Яковенко Р.В. Продуктивність яблуні у повторній культурі за тривалого удобрення в Правобережному Лісостепу України

Короткий зміст

ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І ПЛОДОНОШЕННЯ ЯБЛУНІ У ПОВТОРНІЙ КУЛЬТУРІ ЗАЛЕЖНО ВІД УДОБРЕННЯ

(огляд літератури)

Аналіз джерел літератури не дає можливості стверджувати про достатнє вивчення продуктивності насаджень яблуні, якості плодів та економічної ефективності вирощування у повторній культурі за різних систем удобрення. Тому актуальне подальше вивчення цього питання за повторного вирощування яблуні в умовах тривалого (75 років) досліду з системами удобрення.

МІСЦЕ, УМОВИ, ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводили в 2004–2006 рр. у насадженні яблуні Уманського державного аграрного університету. Експериментальна частина виконувалася в досліді, який з 1931 р. проводився протягом 50-річного періоду, після чого реконструйований шляхом викорчування у 1982 р. дерев сорту Кальвіль сніговий та повторного садіння у 1984 році зі збереженням попередніх ділянок досліджуваних варіантів, де посаджено сорти яблуні Айдаред і Кальвіль сніговий на насіннєвій підщепі та Айдаред на вегетативній М 4 з площею живлення 7х5 м.

Дослідження проводили за схемою, що включала контрольний варіант (без добрив) і три системи удобрення: органічну (гній 40 т/га), органо-мінеральну (гній 20 т/га + N₆₀Р₆₀К₆₀) і мінеральну (N₁₂₀Р₁₂₀К₁₂₀). Гній (ВРХ, напівперепрілий) і мінеральні добрива фосфорні (суперфосфат гранульований) та калійні (калійна сіль і калій хлористий) у зазначених нормах вносили раз у два роки під осінню оранку в міжряддях, азотні (аміачна селітра) у половинних нормах – щорічно під весняну культивацію чи дискування. Повторність досліду чотириразова з сімома обліковими деревами на ділянці. Ґрунт утримували під чистим паром.

Ґрунт дослідної ділянки темно-сірий опідзолений важкосуглинковий з вмістом гумусу в шарах 0–20 і 20–40 см, відповідно, 2,41 і 2,23 %, азоту (за нітрифікаційною здатністю при 14-добовому компостуванні) – 13,4 і 12,9 мг/кг ґрунту, Р₂О₅ і К₂О (за методом Егнера–Ріма–Домінго) – 18,4 і 14,6 та 28,9 і 27,4 мг/100 г ґрунту, рН – 5,2 і 5,3, сума увібраних основ – 25,0 і 26,0 мг-екв./100 г ґрунту.

Фітометричні вимірювання та фенологічні спостереження проводили за методичними рекомендаціями Уманського ДАУ (1987) та Інституту садівництва УААН (К., 1996). Площу листків визначали методом висічок з подальшими розрахунками площі листкової поверхні.

Агрохімічні аналізи ґрунту, визначення його фізичних та біологічних властивостей проводили загальноприйнятими методами – „Программно–методические указания по проведению исследований с удобрениями в садах, ягодниках и плодовых питомниках” (Киев-Умань, 1985), „Методические указания по проведению исследований в длительных опытах с удобрениями” (М., 1985), „Агрохимические методы исследования почв” (М., 1975), „Методи визначення органічної речовини” (ДСТУ 4289–2004), „Определение подвижных соединений фосфора и калия по методу Эгнера–Рима–Доминго” (ГОСТ 26208–91), „Визначення рН” (ДСТУ ISO 10390–2001), „Визначення речовини та вологості за масою” (ДСТУ ISO 11465–2001), „Визначення щільності складення на суху масу” (ДСТУ ISO 11272–2001), „Методика определения токсичности почвы” (Акулов П.Г., Доценко А.С., Лукин С.В., 1995).

Вміст у листках елементів мінерального живлення (NPK) визначали з мокрим озоленням рослинної наважки (К., 2002), хлорофілу “а” і “b” методом Годнєва (Минск, 1952), загальну воду – термостатно-ваговим методом, а вільну і зв’язану рефрактометрично (Л., 1978).

Товарну якість плодів визначали сортуванням зібраних плодів за ГОСТ 21122–75.

У плодах визначали вміст розчинних сухих речовин рефрактометром URL 3, загальний вміст цукрів методом Бертрана (ГОСТ 8756.13–87), кислотність – титрометрично за ГОСТ 25555.0–82, вміст нітратів у період вегетації і під час зберігання за Метод. вказівками 5048–89 (М., 1989).

Яблука збирали в ящики №3 у фазі знімальної стиглості і зберігали у фруктосховищі-холодильнику ФХ-770 за температури +1±1⁰С і відносної вологості повітря 90–95%.

Ефективність досліджуваних агротехнічних заходів визначали згідно методичних вказівок Інституту садівництва УААН (К., 2002).

Застосовували дисперсійний та кореляційний методи статистичного аналізу (Доспехов Б.А., 1985).