Кондратенко Т.Є. Основи формування промислового сортименту яблуні в Україні

Короткий зміст

Наукові основи формування промислового

СОРТИМЕНТУ яблуні в Україні

В розділі обґрунтовуються теоретичні передумови формування оптимального промислового сортименту яблуні. За сучасних ринкових відносин фінансовий успіх гарантують сорти, що володіють високим біологічним потенціалом за всіма господарсько цінними ознаками та ефективно реалізують його при вирощуванні за інтенсивними технологіями. Принципово нові сорти, що створені за останні 40 років, характеризуються широкими ринковими можливостями. Вони в максимальній мірі об'єднують комплекс цінних ознак, їх продукція характеризується високими споживчими якостями, користується попитом у споживача. Такі сорти, складаючи основу промислового сортименту яблуні в Україні, можуть забезпечити ефективне виробництво необхідної кількості конкурентноспроможної продукції будь-якого призначення.

УМОВИ, ОБ'ЄКТИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ.

Дослідження виконано в 1984-2000 роках в Інституті садівництва УААН та в системі його філій і дослідних станцій, розташованих в основних зонах плодівництва, де провідною плодовою культурою є яблуня. Переважну частину польових досліджень проведено в дослідних господарствах (ДГ) Інституту садівництва УААН “Дмитрівка”, “Новосілки” та “Фастівське”, що знаходяться в південному Поліссі та центральному Лісостепу.

За роки досліджень погодні умови характеризувалися значною мінливістю. У Поліссі середньодобова температура найтеплішого місяця (липня) складала 19,2-20,2, найхолоднішого (січня) – мінус 6,2-7,1°С. Абсолютний мінімум температур становив мінус 35,9, абсолютний максимум – плюс 36,9°С. Сума активних температур вище +10°С коливалася від 2380,5 (1987 р.) до 2945°С (1999 р.).

     Тривалість періоду із середньодобовою температурою більше +15°С змінювалася від 92 днів у 1990 р. до 115 у 1995-му, а безморозного - відповідала середнім багаторічним значенням цього показника для південного Полісся (168-213 днів). Кількість опадів, що випадали за рік, коливалася від 551,5 у 1986 р. до 838,7 мм - у 1993-му.

У центральному Лісостепу за роки досліджень середньодобова температура найтеплішого місяця (липня) складала 19,2-20,1, холодного (січня) – мінус 6,1...-6,5°С.   Абсолютний   максимум   температури  досягав плюс 34,7, абсолютний мінімум - мінус 32,8°С. Сума активних температур вище +10°С дорівнювала 2650-2700°С. Безморозний період тривав 210-223 дні. Сума опадів у середньому дорівнювала 600 мм із коливаннями по роках від 486,8 до 729,1 мм; 62-68% цієї кількості припадало на вегетаційний період.

Дослідні насадження в Поліссі розміщені на садопридатних дерново-слабопідзолистих зв'язнопіщаних ґрунтах і на водно-льодовикових відкладах, що підстиляються з глибини 240 см прісноводним суглинком. Гумусово-елювіальний шар характеризується зв'язнопіщаним гранулометричним складом. Вміст піску в ньому становить 81-84, глини – 7,1-8,2%. Питома вага біогенного шару складає 2,61-2,64 г/см3, об'ємна маса-1,54-1,57 г/см3 при пористості 40-44%. Кількість гумусу не перевищує 1,1%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла (рН 6,2-6,4), ступінь насиченості основами 73-82%. Вміст легкогідролізованого азоту досягає 40-46 мг/кг, обмінного калію - 4,5-6,0 мг/100 г, рухомого фосфору – 7,3-9,0 мг/100 г. У центральному Лісостепу сади яблуні висаджено на садопридатних ґрунтах: темно-сірому опідзоленому легкосуглинковому і чорноземі типовому легкосуглинковому.

Об'єктами дослідження були понад 650 сортів яблуні, вирощуваних у насадженнях таких вікових періодів: ріст, ріст і плодоношення, плодоношення і ріст, плодоношення. Сади первинного, державного і виробничого випробування (1972-1995 рр. садіння) закладено 1-2-річними саджанцями на насіннєвих (сіянці Антонівки звичайної) та вегетативних підщепах (М.3, ММ.106 і 54-118). Схема розміщення дерев 5-6 х 2-4 м. Форма крони розріджено-ярусна. Насадження колекційного сортовивчення, що включає 190 сортозразків, закладено в 1991-1993 рр. за допомогою весняного перещеплення 3-4-літніх дерев сортів Зимове Плесецького і Чарівне (6 х 4 м, підщепа ММ.106).

Контрольними в літній групі досліджуваних сортів були Мелба і Папіровка, осінній – Слава переможцям, Пепінка золотиста і Антонівка звичайна, зимовій – Кальвіль сніговий, Джонатан, Айдаред, Рубінове Дуки, Зоря Поділля.

Нові сорти американської та західноєвропейської груп Гала, Мітчгла, Ельшоф, Вільмута, Джоніка, Джонавелд, Голден Делішес клон Б випробували в саду інтенсивного типу в АТ “Тарасівський” (Київська область). Насадження закладено навесні 1995 року кронованими однорічками на підщепі М.9 за схемою 4,5 х 1 м. Форма крони - струнке веретено.

Основні районовані та перспективні сорти в 1982-1989, 1997-1999 рр. вивчали методом експедиційного обстеження плодоносних промислових садів, що розміщені у різних грунтово-кліматичних зонах України - Сумській, Чернігівській, Харківській, Полтавській, Донецькій, Київській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Чернівецькій, Івано-Франківській та Львівській областях.

У другому полі розсадника досліджували біологічні особливості росту 53 перспективних сортів яблуні на підщепах ММ.106 і 54-118.

У 62 сортів вітчизняної та закордонної селекції вивчали якість пилку, для 23 визначено кращі запилювачі і встановлена ступінь самоплідності.

Плоди 18 перспективних сортів оцінювали на придатність для переробки на пюре, соки, повидло, джем.

Закладку дослідів, обліки та спостереження при усіх формах сортовивчення виконували в повній відповідності з “Программой и методикой сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур” (Мичуринск, 1973; Орёл, 1999).

Вивчення біологічних особливостей росту нових сортів яблуні в розсаднику проводили за методикою А.М. Вуколової (1975).

Вивчення потенціалу продуктивності проводили за методикою О.І. Китаєва та В.М. Пелехатого (1998), кількісну оцінку формування продуктивності сортів яблуні на III-VIII етапах органогенезу та ефективності реалізації елементів продуктивності в реальний врожай (ІХ-ХІІ етапи органогенезу) – за методикою І.С. Ісаєвої (1977) і Ф.М. Куперман (1984). Анатомічні дослідження бруньок проводили на живому рослинному матеріалі за І.А. Усковим (1967). Бруньки заморожували у краплі води і робили зрізи товщиною 10-15 мкм за допомогою мікротома Оm Е. Ембріональні органи квіток вимірювали за допомогою мікроскопа МБИ-6 при збільшенні 7 х 3,5.

Морозо- та зимостійкість сортів визначали польовим методом відповідно до методичних вказівок ВІР “Изучение коллекции семечковых культур и выявление сортов интенсивного типа” (1986), а також лабораторним методом прямого проморожування за М.О. Соловйовою (1982). Ступінь підмерзання рослинних тканин досліджували за методикою М.М. Тюріної (1976). Кількісну оцінку морозовитривалості проводили за методикою А.П. Пасічного та ін. (1980), О. Китаєва та ін. (1999).

Біохімічний склад, технологічні якості, лежкоспроможність і товарні якості плодів у процесі зберігання вивчали за “Методикою проведення досліджень по зберіганню і переробці плодів і ягід” (1980), а також відповідно до “Вказівок по проведенню масових аналітичних і технологічних досліджень ґрунту, плодів і ягід” (1982).

Якість пилку визначали методом пророщування на штучному живильному середовищі (15% сахарози + 1% агар-агару) за методикою А.С. Татарінцева (1981) і перегляду препаратів за допомогою мікроскопів “Polivar” і “Visopan”. Життєздатність пилку на приймочках маточок, швидкість і характер росту пилкових трубок вивчали за методикою А.І. Литвака (1978), використовуючи люмінесцентний мікроскоп МЛ-4У4.2.

Дослідження фітонцидного впливу деревних порід садозахисних смуг на життєздатність пилку і прогамну фазу запліднення  сортів яблуні проводили за методикою М.В. Колесниченка (1976).

При вивченні стану оптово-роздрібної торгівлі яблучною продукцією ринки Києва і Мелітополя обстежували два рази на місяць, районні – один-два, неорганізовані та на узбіччях автомобільних магістралей - 1 раз на місяць. При цьому вивчали календарні строки і темпи надходження свіжих яблук у продаж, аналізували товарні якості плодів, їхній сортовий склад і регіон вирощування.

Економічну та енергетичну оцінку сортів проводили відповідно до “Методики економічної оцінки типів насаджень, сортів плодових та ягідних культур і результатів технологічних досліджень у садівництві” (1992).

Статистичну обробку експериментальних даних проводили за Б.А. Доспеховим (1972, 1985) з використанням персонального комп'ютера за відповідними програмами (Кондратенко П.В., Бублик М.О., 1996).