бали); менше підмерзала деревина пагонів. Деревина сорту Фуджі, не залежно від віку, підмерзала найменше.

Найбільше підмерзали дерева сортів Елшоф (1,5 бали) і Голден Делішес клон Б (1,2 бали), а Вілмута, Джонавелд, Мітчгла і Фуджі пошкоджувалися найменше. Найсильніше підмерзання відмічено у 2006 р. – у сорту Голден Делішес клон Б 2,2 балів, Голден Делішес Рейндерс і Елшоф – 1,8, а Гранні Сміт і Мітчгла по 0,6 бали. 

Посухо- і жаростійкість. Найвищий вміст води виявлено в листках сортів Айдаред, Гранні Сміт, Елшоф і Мітчгла (60,4–61,5%), найнижчий – у сортів Вілмута і Голден Делішес Рейндерс (58,7–58,9%).Найбільш посухостійке листя сортів Голден Делішес Рейндерс, Джонавелд, Мітчгла й Елшоф у лабораторному експерименті в липні протягом шести годин втрачало 30–35% води, менш стійке листя сортів Айдаред, Вілмута, Голден Делішес клон Б, Гранні Сміт і Фуджі таку ж кількість води втрачало за чотири години. Найвища жаростійкість листків сорту Джонавелд, що не пошкоджувалися навіть за температури 75°С, а листя у інших сортів реагувало на температуру 70°С.

Стійкість сортів до хвороб і шкідників. У сприятливому для розвитку парші 2006 р. з прохолодним і дощовим початком травня найбільше ураження нею виявлено на деревах сорту Голден Делішес клон Б (5,0 балів), найменше – сорту Мітчгла (3,0), інші сорти посідали проміжне місце (4,4–4,8 бали). Сильне ураження паршею плодів сорту Голден Делішес Рейндерс (4,0 бали) було в 2005 р., а сортів Айдаред, Вілмута і Мітчгла – по 4,0 бали у 2008 р. У 2005 р. найбільше ураження пагонів і листя борошнистою росою у дерев сорту Елшоф (2,4 бали) і в 2006 р. – сорту Айдаред (2,2 бали) та відсутнє ураження Фуджі.

Прояви плодової гнилі зафіксовано в 2007 р. після пошкодження градом і опадів у серпні. Найбільше загнивання яблук сортів Голден Делішес клон Б (3,9%) та Голден Делішес Рейндерс (3,0) і найменше – Джонавелд (0,9) та Гранні Сміт (0,3%), хоча у 2005 р. ураження плодів останнього досягло 7%, можливо за причини сильнішого пошкодження плодожеркою.

Слабке пошкодження дерев більшості сортів попелицею, за винятком Фуджі (2,4 бали у 2005 р.) Плодожерка більше пошкоджувала плоди Гранні Сміт і Фуджі (по 3,4%) та менше Голден Делішес клон Б (0,7) і Голден Делішес Рейндерс (0,3%). Сильніше пошкоджувалися плоди у посушливий і жаркий 2007 р. – від 0,8% (Голден Делішес Рейндерс) до 4,3% (Гранні Сміт).