Бондаренко Продуктивність яблуні сорту Голден Делішес на підщепі М9 в зрошуваному насадженні залежно від позакореневого підживлення магнієм та мікроелементами в умовах Правобережного Лісостепу України

Короткий зміст

Роль макро- та мікроелементів у життєдіяльності плодових рослин (огляд літератури)

Проаналізовано наукові роботи з дії позакореневого живлення макро- та мікроелементами на плодові рослини, а також розглянуто фізіологічну дію на організм плодової рослини магнію, бору, цинку, марганцю та нікелю. На основі цього аналізу визначені недостатньо вивчені питання та необхідність їх подальшого дослідження.

умови, об’єкти та методика проведення досліджень

Експериментальну частину роботи виконували в 2002–2004 рр. в інтенсивних насадженнях короткого циклу використання навчально-наукової станції Уманського державного аграрного університету (Черкаська область) в зоні Правобережного Лісостепу України. Клімат зони помірно-континентальний з нестійкими зволоженням та температурою повітря, а також нерівномірними атмосферними опадами.

ґрунт дослідної ділянки – чорнозем опідзолений важкосуглинковий. Глибина гумусного горизонту становить 40–60 см. У гумусі переважають гумінові кислоти у сполуках з кальцієм. Співвідношення між гуміновими та фульвокислотами у верхніх горизонтах 1,2–1,5, а з глибиною зменшується до 0,7–0,8. Вміст гумусу – 2,8–3,4 %.

Гранулометричний склад чорнозему опідзоленого характеризується перевагою фракції крупного пилу (40–60 %) та мулу (17–44 %) при вмісті фізичної глини 23–66 %. Кількість увібраних основ коливається від 20,6 до 25,6 смоль/кг ґрунту.

Чорнозем опідзолений на 85–95, а в нижніх горизонтах – на 98 % насичений основами. Гідролітична кислотність у верхньому гумусному шарі – 1,7–1,3 смоль/кг ґрунту. Вміст гумусу в ґрунті дослідного саду в орному шарі – 3,5 %, рН сольової суспензії – 6,0; гідролітична кислотність за Каппеном – 2,4–2,6 ммоль на 100 г ґрунту.

Протягом усього періоду досліджень вологість ґрунту підтримували краплинним зрошенням на рівні 80 % НВ. У середньому за сезон сад поливали 6 разів. Норма одного вегетаційного поливу – 400 м³/га.

Аналіз ґрунту дослідних ділянок у шарі 0–60 см на вміст рухомих форм макро- та мікроелементів проводили у 2002 р. Вміст нітратної форми азоту в ґрунті виявлено на рівні 6–8 мг/кг ґрунту. Рухомими формами фосфору та калію ґрунт дослідних ділянок забезпечений у середньому ступені – відповідно в межах 50–75 та 360–400 мг/кг ґрунту.

Забезпеченість ґрунту дослідної ділянки магнієм – дуже висока (423,7–428,0 мг/кг сухого ґрунту), бором – висока (0,66–0,69), цинком – низька (0,82–0,87), марганцем – середня (18,1–20,3), нікелем – дуже низька (0,53–0,54 мг/кг).

            Погодні умови за роки досліджень характеризувалися нестабільним температурним режимом та нерівномірним розподілом опадів протягом вегетації, але в основному були типовими для зони.

Дослід закладено навесні 2002 р. в насадженнях яблуні сорту Голден Делішес 1995 року садіння на підщепі М9 (клон Т337). Дерева посаджені за схемою 4х1 м та сформовані за типом струнке веретено; міжряддя утримували за дерново-перегнійною системою, а пристовбурні смуги – під чистим паром. Догляд за насадженнями проводили за загальноприйнятою технологією.

Дослід включає 16 варіантів, у кожному варіанті 3 повторності, в одній повторності 2 дерева. Варіанти досліду розміщено методом рендомізованих повторень. Вивчали вплив магнію у 0,5, 0,75 та 1,0 %-ній концентраціях, бору в 0,01, 0,05 та 0,1 %-ній, цинку та марганцю у 0,01, 0,25 та 0,5 %-них, а також нікелю в 0,005, 0,05 та 0,1 %-ній концентраціях. Концентрації цих елементів було визначено за матеріалами інших дослідників (П.А. Власюк, 1967; И. Димза, 1959). Контрольні дерева обприскували водою.

Водні розчини добрив готували перед обприскуванням, яке виконували увечері після 18 год. ранцевим обприскувачем NATABI з нормою витрати робочої рідини 1250 л/га. Для позакореневого підживлення використовували хімічні сполуки: MgSO₄ · 7H₂O, ZnSO₄ · 7H₂O, MnSO₄ · H₂O, Ni₂SO₄ · 7H₂O, Н₃ВО₃. Перше обприскування проводили через 2 тижні після закінчення цвітіння дерев, наступні два – через два тижні після попереднього.

Фітометричні обліки та спостереження проводили загальноприйнятими методами (Г.К. Карпенчук, О.В. Мельник, 1987).

Об’єм крони обраховували за формулою: , де:

h – висота крони, м; r – радіус крони, м.

Площу листкової пластинки визначали за методом М.К. Полякова (1958).

Вміст хлорофілу в листі дослідних дерев визначали за методикою Т.М. Годнєва (1952), а водоутримуючу здатність листків – ваговим методом.

Зимостійкість дерев визначали за методикою М.А. Соловйової (1982).

Визначення нітратної форми азоту в ґрунті проводили універсальним іономіром екстрагуванням нітратів з ґрунту 1%-ним розчином алюмокалієвого галуну K Al(SO₄) ´ 12Н₂О і визначення концентрації іонів NO₃ іонселективним електродом у сольовій суспензії (І.М. Карасюк, О.М. Геркіял, М.В. Недвига, 2001).

Рухомі форми фосфору та калію в ґрунті визначали за методом Егнера – Ріма –Домінго.

Визначення NPK у листі – за методом А.О. Бондаренка та О.К. Харитонова (1967).

Магній та мікроелементи в плодах визначали після сухого озолення за ГОСТ 26929-86.

Мікроелементи у ґрунті, листі та плодах визначали методом атомно-емісійної спектрометрії. Вимірювання проводили спектрометром TRACE SCAN Advantage.

Облік урожайності проводили підрахунком кількості плодів на кожному дереві з наступним множенням на середню масу плоду; останню визначали зважуванням 100 яблук з кожної повторності.

Товарну сортність плодів визначали під час збирання врожаю за ГОСТ 21122-75. Визначення в плодах титрованих кислот (у перерахунку на яблучну кислоту), цукрів та аскорбінової кислоти, а також вмісту сухих розчинних речовин проводили після збирання врожаю (В.М.Найченко, 2001).

Плоди вищого та першого товарних сортів зберігали до кінця квітня у холодильній камері КХР-12 при температурі +1…-1°С і відносній вологості повітря 85 % у пакетах з поліетиленової нестабілізованої плівки високої щільності. У пакет закладали по 30 плодів і вкладали в ящики № 3. Щомісяця проводили ревізію: відбирали ушкодженні гниллю плоди та визначали втрату маси плодів.

Економічну ефективність визначали згідно “Методики економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві” (2002).

Статистичну обробку даних проводили методом двофакторного дисперсійного аналізу (Б.О.Доспехов, 1985) з використанням комп’ютерних програм.