Козаченко І.В. Особливості вирощування саджанців бузини чорної із зелених стеблових живців в умовах Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

Розмноження плодових і ягідних культур зеленими живцями (огляд літератури)

Відомості з літератури свідчать про недостатнє вивчення технологічних заходів вирощування садивного матеріалу бузини чорної із зелених стеблових живців. Обґрунтовано необхідність поглибленого вивчення здатності форм бузини чорної до розмноження зеленими стебловими живцями в умовах Правобережного Лісостепу України.

Умови, об’єкти та методика проведення досліджень

Дослідження з вивчення питань вирощування садивного матеріалу бузини чорної проводили протягом 2003–2005 рр. у розсадниках Уманського державного аграрного університету та Національного дендрологічного парку „Софіївка” — НДІ НАН України, що знаходяться в південній частині Правобережного Лісостепу України.

Це зона помірно-континентального клімату з нестійким зволоженням, середньорічною температурою повітря +7,1...+8,6⁰ С з абсолютним мінімумом у січні-лютому близько -36⁰ С і липнево-серпневому максимумі до +36...+39⁰ С. Середньобагаторічна сума опадів за рік складає 633 мм. Вологість повітря коливається в межах 64–88% з максимумом у пізньоосінній та мінімумом у пізньовесняний і ранньолітній періоди. Сума активних температур вище +5⁰С становить близько 3000, а температур вищих +10⁰ С — 2500–2800. Гідротермічний коефіцієнт в середньому дорівнює 1,18 і значно коливається за роками й періодами вегетації. Безморозний період складає 160–170 діб, а період з середньодобовою температурою вище +5⁰ С — 205–210 діб.

Протягом 2003–2005 рр. спостерігалось недостатнє зволоження. Температура та відносна вологість повітря були майже на рівні середньобагаторічних даних. Протягом першої половини року температурний та водний режими були сприятливими для росту і розвитку рослин.

Ґрунт дослідної ділянки –– чорнозем опідзолений важкосуглинковий з розвиненим гумусним горизонтом завтовшки 40–45 см. В орному шарі ґрунту 3,0% гумусу, 0,3% загального азоту, 0,1% фосфору та 2% калію, рН сольової витяжки складає 5,9, а сума поглинених основ –– 26,2 мг-екв./100г ґрунту. У цьому шарі міститься 10,8 мг/100 г ґрунту легкогідролізованого азоту (за методом Корнфілда), 11,9 — рухомих сполук фосфору й 10,1 мг /100 г ґрунту — калію (за методом Чирікова). Щільність ґрунту складає 1,18–1,20 г/см³, найменша польова вологоємність – 30,3% в орному і 28,6 % –– у підорному шарах. Рельєф дослідної ділянки рівнинний із слабким схилом у східному напрямку.

Для вкорінювання живців використовували теплиці сезонного використання, покриті склом товщиною 4 мм. В них розміщували гряди 1,0–1,2 м завширшки і 10 м завдовжки. Для створення оптимального режиму мікроклімату використовували автоматизовану туманоутворювальну установку, що забезпечувала необхідні режими зволоження шляхом дрібнодисперсного розпилу води над укорінюваними живцями.

Субстрат для вкорінення — суміш торфу і річкового піску у співвідношенні 3:1 за об’ємом з слабо-кислою реакцією (рН водної витяжки 6,2–6,5). У споруді для живцювання підтримували температуру повітря на рівні +25...+30⁰С і вологість 80–90%, а вологість субстрату — 60–65% польової вологоємності.

У середовищі вкорінення підтримували 80–85% зволоження повітря шляхом обприскувань водою в межах 2–45 секунд з інтервалом між ними в межах 1–40 хв. Оптимальна інтенсивність світла в туманоутворювальній споруді для коренеутворення у живців бузини чорної становить 150–200 Джм²/сек. У сонячну, жарку погоду, поряд з постійним зволоженням, живці притіняли для зниження транспірації.

Схема дослідів включала варіанти, де факторами мінливості були форми бузини чорної, строки висаджування живців на вкорінювання (1–10. VІ, 1–10. VІІ, 1–10. VІІІ), частини пагона (апікальна, медіальна, базальна), метамерність живцевого матеріалу (одно-, дво-, три- і чотиривузлові живці) та біологічно-активні речовини ауксинової природи — β-індолилмасляна кислота (β-ІМК) і 10% розчин калійної солі α-нафтилоцтової кислоти (КАНО).

Дослід І. Вивчення здатності форм бузини чорної Золотисто-строкатої, Золотистої, Золотистої 1, Золотистої 2, Золотистої 3, Золотистої 4, Розсіченої до розмноження стебловими живцями. Живцювання проводили у період інтенсивного росту пагонів (1–10 червня, 1–10 липня) та уповільненого росту (1–10 серпня). Живці заготовляли з апікальної (А), медіальної (М) і базальної (Б) частин пагона, без обробки біологічно-активними речовинами.

Після висаджування живців на вкорінення через кожні 5–10 діб фіксували початок, масове калюсоутворення та утворення коренів. Визначали розвиток кореневої та надземної частин кореневласних рослин з урахуванням числа і довжини коренів різних порядків галуження, висоти надземної частини, діаметра умовної кореневої шийки тощо (М.Т. Тарасенко, 1991).

Дослід ІІ. Вивчення впливу кількості вузлів на вкорінюваність і ріст зелених стеблових живців бузини чорної форми Золотисто-строката (без обробки біологічно-активними речовинами). Строки живцювання та обліки такі, як у досліді І.

Дослід ІІІ. Вивчення впливу віку маточної рослини на вкорінювання живців і ріст кореневласних рослин (без обробки біологічно-активними речовинами). Одновузлові живці заготовляли з апікальної частини пагона Золотисто-строкатої, Золотистої та Розсіченої форм. Маточні рослини використовували 1, 2, 3, 5, 8 і 10-річного віку. Строки живцювання й обліки ті ж, що у досліді І.

Дослід ІV. Вплив біологічно-активних речовин ауксинової природи (водного розчину β-індолилмасляної кислоти та 10% калійної солі α-нафтилоцтової кислоти у концентраціях водного розчину (нормах витрати для КАНО) 5, 10, 15, 20, 25, 30 мг/л) на вкорінюваність і розвиток рослин із зелених стеблових живців форм бузини чорної Золотисто-строкатої, Золотистої, Золотистої 1, Золотистої 2, Золотистої 3, Золотистої 4, Розсіченої; контрольний варіант — оброблені водою живці. Строки живцювання та обліки такі, як у досліді І.

Дослід V. Вивчення строків пересаджування вкорінених живців бузини чорної на дорощування:

– без пересаджування –– дорощування вкорінених живців на місці вкорінювання (контроль) — укорінені живці бузини чорної не викопували, залишаючи на ділянках укорінювання для дорощування протягом наступного вегетаційного періоду;

– літнє пересаджування –– вкорінені живці у липні пересаджували в поле на дорощування у пластикові контейнери місткістю 1,5 л.

– осіннє пересаджування –– вкорінені живці на початку жовтня пересаджували у відкритий ґрунт і в пластикові контейнери місткістю 1,5 л., де їх дорощували протягом наступного вегетаційного періоду;

– весняне пересаджування –– вкорінені живці, що перезимували на ділянках укорінення, пересаджували на початку квітня в поле і в пластикові контейнери місткістю 1,5 л, де дорощували до кінця вегетаційного періоду.

Кожний варіант досліду включає 10 кореневласних рослин у чотириразовій повторності окремо всіх досліджуваних форм. Дослід закладено в 2003 р. (ротація 2003–2004 рр.) та повторено за тією ж схемою — у 2004 р. (ротація 2004–2005 рр.). При закладанні досліду й у подальшому проводили облік приживлюваності живців при пересаджувані, а також загибель живців під час перезимівлі і окремо протягом вегетаційного періоду. Проводили в динаміці спостереження за ростом і розвитком надземної частини та кореневої системи дорощуваних рослин усіх досліджуваних форм (М.Т. Тарасенко, 1991).

Дослід VI. Вивчення здатності до коренеутворення у форм бузини чорної (Золотисто-строкатої, Золотистої, Золотистої 1, 2, 3, 4 та Розсіченої) на дрібних відрізках (мікроживцях) 0,5–1,0 см, заготовлених з апікальної, медіальної, базальної частин пагона за традиційною технологією.

Під час сортування саджанців бузини чорної до першого сорту відносили рослини з висотою надземної частини не менше 80 см, діаметром умовної кореневої шийки не менше 10 мм, довжиною коренів не менше 30 см, числом основних коренів не менше десяти штук. До другого сорту відносили рослини з висотою надземної частини не менше 50 см, діаметром умовної кореневої шийки не менше 7,0 мм, довжиною коренів не менше 15 см, числом основних коренів не менше шести (A.Ф. Балабак, І.В. Козаченко).

Анатомічну будову пагонів встановлювали за розробленою А.О. Грицаєнком (2003) методикою з комп’ютерним фіксуванням зрізів відеоприставкою “Philips ToUcam camera” та вимірюванням структурних елементів програмою “Image Scope Lite”. Типові пагони з апікальної, медіальної і базальної частин (по 10 шт.) відбирали однакової довжини.

Статистичну обробку даних проводили методом дисперсійного аналізу (Б.О. Доспєхов, 1985) з використанням комп’ютерних програм. Побудову графіків проводили за програмою Microsoft Excel.

Економічну ефективність розраховували згідно методики Інституту садівництва УААН (2002). Аналіз економічної ефективності вирощування саджанців бузини чорної проводили для двовузлових стеблових живців, заготовлених з апікальної частини пагона.