Кривошей І.О. Потенційна плодоносність сорту Кокур білий, інших аборигенних сортів винограду і її реалізація в гірсько-долинному приморському районі Криму

Короткий зміст

Огляд літератури. Була проаналізована наукова література присвячена дослідженням аборигенних сортів, а також потенційної плодоносності винограду. Аналіз  показав: значення аборигенних сортів Криму для промислового виноградарства і для науки дуже велике. Саме ці сорти можуть бути використані для створення неповторних марок вин, по праву приналежних тому чи іншому району Криму; формування потенційної плодоносності бруньок винограду залежить від багатьох факторів;  знаючи закономірності формування потенційної плодоносності сорту в конкретних умовах можна за допомогою агротехнічних прийомів створити максимальний потенціал і реалізувати його найбільш повно, одержуючи тим самим стабільний урожай,  а також задовго до початку вегетації прогнозувати майбутній урожай; велике значення має вибір оптимальної довжини обрізки для кожного сорту у конкретних умовах вирощування з урахуванням напрямку використання урожаю.

Умови, об'єкти і методика досліджень. Дослідження з вивчення формування потенційної плодоносності сорту винограду Кокур білий, на ділянках з різними умовами рельєфу, проводилися в 1999-2001 роках на виноградниках радгоспу - заводу “Судак”, що розташований у гірсько-долинному приморському природно-виноградарському районі Криму. Форма кущів  віяло на штамбі середньої висоти з вертикальним розміщенням приросту. Схема посадки кущів 3,0 х 1,5 м. Як підщепу використовувався сорт Берландієрі х Рипаріа Кобер 5ББ . Ділянки незрошувані. Досвіди закладені методом рендомізированих повторень Б.А. Доспехов (1973). Для сорту застосовувалися 5 варіантів обрізки (на 3, 6, 9, 12 і 15 вічок) у чотириразовій повторності, по 20 кущів у кожній. Як контроль використовувався варіант із виробничою довжиною обрізки на 6 вічок.

Для вивчення закладки і ступеня диференціації зачатків суцвіть у центральних бруньках у сорту Кокур білий на схилах різної експозиції через 7 днів у літній період вегетації із сучків заміщення відбирали по 5 пагонів і вимірювали їхню довжину. Мікроскопування зимуючих  вічок проводили в кожнім вузлі під мікроскопом МБС - 10. В міру збільшення довжини пагонів зона досліджень розширювалася і максимально досягала 15-го вузла.

Вивчення потенційної плодоносності центральних бруньок по варіантам проводили за методикою швидкого визначення плодоношення центральних бруньок у винограду О.П. Диканя (1978).

Кількісну різноякісність плодоносності центральних бруньок вічок визначали за методикою О.П. Диканя і В.Ф. Карзова (2002).

Оптимальне попереднє навантаження визначали за методикою Н. Т. Панича (1965).

У період вегетації на дослідних ділянках по варіантам проводили наступні обліки і спостереження: терміни проходження фенофаз  за методикою М.А. Лазаревського (1963); при весняно-літньому агробіологічному обліку знаходили значення коефіцієнтів плодоношення, плодоносності пагонів, відсоток плодоносних і безплідних пагонів, вічок що загинули і не розвинулися.

Урожай враховували ваговим методом, розраховували масу урожаю з куща і визначали у відповідності зі схемою посадки  урожай з одного гектара.

Масову концентрацію цукрів у суслі визначали ареометром  (ДСТ 13192-73), масовий вміст титруємих кислот  титруванням децинормальним розчином їдкого натру (ДСТ 14252-73).

Статистична обробка даних була виконана дисперсійним, кореляційним і регресійним методами по Б.А. Доспехову (1973).

Для визначення потенційних можливостей генотипу була  використана методика  оцінки адаптаційної здатності сортів Е.Н. Губіна (1983).

Для визначення впливу довжини обрізки на приріст досліджуваного сорту винограду використовували методику Л. Раваза .

Економічну ефективність вирощування урожаю при різній довжині обрізки розраховували за методикою А.Ф. Чернявського (1983).

Аналіз метеорологічних даних показав, що в період проведення досліджень у районі по рокам відзначалися деякі відхилення метеорологічних показників від середнєбагаторічних. У цілому погодно-кліматичні умови були типовими.

Результати досліджень і їхнє обговорення.

Потенційна плодоносність кримських аборигенних сортів винограду в різних природно-виноградарських районах Криму. Дослідження показали, що більшість аборигенних сортів винограду Криму дуже сильно відрізняються один від іншого за показниками, що визначають потенційну плодоносність центральних бруньок. Серед них є сорти з низькою, середньою і високою потенційною плодоносністю  центральних бруньок. Найменшу потенційну плодоносність у першому вузлі (рис. 1) мають наступні сорти: Эчке меме білий, Яних зерва і Емір венс  коефіцієнт плодоношення за добре диференційованими зачатками суцвіть складав 0,00. Сорт Ташли також має дуже низьке значення цього показника  0,10. Дуже низька плодоносність у першому вузлі спостерігається у сортів Каганин ізюм, Солнечнодолинський і Чатирбак  0,20. Дуже високу потенційну плодоносність у першому вузлі має сорт Дере ізюм, значення коефіцієнта плодоношення за добре диференційованими зачатками суцвіть складає 1,75. Досить високими значеннями даний показник відзначався також у сортів Кастель чорний, Кок Пандас, Мурза ізюм, Кокур білий напіврозсічений, котрі відповідно були  1,10; 0,90; 0,80; 0,80. Проміжне положення займали сорти Артин зерва, Манджил ал, Капітан Яні кара, Айбатли (відповідно 0,70; 0,65; 0,60; 0,60).

Максимальні значення коефіцієнта плодоношення центральних бруньок за добре диференційованими зачатками суцвіть відзначалися в різних сортів на різних ділянках лози. Так, у сортів Каганин ізюм і Мюсчулі кара максимальні значення відзначалися в 9-м вузлі (1,84 і 1,47 відповідно). У таких сортів як Яних зерва, Емір венс, Кок кабах ці значення відзначалися в 18-м вузлі (1,40; 1,92 і 1,96 відповідно).

Досить сильно змінювалася у аборигенних сортів кількісна різноякісність плодоносності центральних бруньок, причому серед них є сорти з низькою, середньою і високою різноякісністю. Найменша кількісна різноякісність плодоносності центральних бруньок за добре диференційованими зачатками суцвіть відзначалася в сорту Кок Пандас (0,070), найбільша  в сорту Каганин ізюм (0,205).

Показники, що визначають  потенційну плодоносність центральних бруньок, змінюються в того самого аборигенного сорту залежно від умов рельєфу. У сорту Кокур білий максимальна різноякісність плодоносності центральних бруньок за добре диференційованими зачатками суцвіть відзначалася на схилі північно-східної експозиції з ухилом 5º  (0,124), мінімальна  на схилі південної експозиції з ухилом 6º (0,100). Сорт Шабаш має значно меншу різноякісність центральних бруньок, ніж сорт Кокур білий  при таких же умовах рельєфу.

У тих самих сортів, що досліджувалися в різних зонах показники, що визначають потенційну плодоносність центральних бруньок, значно відрізнялися.

Таким чином, у аборигенних сортів Криму спостерігається значне варіювання потенційної плодоносності центральних бруньок. Причому в тих самих сортів спостерігаються в більшості випадків досить значні розходження за цим показником при вирощуванні їх не тільки в різних природно-виноградарських районах Криму, але й у тому самому районі в зв'язку з неоднаковими мікрокліматичними умовами. Для успішного вирощування цих сортів необхідний індивідуальний підхід до них, зокрема, виконуючи обрізку кущів, у кожнім районі і на кожній мікрокліматичній ділянці  з урахуванням потенційної плодоносності центральних бруньок.

Фенологичні спостереження. У період вегетації на дослідних ділянках проводили спостереження за термінами проходження фенофаз. Дослідження показали, що на схилах південної експозиції процеси росту і розвитку у сорту Кокур білий відбуваються швидше, ніж на рівнині.