Шубенко Л.А. Продуктивність насаджень і якість плодів черешні в умовах Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

Продуктивність насаджень і якість плодів черешні в умовах Правобережного Лісостепу України  (огляд літератури)

Наведено теоретичне узагальнення й обґрунтовано необхідність доповнення існуючого сортименту черешні в Правобережному Лісостепу України новими високопродуктивними комплексно стійкими сортами з стійкими до розтріскування плодами високої товарної якості. Висунуто робочу гіпотезу, опрацьовано мету і завдання досліджень.

Умови, об’єкти і методика проведення досліджень

Дослідження виконано в 2000–2002 рр. в насадженнях Немирівської державної сортовипробувальної станції (Вінницька область) у Правобережному Лісостепу України. Клімат Вінницького агрогрунтового району помірно-континентальний з нестійким зволоженням, нерівномірністю атмосферних опадів і температури повітря. Середньорічна температура повітря коливається в межах +6,9…+7,6⁰С, мінімальна його температура в найбільш холодні зими буває в січні–лютому (–38⁰С), максимальна – в червні–серпні (+35…39⁰С). Тривалість безморозного періоду коливається в межах 143…187 днів, а вище +10⁰С – 155…165 днів. Середньорічна сума активних температур за вегетаційний період складає 2620⁰С.

Середньобагаторічна кількість опадів становить 506 мм з максимумом у червні–липні (понад 25% річної кількості). Неглибокий і нестійкий сніговий покрив середньою товщиною 16–20 см створюється переважно в другій декаді грудня і сходить в середині березня. Зими, в основному, м'які, тривалістю 43… 60 діб. Часті обледеніння пошкоджують плодові дерева. Характерно, що в окремі роки нестійке вологозабезпечення зумовлюється не загальною кількістю опадів, а нерівномірним їх розподілом. Переважають вітри північно-східного напрямку, а південно-західні часто спричинюють відлиги.

Ґрунти ділянки сірі опідзолені, легкосуглинкові з активною кислотністю (рН) верхнього горизонту 5,1–5,5; гідролітичною – 1,7–2,8, сумою увібраних основ – 6,9–8,8 мг-екв./100 г, забезпеченість рухомими сполуками азоту, фосфору і калію – середня.

Об’єкти досліджень – сорти черешні різних строків достигання селекції Мліївського Інституту садівництва ім. Л.П. Симиренка УААН (Аборигенка, Бірюза, Дар Млієва, Зоряна, Мліївська жовта), Інституту зрошуваного садівництва УААН (Міраж, Мелітопольська крапчаста, Меотіда), Артемівської дослідної станції розсадництва УААН (Донецький угольок, Альонушка, Амазонка). За контроль (к) для ранньостиглої групи взято перспективний сорт Зоряна, для середньостиглої – Меотіда (за рекомендаціями Немирівської державної сортовипробувальної станції), для пізньостиглої групи сортів взято районований в зоні сорт Дрогана жовта. Дерева щеплені на підщепі лісова черешня, посаджені за схемою 6 х 4 м (416 дер./га) в 1994 році й сформовані за розріджено-ярусною кроною.

Фітометричні вимірювання і фенологічні спостереження виконували загальноприйнятими методами (Метод. рекомендації Уманської с.-г. академії, 1987). Обхват штамбу на висоті 10 см від поверхні ґрунту, приріст його діаметра, загальний приріст однорічних пагонів (довжиною понад 5 см) вимірювали в кінці вегетації.

Зимостійкість і підмерзання тканин визначали за методикою М.О.Соловйової (1966) та за “Программой и методикой сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур” (Орел, 1999). Підмерзання оцінювали також після лабораторного проморожування в морозильній камері “Grunland” (максимально 5 балів).

Захист насаджень від шкідників та хвороб відповідав загальноприйнятому. Ураження листя хворобами оцінювали після збору врожаю за  5-бальною шкалою.

У кінці вегетації визначали площу листкової пластинки (метод “висічок”) та площу листової поверхні. Товщину листкової пластинки вимірювали мікрометром.

Вміст пігментів у листі визначали на спектроколориметрі “Specol” за методикою Т.Н. Годнєва (1952); вміст води та сухої речовини – за методикою М.Д. Кушніренко (1975).

Величину врожаю і середню масу плодів обліковували подеревно під час їх збирання.

Стійкість до розтріскування вивчали за “Широким унифицированным классификатором СЭВ рода Cerasus Mill.”(1989), занурюючи по 50 плодів у дистильовану воду. Оцінку вели через 6, 12 і 24 години експозиції за шкалою: розтріскування мале – 1–20%, середнє – 21– 40, високе – 41–70 і дуже високе – 71–100% (від числа плодів).

Товарний аналіз плодів вели згідно ГОСТ 21922–76 “Черешня свежая”. Для визначення фізичних показників та хімічного складу під час збирання врожаю відбирали по 2 кг плодів кожного сорту.

Вміст сухих розчинних речовин визначали рефрактометром РПК-3, загальну кислотність – титруванням 0,1 н розчином лугу з перерахунком на яблучну кислоту, вміст цукрів фериціанідним методом, аскорбінової кислоти за йодкрохмальною пробою (Є.П. Широков, 1974).

Щільність плодів визначали тензорезисторним приладом з плунжером діаметром 6 мм та автоматичним контролем глибини його входження в зразок (О.В.Мельник, В.М. Найченко, 1987); шкірку з плодів не видаляли. Товщину шкірки плоду визначали мікрометром.

Економічну ефективність розраховували нормативним методом, порівнюючи затрати праці і капіталовкладень на виробництво з реалізаційною вартістю врожаю (Шестопаль А.Н., 1985).

Статистичну обробку даних проводили багатофакторним дисперсійним і кореляційним аналізами на мікроЕОМ за розробленими в Уманській ДАА програмами (О.В. Мельник, 1997),  виражені  у  балах  дані  трансформували  за  Б.А. Доспеховим (1985).