Коваль С.А. Особливості вирощування саджанців актинідії чудової (ківі) із зелених стеблових живців в умовах Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

СТАН ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОЩУВАННЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ КІВІ ІЗ ЗЕЛЕНИХ СТЕБЛОВИХ ЖИВЦІВ

(огляд літератури)

У науковій літературі дані щодо вирощування кореневласного садивного матеріалу ківі із зелених стеблових живців практично відсутні й носять фрагментарний характер, а агрозаходи з обкорінювання та дорощування в умовах Правобережного Лісостепу України не розроблені, що стримує впровадження культури ківі.

УМОВИ, ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводилися на дослідних ділянках і в теплицях навчально-дослідної оранжереї кафедри лісівництва та екології Уманського державного аграрного університету протягом 2001–2004 рр. Клімат місцевості помірно континентальний з нестійким зволоженням, нерівномірністю атмосферних опадів і температури повітря.

У роки проведення досліджень кліматичні умови були типовими для Уманського агрогрунтового району з деякими відхиленнями в окремі місяці та періоди вегетації.

Для обкорінювання живців використовували теплиці з автоматично-регульованим режимом дрібнодисперсного зволоження.

Дослід І. Вивчення сортових особливостей обкорінюваності зелених стеблових живців актинідії чудової сортів Абот, Бруно, Монті, Оріентал Деліхт, Хейуорд з жіночим типом цвітіння і сорту-запилювача Туморі залежно від метамерності (апікальна, медіальна та базальна частини пагона) і строку живцювання (періоди: інтенсивного росту пагонів – 1–10.V, менш інтенсивного росту – 1–10.VI та уповільнення росту – 1–10.VIІІ).

Розміщені в розсадному відділенні теплиці маточні рослини актинідії чудової не мали ушкоджень низькими температурами (до мінус 17⁰С) за обігріву з третьої декади лютого.

Дослід ІІ. Вивчення впливу росторегулювальних речовин і метамерності пагона на обкорінюваність та ріст рослин сортів Абот, Бруно, Монті, Оріентал Деліхт, Хейуорд і Туморі із зелених живців з апікальної, медіальної та базальної частини пагона, оброблених в-індомилмасляною кислотою (в-ІМК) та 10% розчином калійної солі нафтилоцтової кислоти (б-НОК) з концентрацією (нормою витрати): 0 (вода, контроль), 5, 10, 15, 20, 25 мг/л водного розчину.

Дослід ІІІ. Вивчення впливу строків живцювання – періоди: інтенсивного росту пагонів (1–10.V), менш інтенсивного росту (1–10.VI), уповільнення росту (1–10.VIІІ) – на обкорінюваність зелених живців ківі та подальший ріст саджанців сортів Абот, Бруно, Монті, Оріентал Деліхт, Хейуорд і Туморі залежно від обробки росторегулювальними речовинами та метамерності (останні досліджували за схемою досліду ІІ).

Живці для дослідів І–ІІІ заготовляли з 2–6-річних кореневласних маточних рослин з використанням зелених (напівздерев'янілих) вегетативних і вегетативно-генеративних однорічних пагонів (за винятком трав'янистої верхівки). Живці нарізували довжиною 10–15 см з 2–4 вузлами залежно від довжини міжвузля з верхньої (апікальна), середньої (медіальна) та нижньої (базальна) частини пагона. Живцювання проводили з травня до серпня, керуючись загальноприйнятими методиками (Тарасенко М.Т., 1991). Листкову платівку не вкорочували. Для стимулювання коренеутворення використовували в-індомилмасляну кислоту (в-ІМК) і 10% розчин калійної солі б-нафтилоцтової кислоти (б-НОК) з концентрацією (нормою витрати) 5...25 мг/л водного розчину. Морфологічно нижні кінці живців занурювали на 2–3 см у робочий розчин на 12...16 годин (контроль – обробка водою). Після цього живці промивали проточною водою і висаджували за схемою 10х5 см із заглибленням 5 см в суміш низинного торфу та чистого річкового піску в співвідношенні 3:1 (рН 6,5–6,9).

Температура повітря в теплиці для живцювання становила вночі 10…15°С, вдень 25…35°С, а середньодобова температура субстрату – 17…25°С. Відносна вологість повітря змінювалася в межах 85…100%, а вологість субстрату складала 20…25% на суху масу.

Повторність дослідів чотириразова з 24 живцями в кожному повторенні.

У кінці вегетаційного періоду проводили обліки обкорінених живців, підраховували кількість коренів першого та другого порядку та їх загальну довжину, вимірювали приріст надземної частини.

Дослід ІV. Дорощування саджанців з обкорінених живців досліджуваних сортів ківі.

Повторність досліду чотириразова, у кожному повторенні по 12 обкорінених живців.

Догляд за живцями під час обкорінення та дорощування проводили за методикою М.Т. Тарасенка із співавторами (1968).

Саджанці протягом першого року після обкорінення живців дорощували в контейнерах у теплиці з притіненням. Рослини перезимовували в неопалюваній теплиці, де температура повітря не опускалась нижче мінус 15–17⁰С. Протягом наступного вегетаційного періоду дорощування проводили в контейнерах під притіненням з поступовим пристосуванням саджанців до прямого сонячного світла.

Вихід товарних саджанців визначали з урахуванням стандарту Євросоюзу (Горошко В.В., 1995): здерев’янілий приріст саджанців у літровому контейнері був не менший 0,6 м.

Статистичну обробку результатів проводили методом двофакторного дисперсійного аналізу (Доспехов Б.О., 1985).

Економічну ефективність вирощування саджанців розраховували за методикою ІС УААН (2002).

ЗДАТНІСТЬ ДО ОБКОРІНЕННЯ Й ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ КІВІ ЗЕЛЕНИМИ СТЕБЛОВИМИ ЖИВЦЯМИ

Обкорінення зелених стеблових живців сортів ківі залежно від строку живцювання. В період інтенсивного росту пагонів обкорінення зелених живців сортів ківі обумовлено біологічними особливостями, зокрема силою росту (рис. 1).

Рис. 1. Вихід обкорінених зелених стеблових живців сортів ківі, заготовлених

у період інтенсивного росту з різних частин пагонів

(середні дані за 2001–2004 рр.):

Сильнорослі сорти мали вищий ступінь обкорінення, середньорослі – дещо нижчий, слаборослі – найнижчий. Обкорінення сильнорослих сортів Бруно, Монті та Оріентал Деліхт істотно переважало показник середньорослих сортів Абот і Туморі та слаборослого сорту Хейуорд. За здатністю до обкорінення досліджувані сорти розміщуються (в порядку зростання): Хейуорд, Туморі, Абот, Оріентал Деліхт, Монті і Бруно.