Петренко С.О. Розробка і удосконалення технологічних прийомів вирощування щеплених саджанців винограду з закритою кореневою системою в умовах півдня України

Короткий зміст

Огляд літератури. Проведено аналіз публікацій за результатами досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців з питань використання різних субстратів при вирощуванні виноградних саджанців, ємностей для субстратів та способів ізоляції місця щеплення, на основі чого зроблено висновок про відсутність досліджень впливу складових субстратів при вирощуванні щеплених саджанців винограду з відкритою та закритою кореневими системами з метою підвищення їх якості та виходу із шкілки та обґрунтовано необхідність такої роботи.

Умови, об’єкти і методика проведення досліджень. Дослідження проводили протягом 2004-2006 років в лабораторії фізіології відділу розсадництва Національного наукового центру „Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова” УААН, на дослідних ділянках в ДП ДГ „Таїровське” та в Лабораторно-тепличному комплексі.

Для виконання поставлених завдань досліджували вплив сорту підщепи, способу стратифікації та субстратів на вихід і якість щеплених саджанців винограду із закритою і відкритою кореневими системами в умовах захищеного ґрунту. Спосіб вирощування щеплених саджанців з закритою кореневою системою передбачає щеплення прищепи і підщепи, обробіток місця спайки, після чого щепи поміщують до картонних трубок діаметром 30-35 мм, захищених парафіном та заповнених поживними субстратами, стратифікацію, висаджування в шкілку. Саджанці з відкритою кореневою системою стратифікували в ящиках з відповідними субстратами. В якості субстратів використовували: 1.Цеоліт - контроль; 2. Торф низинний; 3. Суміш торф низинний + цеоліт (3:1); 4. Суміш торф низинний + цеоліт (1:1); 5. Торф верховий; 6. Суміш торф верховий + цеоліт (3:1); 7. Суміш торф верховий + цеоліт (1:1). Прищепа – Каберне Совіньйон на підщепах Ріпаріа х Рупестріс 101 -14 (Р х Р 101-14) та Берландієрі х Ріпаріа СО-4 (Б х Р СО-4). Кожен варіант включав 450 щеп, які розподілялись в трьох повторюваннях.

Для вдосконалення способів ізоляції місця щеплення та визначення їх впливу на вихід і якість саджанців винограду досліджували: Парафінування щеп перед стратифікацією - контроль; Дворазове парафінування щеп – (перед стратифікацією і перед садінням до шкілки); Парафінування перед стратифікацією сплавом ВС-70; Парафінування перед стратифікацією червоним + перед садінням до шкілки - жовтим пластифікатором (виробництва Німеччини); Обв’язування місця щеплення поліетиленовою плівкою. Прищепа – Каберне Совіньйон на підщепі Ріпаріа х Рупестріс 101 -14. Кожен варіант включав 300 щеп, які розподілялись в трьох повторюваннях.

Основні фізіологічні і біохімічні визначення та аналізи виконані з використанням загальноприйнятих методів. Із параметрів водного режиму вивчали: обводнення і водоутримуючу здатність листків (в % легкоутримуваної води від загального її вмісту) - за методом Л.І. Сергеєва, К.О. Сергеєвої і В.К. Мельникова, 1961, загальний вмісту вологи в пагонах - методом висушування в термостаті при 105єС до постійної маси; вміст вільної води в пагонах – за методом А.Ф. Маринчик (1957), вдосконаленим М.А. Гусєвим з застосуванням 55-60 % сахарози; зв’язану воду в пагонах – по різниці між загальною і вільною водою. Інтенсивність дихання листків саджанців в шкілці - за методикою Бойсен – Йенсена (С.С. Баславська, О.М. Трубецькова ). Вміст хлорофілів „а”, „б” і каротиноїдів в тканинах листків саджанців - ацетоновим методом по Т.М. Годневу, 1963. Розрахунок вмісту пігментів проводили за рівняннями Реббелена. Вміст цукрів в пагонах визначали за методом Бертрана в модифікації Л. В. Милованової для винограду, 1967; кількість крохмалю – об’ємним методом по Х.М. Починку, 1976.

Агробіологічні обліки проводили на щепах через 21 добу стратифікації. Визначали: інтенсивність коренеутворення щеп (кількість корінців, шт.); сиру масу корінців, г; довжину одного корінця перед садінням, см; калюсоутворюючу здатність щеп, %. Щепи висаджували в шкілку закритого ґрунту, де визначали: приживлюваність щеп у шкілці, %, площу листкової поверхні і облиств’яність пагонів за ампелометричним методом С.О. Мельника. В.І. Щигловської, 1951; довжину пагонів, см; діаметр пагонів, мм; об’єм загального приросту у саджанців в шкілці ,смі; ступінь визрівання пагонів, %; аналіз структури кореневої системи саджанців (кількість корінців, шт.; їх довжину, см та сиру масу, г; вихід стандартних саджанців із шкілки від кількості зроблених і висаджених до шкілки щеп; якість саджанців (у відповідності до ДСТУ 4390:2005 „Саджанці винограду та чубуки виноградної лози. Технічні умови”).

Агрохімічний аналіз субстратів: визначення рН субстратів за ГОСТом 26423-85; водно-фізичні властивості субстратів: а) визначення електро-провідності водної витяжки (мs/см); б) суми розчинних солей (мг/л).

Розрахунки показників економічної ефективності – за загальноприйнятою методикою. Весь цифровий матеріал, одержаний в результаті досліджень, обробляли методами варіаційної статистики за Б.О. Доспеховим, 1985 і прикладним пакетом програм Microsoft Excel.

Виробнича перевірка кращих варіантів дослідів була проведена у ДП ДГ „Таїровське”.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ризогенез та калюсоутворююча здатність щеп. Встановлено, що краще ризогенез проходив у щеп, стратифікація яких проходила на субстратах з торфу низинного або верхового в сумішах з цеолітом, 3:1 (3-й і 6-й варіанти). На підщепі Р х Р 101-14 у щеп цих варіантів збільшувалась відповідно кількість корінців на 35,3 і 41,2 % в порівнянні з контролем (таблиця 1). В той же час, довжина корінців в розрахунку на одну щепу в цих варіантах на 32,9 та 26,9 % була менше даних контролю, хоча їх маса була на 76,0 та 64,4 % більшою контролю, тобто корінці названих варіантів мали меншу довжину, але більший діаметр. При стратифікації щеп у ящиках спостерігались більш високі показники розвитку з аналогічними змінами ризогенезу.

При пересаджуванні до шкілки менше травмувались корінці щеп, стратифікованих у трубках на всіх видах субстратів.

Всі щепи на підщепі Р х Р 101-14 при обох способах стратифікації (в картонних трубках і ящиках) на всіх дослідних субстратах утворюють на базальних кінцях більше кореневих бугорків і корінців в порівнянні з щепами на підщепі Б х Р СО-4. Дані досліджень також свідчать про більш позитивний вплив складових субстратів з торфу низинного + цеоліт, 3:1 (3-й варіант) та торф верховий + цеоліт, 3:1 (6-й варіант) на формування пагонів в період стратифікації з перевагою даних 3-го варіанту.