Майборода В.П. Підвищення продуктивності маточника вегетативно розмножуваних підщеп яблуні в умовах південної частини Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

Способи підвищення продуктивності маточника вегетативно розмножуваних підщеп яблуні (огляд літератури)

Проаналізовані біологічні особливості вегетативно розмножуваних підщеп яблуні, роль агротехнічних факторів у формуванні продуктивності маточних насаджень та якості отримуваних відсадків. Виявлено, що розмноження підщеп у маточниках в умовах України недостатньо реалізує біологічний потенціал рослин. Висунуто робочу гіпотезу, опрацьовано мету та завдання досліджень.

Умови, об’єкти та методика проведення досліджень

Місце проведення і погодні умови. Дослідження виконували протягом 1999...2001 рр. в експериментальному маточнику проблемної науково-дослідної лабораторії з плодового розсадництва Уманської ДАА в умовах помірно-континентального клімату підзони нестійкого зволоження південної частини Правобережного Лісостепу України. Середньорічна температура повітря коливається в межах +6,9...+7,6^оС, мінімальна (-34...-36^оС) – в січні-лютому, а максимальна (+36... +38^оС) – в червні-серпні. Вегетаційний період з середньодобовою температурою повітря понад +5^оС триває 205...210 днів, а період активної вегетації – 160...170 днів. Середньорічний рівень опадів становить 633 мм з максимумом у червні-липні.

За роки досліджень спостерігалася значна зміна метеорологічних умов відносно багаторічних даних у сторону потепління. В 1999 та 2001 роках закінчення осені було посушливим та прохолодним, що негативно позначилося на укоріненні відсадків.

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем опідзолений важкосуглинкового гранулометричного складу з вмістом гумусу 3,5%. Орний шар містить 10,8 мг/100 г ґрунту легкогідролізованого азоту (за методом Корнфілда), рухомих сполук фосфору і калію за методом Егнера-Ріма-Домінго, відповідно – 25,0 і 53,2 мг/100 г. Щільність ґрунту – 1,2 г/см³, найменша польова вологоємність в орному шарі – 24,0% від маси сухого ґрунту.

Методика досліджень. Дослід закладено навесні 1998 року в маточнику вегетативно розмножуваних підщеп яблуні М9 і М26 1997 р. садіння для вертикальних (схема садіння 1,4х0,25 м) та горизонтальних відсадків (1,4х0,33 м) за розробленою доктором с.-г. наук, професором О.В.Мельником чотирифакторною схемою.

Загальноприйнята технологія ведення маточника – розмноження вертикальними відсадками без поливу з підгортанням рослин ґрунтом взята за контроль (к).

Загальна площа дослідних маточних насаджень – 0,07 га, площа облікової ділянки – 2,1…2,8 м². Повторність – чотириразова з рендомізованим розміщенням ділянок. Рельєф дослідної ділянки рівнинний із незначним (1^о) схилом у південному напрямку. Садіння і догляд за маточником вертикальних відсадків здійснювали згідно загальноприйнятих рекомендацій, а в маточнику горизонтальних відсадків рослини висаджували під кутом 45^о до поверхні ґрунту з фіксацією навесні наступного року в горизонтальному положенні переплітанням та пришпилюванням.

Для підгортання використовували ґрунт дослідної ділянки (контроль) та тирсу листяних, крім дуба, і хвойних деревних порід (далі “ґрунт” і “тирса”).

У зрошуваних варіантах використовували систему краплинного зрошення із відстанями між крапельницями 0,5 м. Поливи виконували при зниженні вологості ґрунту в зоні розміщення основної маси коренів (0…60 см) до 80% найменшої вологоємності (НВ).

Підживлення азотними добривами вели за встановленими для зони нормами у визначені строки. Вміст рухомих форм фосфору і калію у ґрунті перевищував оптимальний рівень, тому ці добрива не вносили.

Ріст і розвиток рослин досліджували загальноприйнятими методами: діаметр відсадків у зоні умовної кореневої шийки; висоту відсадків; довжину кореневої системи, кількість коренів та їх середню довжину; загальну листову поверхню; якість підщеп – за ОСТ 10 124-88. Архітектоніку кореневої системи маточних рослин (на прикладі підщепи М9) визначали на третій рік вегетації методом моноліту на ¹/₄ площі живлення до глибини 60 см (Колєсніков В.А., 1972); площу листової пластинки – методом “висічок”.

Динаміку вологості ґрунту визначали термостатно-ваговим методом у триразовій повторності раз у десять днів у зоні коренеутворення відсадків (далі – “зона основи пагонів”) та через кожні 20 см на глибину розміщення основної маси кореневої системи (0…60 см). Доступну для рослин вологу в субстратах визначали методом “проростків” за вологістю стійкого в’янення (Доспєхов Б.А., Васільєв І.П., Туліков О.М., 1987).

Температуру субстрату в зоні основи пагонів вимірювали о 13 годині протягом вегетації раз у десять днів ртутними термометрами. Водно-фізичні властивості визначали для одинадцяти видів субстратів: гранулометричний склад – за методом Н.А.Качинського (1965), заселеність грибами та мікроорганізмами перед підгортанням рослин визначали на щільних середовищах (Баб’єва І.П., Зєнова Г.М., 1989). Економічну оцінку досліджуваних заходів здійснювали за технологічними картами.

Товарну обробку підщеп – сортування вели згідно ОСТ 10 124-88 за розробленою нами методикою (Мельник О.В., Майборода В.П., 2001).

Дисперсійний чотирифакторний аналіз експериментальних даних виконували на ЕОМ за розробленими автором програмами (Майборода В.П., 2002).