Чебан С.Д. Особливості росту і плодоношення яблуні на підщепі ММ 106 в Правобережному Лісостепу України залежно від норми та способів застосування азотних добрив

Короткий зміст

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯБЛУНІ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОЖИВНОГО РЕЖИМУ ҐРУНТУ І ПОЗАКОРЕНЕВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ

(огляд літератури)

Дані з питань позакореневого підживлення й основного удобрення плодових насаджень різняться між собою, оскільки дослідження проводили в різних умовах, а способи внесення мінеральних добрив вивчали окремо один від одного. Поєднання позакореневого підживлення й основного удобрення досліджувалось лише для випадку пошкодження дерев морозами. Така ситуація спонукала до більш глибокого вивчення реакції сортів яблуні на середньорослій підщепі ММ106 на внесення мінеральних добрив різними способами.

З метою удосконалення системи удобрення насаджень яблуні в грунтово-кліматичних умовах Правобережного Лісостепу України нами виконувалися дослідження з вивчення способів і норм внесення азотних добрив на фосфорно-калійному фоні.

УМОВИ, ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження виконані у навчально-науковій станції Уманського державного аграрного університету в насадженнях зимових сортів яблуні Айдаред, Мантуанське і Мутсу, що були закладені однорічними саджанцями навесні 1985 р. на підщепі ММ106 зі схемою розміщення 5 × 4 м (500 дер./га) сортовими смугами по 8 рядів у кожній. Крону дерев формували за розріджено-ярусною системою. Повторення варіантів чотириразове; на ділянці – 6 облікових дерев. Фосфорні й калійні добрива (суперфосфат гранульований та калій хлористий) вносили восени під основний обробіток ґрунту, азотні (аміачну селітру) – навесні за 14–16 днів до цвітіння в нормах, відповідно, 30, 60, 90 кг/га  д.р.

Позакоренево вносили розчин карбаміду (концентрація 1%, 5 кг/га д.р. азоту на одне обприскування). В контрольних варіантах обробку дерев виконували водою. Перший захід ручним обприскувачем “Ера-1” проводили через 14 днів після цвітіння, наступні – з інтервалом 14–16 днів. Кількість обробок залежала від норми азоту, яку вносили позакоренево. Витрата робочої рідини – 1000 л/га.

Закладання досліду, агрохімічні аналізи ґрунту й листя яблуні виконували загальноприйнятими методами: „Програмно-методические указания по проведению исследований с удобрениями в садах, ягодниках и плодовых питомниках” (Киев-Умань, 1985), „Методические указания по полевым опытам с удобрениями в садах и ягодниках” (Москва, 1967).

Фітометричні вимірювання та фенологічні спостереження проводили згідно з методичними рекомендаціями Уманського с.-г. інституту за редакцією Г.К. Карпенчука і О.В. Мельника (1987). Площу листкової пластинки визначали методом висічок, товщину – тургоміром. У кінці липня за методикою Т.Н. Годнєва (1952) спектроколориметром “Specol” визначали вміст зелених пігментів у листках.

Листковий індекс визначали, як відношення площі листя в кроні до її горизонтальної проекції

Загальний азот, фосфор і калій у листі й грунті визначали за методикою Інституту землеробства УААН в модифікації А.О. Бондаренка та О.К. Харитонова (1967).

Агрохімічні аналізи грунту робили у відібраних у серпні зразках з різних шарів через кожні 20 см до глибини 60 см. Вміст гумусу визначали методом Тюріна в модифікації Симакова, рН сольової суспензії – іонометрично, суму вбирних основ – за Каппеном-Гільковицем, гідролітичну кислотність – методом Каппена, нітратний азот – колориметрично методом Грандваль-Ляжу, нітрифікаційну здатність – за методом Кравкова, рухомі форми фосфору й калію – за методом Чирикова.

Товарну якість плодів визначали за ГОСТ 21122-75, середню масу – зважуванням середнього зразка зі ста відібраних навмання плодів.

Вміст сухих розчинних речовин визначали рефрактометрично, масову частку цукрів – методом Бертрана, вміст кислот – титрометрично.

Плоди збирали у фазі знімальної стиглості, в той же день охолоджували і зберігали в ящиках № 3 в холодильній камері КХР-12М при температурі +2^оС та відносній вологості повітря 90–95%. На зберігання закладали плоди вищого і першого товарних сортів.

Ефективність застосування мінеральних добрив визначали згідно „Методических указаний по определению экономической эффективности удобрений в производственных опытах” (Москва, 1974).

Застосовували багатофакторний дисперсійний та кореляційний методи статистичного аналізу (Доспєхов Б.А., 1985), а також розроблене в Уманському державному аграрному університеті програмне забезпечення (Мельник О.В., 1997).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВМІСТ ХЛОРОФІЛУ ТА ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ В ЛИСТКАХ СОРТІВ ЯБЛУНІ

Внесення мінеральних добрив у ґрунт, позакоренево і поєднано з грунтовим позитивно впливало на вміст хлорофілу „а”+”b” в листках. Проте чіткої залежності між нормами мінеральних добрив і вмістом зелених пігментів не відмічено. Між вмістом хлорофілу та середньою довжиною пагонів протягом періоду досліджень спостерігався тісний прямий кореляційний зв’язок (r = 0,769–0,865). Такий же зв’язок відмічено в 2001 р. в насадженнях сортів Мутсу і Мантуанське для кількості пагонів (r = 0,785–0,812). Певною мірою товарна якість плодів залежала від вмісту хлорофілу „a”+”b”, де коефіцієнт кореляції становив r = 0,690–0,803.

Вміст азоту в листках яблуні протягом періоду досліджень був неоднаковим і знаходився в межах 2,03–2,31%, що відповідає оптимальному (2,0–2,4% на суху речовину). У середньому за період досліджень найбільший вміст азоту в листках відмічено у варіанті Р₆₀К₆₀ + N₆₀ + N²⁰. У сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське показник складав, відповідно, 2,35, 2,39 і 2,56% на суху речовину (НІР₀₅ = 0,04–0,09).

Вміст фосфору, порівняно з азотом, значно нижчий, більшою мірою залежав від помологічного сорту й менше від мінерального живлення.

Вміст калію значно змінювався від умов року, сортових особливостей культури, навантаження дерев плодами та умов мінерального живлення. У варіанті N₆₀Р₆₀К₆₀ + N²⁰ складалися найбільш сприятливі умови для накопичення в листках калію.

ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ ДЕРЕВ ЯБЛУНІ ЗАЛЕЖНО

ВІД ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ

Приріст діаметра штамба. Внесення азотних добрив у ґрунт у нормі N₃₀, N₆₀ і N₉₀ кг/га д.р. на фоні Р₆₀К₆₀ сприяло збільшенню приросту діаметра штамба, порівняно з неудобреним контролем. Поєднане застосування основного удобрення з позакореневим підживленням спричинило більш інтенсивний ріст штамба у товщину в порівнянні з їх роздільним внесенням. Найвідчутнішою реакцією на внесення мінеральних добрив різними способами характеризувалися насадження сорту Мантуанське, дещо меншою – Айдаред і Мутсу. В середньому за три роки найбільший приріст діаметра штамба відмічено у варіанті Р₆₀К₆₀ + N₆₀ + N²⁰, де для сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське приріст, відповідно, сягав рівня 7,3, 4,9 і 8,1 мм, а на контролі – 6,2, 6,9 і 6,8 мм.

Висота дерев. За поєднаного внесення в ґрунт підвищених норм азоту N₆₀ і N₉₀ з різними нормами позакореневого підживлення протягом всього періоду досліджень висота дерев сорту Мантуанське була достовірно вищою. Висота дерев сильнорослого сорту Мутсу перевищувала встановлений оптимальний рівень 3,5 м, що спричинило певне порушення світлового режиму крон. Для сортів Айдаред і Мантуанське такого не спостерігали. Застосування різних норм азоту позакоренево на фоні подвійної і потрійної норм азоту в складі повного мінерального добрива, залежно від сорту, підвищило рівень показника на 2,8–13,8% відносно контролю. Найбільш активною реакцією на поєднане застосування добрив характеризувався сорт Мантуанське.